Ухвала суду № 39083263, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2014 р. м. Київ К/800/16624/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року у справі № 2а/0470/11788/11 за позовом відділу освіти Індустріальної районної у м.Дніпропетровську ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про скасування рішення,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2011 року відділ освіти Індустріальної районної у м.Дніпропетровську ради звернувся в суд з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати незаконними, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України та скасувати висновки ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради відображені в акті №03-21/18 від 15.08.2011 року на сторінках 24, 25, що викладені у п. 2 та п. 3 обов'язкових вимог КРВ у м. Дніпропетровську, наданих відділу освіти в листі № 03-04-15/2618 від 30.08.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки відповідачем були зроблені неправомірні висновки щодо встановлених правопорушень. Так, зокрема, були встановлені триваючі порушення протягом 2009-2010 років на загальну суму матеріальної шкоди 15711,09 грн., що є порушенням ст.51, п.6 ст.78 Бюджетного кодексу України, п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Дані висновки є протиправними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки відповідачем не був прийнятий до уваги лист Міністерства соціальної політики України №639/13/84-08 від 03.10.2008 щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 року замінений первинний відповідач - контрольно-ревізійне управління в м.Дніпропетровську його правонаступником - державною фінансовою інспекцією у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнані протиправними та скасовані п.2 та п.3 обов'язкових вимог контрольно-ревізійного відділу у м.Дніпропетровську, наданих відділу освіти Індустріальної районної у м.Дніпропетровську ради в листі № 03-04-15/2618 від 30.08.2011 року.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що КРВ у м.Дніпропетровську з 05.07.2011 року по 15.08.2011 року проведена ревізія фінансово-господарської діяльності у відділі освіти за період з 01.09.2008 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складений акт № 03-21/18 від 15.08.2011 року. В акті зазначено, що позивачем допущені порушення п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", зі змінами та доповненнями, в 2009 - 2010 роках нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових проблем заступнику начальника відділу освіти ОСОБА_1 без рішення органу вищого рівня на загальну суму 11 526, 85 грн. (2009 рік - 5 763, 43 грн., 2010 рік - 5 763, 43 грн.). Внаслідок зазначеного зайво проведені нарахування на заробітну плату та перераховані внески до державних цільових фондів за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року на загальну суму 4184,24 грн., в тому числі: 2009 рік - 2092,12 грн., 2010 рік - 2092,12 грн., чим порушені вимоги п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР, п.1 ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ, п.1 ст.19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " від 23.09.1999 року № 1105-ХІV, ст.3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-ІV, відділу освіти завдана матеріальна шкода (збитки) на суму 15711,09 грн. Відповідно акту перевірки №03-04-15/2618 від 30.08.2011 року відповідачем винесений припис №03-04-15/2618 від 30.08.2011 року, згідно п.2 та п.3 якого позивач зобов'язаний: п.2 - відшкодувати в повному обсязі зайво виплачену матеріальну допомогу працівнику відділу за 2009-2010 роки в сумі 11526,85 грн., яка виникла внаслідок недотримання п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", шляхом перерахування працівником коштів в сумі 11526,85 грн. на розрахунковий рахунок відділу освіти, або утримання із заробітної плати працівника на підставі заяви, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи, з подальшим перерахуванням до районного бюджету (код платежу 21080500). В іншому випадку, стягнути з осіб, винних у зайвій сплаті коштів, шкоду у порядку та розмірах, встановлених законодавством; п. 3 - відшкодувати в повному обсязі зайво перераховані внески до державних цільових фондів у сумі 2735,28 грн. по сумах з незаконно виплаченої заробітної плати, що є порушенням п.1 ст.4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР, п.1 ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ, п.1 ст.19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ, ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-ХІV, шляхом проведення коригування внесків за 2011 рік по меморіальному ордеру №5, та перерахування внесків за 2009-2010 роки до районного бюджету (код платежу 21080500). В іншому випадку, стягнути з осіб, винних у зайвій сплаті коштів, шкоду у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Індустріальної районної у м.Дніпропетровську ради відображені в акті №03-21/18 від 15.08.2011 року на сторінках 24, 25, що викладені у п.2 та п.3 обов'язкових вимог КРВ у м.Дніпропетровську, наданих відділу освіти в листі №03-04-15/2618 від 30.08.2011 року не відповідають положенням постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". При цьому сам акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, який спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно положень підпункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" № 268 від 09.03.2006 року, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин(Далі - постанова КМУ№268) постановлено затвердити схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної Ради України, апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Рахункової палати України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, апарату Вищої ради юстиції, секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Рахункової палати Автономної Республіки Крим, виборчої комісії Автономної Республіки Крим, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, органів прокуратури, судів та інших органів державної влади, згідно з додатками 1 - 47, 55, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання та окладів осіб начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання та класний чин згідно з додатками 56 - 59.

Згідно положень підпункту 3 пункту 2 постанови КМУ №268 надане право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Відповідно пункту 6 постанови КМУ №268 преміювання керівників органів виконавчої влади, органів прокуратури, урядових органів державного управління та інших органів, їх заступників, встановлення їм надбавок, передбачених цією постановою, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається органом вищого рівня.

Преміювання сільських, селищних і міських голів, голів районних і районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що начальник відділу освіти як керівник структурного підрозділу Індустріальної районної у м.Дніпропетровську ради, що підтверджується п.1.1 Положення про відділ освіти, в 2009 - 2010 роках в межах своїх повноважень видав накази № 237 від 19.08.2009 року, № 293 від 06.09.2010 року, № 257 від 04.08.2010 року, № 303 від 24.09.2009 року "Про виплату матеріальної допомоги працівникам апарату відділу освіти", згідно яких заступнику начальника відділу освіти ОСОБА_1 нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових проблем у зв'язку із черговою відпусткою, на загальну суму 11526,85 грн.

Таким чином, законність дій позивача підтверджена підпунктом 3 пункту 2 постанови КМУ №268 у відповідності до якого надане право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці: надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Крім того, листом Міністерства соціальної політики України вих. №605/13/155-11 від 11.08.2011 року, надане роз'яснення, що у відповідності до п. 2 вищезазначеної Постанови, позивач як керівник самостійного структурного підрозділу у межах затверджених видатків на оплату праці, мав право встановлювати зазначені виплати працівникам, в тому числі заступнику, а п.6 Постанови визначено, що радою приймаються рішення тільки про преміювання сільських, селищних і міських голів районних і районних у містах рад, їх заступників.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993р. № 2939-XII (надалі по тексту Закон №2939-XII) органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Статтею 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено, що вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Виходячи з вищенаведеного органам Державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналізуючи наведені норми права колегія суддів приходить до висновків, що способом захисту порушеного права держави є звернення органу Державної фінансової інспекції до суду в інтересах держави з відповідним позовом до керівників та інших службових осіб підконтрольної установи, які безпідставно отримали та використали державні активи (кошти). В своїх позовних вимогах органи Держфінконтролю повинні чітко визначити, які саме дії має вчинити відповідач, а не ставити загальну вимогу щодо виконання вимоги про усунення порушень, які є обов'язковими до виконання, але не містять посилань на вчинення конкретних дій конкретними особами та спосіб вчинення цих дій.

Виходячи з наведеного вірними є висновки судів попередніх інстанцій стосовно наявності законних підстав у начальник відділу освіти для прийняття рішення щодо виплати матеріальної допомоги заступнику начальника відділу освіти без рішення органу вищого рівня.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається, при цьому колегія суддів зазначає, що справа переглядається в межах касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

(підписи)

З оригіналом згідно

помічник