Ухвала суду № 39082911, 27.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2014 р. м. Київ К/800/57141/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіна постанову та ухвалуОдеського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 рокуу справі№ 815/2611/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БІЛД-ПРО»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року у справі № 815/2611/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 року, позов задоволено. Визнано противоправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 24.10.2012 року № 0001712240, № 0001682240, № 0001692240 та від 02.01.2013 року № 0000042240.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.32 ст. 1, пп. пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.3.1 п. 7.3, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4,.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 123.1 ст. 123, п. 150.1 ст. 150, п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України; ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з неявкою представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «БІЛД-ПРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, складено акт перевірки № 6071/22-4/35405235 від 08.10.2012 року, яким зафіксовано порушення п. 1.32 ст. 1, пп. пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 123.1 ст. 123, п. 150.1 ст. 150, п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001692240 від 24.10.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 230 958,00 грн. за порушення; № 0001712240 від 24.10.2012 року, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 237 245,00 грн. - за основним платежем, 310 110 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001682240 від 24.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 693 008,00 - за основним платежем, 427 701,00 грн. - за штрафними (фінансовими).

За результатом розгляду первинної скарги товариства ДПС в Одеській області було прийнято рішення від 02.01.2013 року за № 3/10/10-2007 про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001682240 від 24.10.2012 року в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції в сумі 34 105,00 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

З урахуванням рішення ДПС в Одеській області від 02.01.2013 року за № 3/10/10-2007 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.012013 року № 0000042240 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 693 008,00 грн. - за основним платежем, 393 596,00 грн. - за штрафними (фінансовими).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу за результатами перевірки щодо порушень ТОВ «БІЛД-ПРО» вимог податкового законодавства є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) - валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно із пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем до складу валових витрат включені суми витрат при укладанні договорів з ПП «Грандстиль», ТОВ «Техагробуд», ТОВ «Транс агентство метал», ТОВ «Профстрой плюс ЛТД» та ТОВ «Сота-Альянс-Юг», які підтверджені податковими та видатковими накладними, актами та регламентами надання послуг, актами передачі будівельних матеріалів та рахунками-фактурами, що спростовує доводи апелянта про відсутність доказів щодо доцільності використання відповідних сум та підтверджує факт віднесення їх до валових витрат підприємства, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Згідно з постановою від 01.12.2010 року була проведена виїмка у ТОВ «БІЛД-ПРО» документів, які свідчать про фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Техагробуд» за період з 2009 - 2010 роки, а саме: договори, накладні, податкові накладні, рахунки, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та документи, які підтверджують факт оплати.

Доводи податкового органу з посиланням на акт перевірки Алчевської ОДПІ Луганської області №2642/231/35785206 від 29.10.2010 року, як на доказ того, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «Транс агентство метал» не спричиняють реального настання правових наслідків обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2011 року, зобов'язано Алчевську ОДПІ Луганської області утриматись від використання вказаного акта перевірки.

Посилання податкової стосовно того, що загальна вартість проекту будівництва глибоководного випуску стічних та каналізаційних вод від СБО «Північна» складає 700 000,00 грн. замість 4 029 863,00 грн., що передбачено укладеним контрактом між Управлінням екологічної безпеки ОМР та ТОВ «БІЛД-ПРО» № 74 від 18.12.2008 року, підлягають відхиленню, оскільки рішенням Господарського суду Одеської області від 23.07.2010 року встановлено факт вартості вказаного проекту саме 4 029 863,00 грн., яка під час розгляду справи була перерахована на рахунок ТОВ «БІЛД-ПРО».

До складу податкового кредиту сум податку на додану вартість позивачем віднесло суми внаслідок взаємовідносин з ТОВ «Фіксатор-Плюс», ТОВ «Реставратор-1946», ТОВ «Техпроект» та ПП «Співдружність-Кентавр».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне здійснення господарських операцій позивача зі своїми безпосередніми контрагентами підтверджена податковими та видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Щодо посилань відповідача на кримінальну справу № 2012010000040, яка порушена відносно засновків ТОВ «Техагробуд» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, як на доказ нікчемності правочинів, вони також підлягають відхиленню, оскільки факт протиправних діянь повинен встановлюватися в порядку кримінального судочинства, доказом чого може бути вирок суду в кримінальній справі.

Крім того, в разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Оскільки судами першої та апеляційної встановлено реальність господарських операцій із вказаними контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, а відповідачем в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком про задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із зазначеним контрагентом викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 року у справі № 815/2611/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після відправлення її копії особам, які беруть участь у справ, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак