Рішення № 39083547, 02.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6722/14 02.06.14

За позовом Корпорації «Українські атомні прилади та системи»

До Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»

Про стягнення 23 109,70 євро

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача: Шаповал Є.І., довіреність № 29 від 16.01.2014

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Корпорація «Українські атомні прилади та системи» (далі - позивач) подала на розгляд господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (далі - відповідач) про стягнення 23 109,70 євро.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № С/609-Т від 06.11.2012р.

Ухвалою суду від 15.04.2014р. порушено провадження у справі № 910/6722/14 та призначено розгляд на 16.05.2014 р.

15.05.2014р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.

16.05.2014р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд відклав розгляд справи на 02.06.2014р.

02.06.2014р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд вирішив задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою станом на 13.05.2014р., а саме: 01033, м.Київ, вул. Саксаганського 3-А, крім того процесуальні документи були скеровані також на адресу: 01033 м. Київ, вул. Московська 8-Б.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році"зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 06.11.2012р. було укладено договір банківського влкладу № С/609-Т, з щомісячною виплатою процентів «Строковий» (далі - договір). Даний договір було укладено під видачу банківської гарантії для участі у конкурсних торгах, які проводила Європейська Комісія.

Згідно п.1.1 договору, позивач зобов`язався надати відповідачу грошові кошти (далі - вклад), на зберігання на умовах терміновості, платності та зворотності. А відповідач, на умовах визначених договором зобов`ячався відкрити, обслуговувати і повертати вклад і нараховані на нього проценти.

Пунктом 2.1 договору визначено, що позивач розміщує у банку відповідача вклад у розмірі 20 000,00 євро. Яке позивач має здійснити зі свого поточного рахунку на вкладний рахунок, відкритий у банку згідно договору.

Договором також було передбачено, що відповідач зобов`язується повернути вклад, згідно п.3.1 договору на поточний рахунок позивача та закрити вкладний рахунок за умови виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем за договором гарантії у повному обсязі (п.5.3 договору), згідно вказаного пункту договору, датою повернення вкладу є 8 квітня 2013р.

Пунктом 2.3. договору визначено, що відповідач має право здійснювати дострокове повернення вкладу згідно з нормами чинного законодавства за умови виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем за договором гарантії у повному осбязі.

04.02.2013 року на адресу відповідача був направлений лист № 01/067-06 від позивача (копія наявна в матеріалах справи), який звернувся до ПАТ «КБ «Даніель» з проханням розірвати Договір банківського вкладу № С/609-Т від 06 листопада 2012 року і повернути кошти (вклад), розміщені 07 лютого 2013 року за цим договором у сумі 20 000 євро. Листом від 04 лютого 2013 року за № 01/066-06 (копія наявна) було повернуто оригінал гарантії і 05 лютого 2013 року та розірвано договір № ГНВТ-51/2012 від 09.11.2012р. (копія наявна).

Станом на 25.04.2013р. відповідач кошти позивача не повернув.

Позивач, розглянувши лист відповідача (Вих. № 1-07-1429 від 16.04.2013 року) повторно просив терміново повернути кошти у зв'язку з необхідністю виплати заробітної плати працівникам Корпорації «Українські атомні прилади та системи» (Лист Вих. № 01/294- 10 від 25.04.2013 року, копія якого наявна в матеріалах справи), проте відповіді з боку відповідача не було надано.

На що Позивач Листом (Вих. № 01/324-10 від 25.05.2013 року) повідомив про порушення відповідачем прав позивача на розпорядження своїми коштами, проте відповідач кошти у розмірі 20 000 євро так і не повернув.

20.06.2013р. позивач направив лист-скаргу на адресу голови Національного банку України, з проханням вжити необхідних заходів та зобов'язати відповідача повернути кошти (копія наявна в справі). Позивачем було повідомлено, що неповернення вказаних валютних коштів викликає фінансовий ризик не виконання зі сторони Корпорації «Українські атомні прилади та системи» своїх зобов'язань по Контракту з Європейською Комісією, на що НБУ рекомендував позивачу звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Пунктом 8.2. договору визначається, що у разі несвоєчасного повернення суми вкладу та процентів за користування депозитом на поточний рахунок вкладника, банк сплачує пеню від суми заборгованості за кожний календарний день просрочки у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.4.1. договору на суму вкладу, банк нараховує прості проценти у розмірі 4,8% (чотири цілих вісім десятих) процентів річних. Розрахунок суми процентів здійснюється виходячи з 360 днів у календарному році.

Враховуючи не повернення коштів банком та порушенням прав позивача, останній подав на розгляд суду позов, в якому просив суд стягнути з відповідача 20 000,00 євро - основного боргу, 2296,99 євро - пені, 812,71 євро - 4,8% річних за використання коштів (п.4.1 договору).

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог останнього, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно п. 9.6 Інструкції Національного банку України № 492 від 12.11.2003 року кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб'єкта господарювання перераховуються з його поточного рахунку і після настання обставин їх повернення, визначених договором банківського вкладу, повертаються на поточний рахунок суб'єкта господарювання, крім випадків, передбачених законодавством України. Банки можуть перераховувати грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб'єкта господарювання з його іншого вкладного (депозитного) рахунку, відкритого в цьому банку, лише в разі зміни банком порядку бухгалтерського обліку рахунку суб'єкта господарювання, пов'язаної із: запровадженням банком процедури зміни рахунків клієнтів не за їх ініціативою у випадках і в порядку, визначених нормативно-правовими актами Національного банку: - зміною умов договору банківського вкладу.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов'язань по виконанню договору банківського вкладу доведена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 20 000,00 євро та 812,71 євро - 4,8% річних за використання коштів підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача 2296,99 євро - пені, проте суд вирішив здійснити перерахунок вказаної суми пені, виходячи з наступного.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, а саме пені, проте розмір якої перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за розрахунком суду складає 1396,16 євро - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців)).

Внаслідок чого, суд вирішив задовольнити позовні вимоги позивача частково.

Станом на 02.06.2014р. , день прийняття даного рішення, у Національному банку України офіційний курс євро становить 1602,81 грн. за 100 євро.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову, покладаються на відповідача пропорційно розмір задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 173, 193, ГК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (код ЄДРПОУ 26475516, 01033 м. Київ, вул. Саксаганського 3-А) на користь Корпорації «Українські атомні прилади та системи» (код ЄДРПОУ 32526191, 03127 м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня 100/2) основний борг у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) євро (еквівалентно 320 600.00 грн. станом на 02.06.2014р.), пеню у розмірі 1396 (одну тисячу триста дев`яносто шість) євро 16 євро центів (еквівалентно 22 380,44 грн.) та 4,8 % річних у розмірі 812 (вісімсот дванадцять) євро 71 євро цент ( що еквівалентно 13 027,74 грн.) та судовий збір у розмірі 7120 (сім тисяч сто двадцять) грн. 16 коп.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення складено 05.06.2014р. )

Суддя В.І.Мельник