Ухвала суду № 39082955, 27.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2014 р. м. Київ К/800/55021/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській областіна постанову та ухвалуЛуганського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 рокуу справі№ 812/6393/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Топсервіс-Центр»до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській областіпровизнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року у справі № 812/6393/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 03.12.2009 року № 0001912310/0.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 86, 138, 156, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Дана справа в касаційному порядку переглядається повторно.

У зв'язку з неявкою представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, розгляду справи відбувається в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки ТОВ «Топсервіс-Центр» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.05.2008 року по 28.02.2009 року складно акт від 17.11.2009 року № 1012/23/33765942, яким зафіксовано порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 1 531 056 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 03.12.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001912310/0, яким ТОВ «Топсервіс-Центр» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 296 584,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 531 056,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 765 528,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної виходили з того, що висновки податкового органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Енерготопсервіс» не підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів від 01.05.2008 року № 01/05-Э, від 02.06.2008 року № 01/06-Э, від 01.07.2008 року № 01/07-Э, від 01.08.2008 року № 01/08-Э, від 01.02.2009 року № 01/02-Э, укладених позивачем та ТОВ «Енерготопсервіс» підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими та видатковими накладними, додатками до договорів купівлі-продажу.

Оплата отриманих паливно-мастильних матеріалів підтверджується виписками банку з особового рахунку позивача.

Також судами встановлено, що 01.03.2008 року ТОВ «Топсервіс-Центр» укладено з ТОВ «Фірма «Сілай» (перевізник) договір перевезення вантажу № ТР-03/01, строком дії до 31.03.2009 року, за умовами якого перевізник зобов'язується доставляти власним транспортом протягом дії даного договору ввірений йому відправником для отримувача вантаж: бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95, дизельне пальне.

На підтвердження обставин здійснення перевезення товару перевізником надані свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів паливоцистерн та дозволи на перевезення ними небезпечного вантаж. Надходження ПММ на автозаправних станціях позивача фіксувалося реєстраторами розрахункових операцій, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, z-звітами, сертифікатами відповідності та паспортами ПММ

Видані на адресу позивача по спірним операціях податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилання податкового органу на акти перевірок по ланцюгу постачання підлягають відхиленню, оскільки якщо контрагент або його контрагенти по ланцюгу не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету або викликали сумнів у законності своєї діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по податку на прибуток за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Посилання відповідача на вирок Ленінського районного суду від 31.08.2009 року керівника ПП «ЛТД «Сільвер-Стар» ОСОБА_6, яким визнано винною та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 04.08.2008 року у справі № 2-675/08 ОСОБА_5 (ПП «Денмар-2007») визнано винним та засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), підлягає відхиленню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в спірний період контрагентами ТОВ «Енерготопсервіс» з постачання ПММ були й інші суб'єкти господарювання.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірним контрагентом, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року у справі № 812/6393/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після відправлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак