Ухвала суду № 39082988, 27.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року м. Київ К/800/65375/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополіна постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Севастополя від 03.10.2013 року Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2013 рокуу справі№ 827/1536/13-аза позовомПриватного підприємства «Остов»до треті особиДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби Приватне підприємство «Промконтракт-Сев» Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.А.К»провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03.10.2013 року у справі № 827/1536/13-а, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0001022210 від 05.06.2013 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0001032210 від 05.06.2013 року. Визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 05.06.2013 року № 0001042210 про зменшення ПП «Остов» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 23 767,00 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.5 ст. 4, пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 3 ч. 3 ст. 2, ст. ст. 53, 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової перевірки ПП «Остов» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року складено акт від 21.05.2013 року № 34/22-1/30120929/2668/10, яким зафіксовано порушення позивачем: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.5 ст. 4, пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем від 05.06.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001022210 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1 738 041,25 грн. (основний платіж - 1 392 963,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 345 078,25 грн.); № 0001032210 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 362 541,25 грн. (основний платіж - 1 088 974,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 273 567,25 грн.); № 0001042210 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 57 100,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову, враховуючи наступне.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, не відносяться до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, та згідно з підпунктом 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

За правилами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно зі ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Не відносяться до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.1 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкоовго кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів, укладених позивачем та ТОВ «Д.А.К.», ПП «Промконтракт-Сев», ПП «Акура-Будсервис», ТОВ «Промметалресурс», підтверджуються наявними в справі відповідними первинними документами, зокрема, актами прийомки виконаних робіт, платіжними дорученнями, доказами необхідності отримання послуг ремонту у власній господарській діяльності, договорами підряду тощо, а також податковими накладними.

Зазначені документи підписані особами, відповідальними за здійснення господарської операції, та їх підписи засвідчені печатками сторін.

На момент здійснення операцій ПП «Промконтракт-Сев», ТОВ «Д.А.К.», ПП «Акура-Будсервіс», ПП «Промметалресурс» знаходилися в держаному реєстрі підприємств, та мали відомості про наявність свідоцтв платників ПДВ.

Посилання податкової інспекції на окремі недоліки заповнення бухгалтерських документів не можуть розцінюватися як відсутність у позивача права на віднесення сум понесених витрат з придбання товарів (робіт, послуг) та сплати ПДВ до складу податкового кредиту при доведеності реального вчинення правочинів.

Крім того, постановою слідчого СВ ДПС в м. Севастополі від 25.04.2012 року закрита кримінальна справа за результатами перевірок взаємовідносин між ПП «Остов», ПП «Промконтракт-Сев» та ТОВ «Д.А.К.» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2012 року.

Постановою виконуючого обов'язки заступника начальника СВ ДПС у м. Севастополі від 16.11.2012 закрита кримінальна справа відносно ОСОБА_4 за відсутністю складу злочину.

Посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів підлягають відхиленню, оскільки якщо контрагент або його контрагенти по ланцюгу не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету або викликали сумнів у законності своєї діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по податку на прибуток за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірність висновків акта перевірки, що стали підставою прийняття податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджуються з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування витрат податкового кредиту позивачем через відсутність фактичного виконання операцій із спірними контрагентами, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03.10.2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2013 року у справі № 827/1536/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак