Ухвала суду № 39083224, 02.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2014 р. м. Київ К/800/18919/14

К/800/18514/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Руденко А.М.

та представників сторін:

від позивача - Шапченко І.С.,

від ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

від відповідача - Міровський В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" та ОСОБА_3

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014

у справі № 802/4653/13-а

за позовом Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff"

до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.10.2013 №0000452200, прийняте Немирівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційних скаргах позивач та ОСОБА_3 просять скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014, залишивши в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Немирівському районі № 79 від 04.06.2013 та направлень від 17.06.2013, податковим органом проведено планову виїзну перевірку ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої відповідачем складено акт від 28.08.2012 № 323/22-00-20/30805594, у висновках якого встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3475000,00 грн., в тому числі: серпень 2012 року - на 1666667,00 грн.; вересень 2012 року - на 1058333,00 грн.; листопад 2012 року - на 750000,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 14.10.2013 №0000452200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5212500,00 грн., з яких за основним платежем на 3475000,00 грн., за штрафними санкціями на 1737500,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо отримання замовленого товару, а тому наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, здійснених із ТОВ "Єва Плюс 2010", ТОВ "Металл Лайт Групп", ТОВ "Охоронне Агентство "Едельвейс" та ТОВ "Еліткомпані Харків", оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення таких операцій.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були укладені з ТОВ "Єва Плюс 2010", ТОВ "Металл Лайт Групп", ТОВ "Охоронне Агентство "Едельвейс" та ТОВ "Еліткомпані Харків" договори поставки, в яких сторони погодили, що для належного виконання постачальником обов'язку з поставки сировини покупцю, покупець здійснить передоплату частини вартості сировини.

На виконання умов даних договорів, позивач перерахував на користь вказаних контрагентів передоплату частини вартості товару, визначену договорами, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Також, встановлено, що отримавши оплату за товар, ТОВ "Єва Плюс 2010", ТОВ "Металл Лайт Групп", ТОВ "Охоронне Агентство "Едельвейс" та ТОВ "Еліткомпані Харків" не здійснили поставку товару, оскільки припинили свою діяльність відповідно 11.09.2012, 16.11.2012, 29.08.2012 та 28.08.2012, у зв'язку із визнанням їх банкрутами.

Таким чином, згідно з приписами пп. 14.1.11 п. 14.1 ст114 ПК України, перераховані позивачем ТОВ "Єва Плюс 2010", ТОВ "Металл Лайт Групп", ТОВ "Охоронне Агентство "Едельвейс" та ТОВ "Еліткомпані Харків" кошти є безнадійною заборгованістю.

Слід зазначити, що станом на момент здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Єва Плюс 2010", ТОВ "Металл Лайт Групп", ТОВ "Охоронне Агентство "Едельвейс" та ТОВ "Еліткомпані Харків", діяльність останніх не була припинена.

Як було вірно враховано судом першої інстанції, в Податковому кодексі України відсутні положення, що встановлюють обов'язок та регулюють порядок коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із ліквідацією контрагента, якому сплачено авансовий платіж, а тому донарахування податковим органом грошових зобов'язань з цих підстав є неправомірним.

Крім того, чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 14.10.2013 №0000452200.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" та ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 скасувати.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль