Ухвала суду № 39082904, 27.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року м. Київ К/800/23473/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової службина постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012 року Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 рокуу справі№ 2а-8137/12/0170/13за позовомПриватного акціонерного товариства «УКпостач»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Кримпровизнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012 року у справі № 2а-8137/12/0170/13, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 06.07.2012 року № 0000264000 та № 0000274000.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 3 ч. 3 ст. 2, ст. ст. 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «УКпостач» з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додатку вартість при взаємовідносинах з ПП «Пан Буд» та БВП «Строітель Плюс» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, складено акт від 20.06.2012 року № 38/40-00/30169718, яким зафіксовано порушення: пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з сим завищено суми бюджетного відшкодування всього у сумі 611 194,98 грн..; та завищення податкового кредиту в сумі 85 780,47 грн.

На підставі акта перевірки 06.07.2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000264000 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 85 780,47 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 42 840,24 грн. та № 0000274000 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 611 194,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 305 597,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки, викладені в акті перевірки щодо завищення ПАТ «УКпостач» за спірний період суми бюджетного відшкодування в розмірі 611 194,98 грн. і завищення податкового кредиту в сумі 85 780,47 грн., представленими на дослідження документів бухгалтерського і податкового обліку ПАТ «УКпостач» по взаємовідношенням БВП «Строітель Плюс», ПП «Пан Буд», не підтверджуються.

Колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 168 Податкового кодексу України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно із ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договір підряду № 214 від 03.10.2011 року, укладеного позивачем та ПП «Пан Буд», договори підряду від 04.01.2010 року № 23, від 01.06.2010 року № 331-003/20/3-302, від 09.06.2010 № 469-003/20/3-211, від 15.09.2010 року № 330-003/20/3-3, від 01.11.2011 року № 1312, укладені між позивачем та БВП «Строітель Плюс», та оплата отриманих послуг підтверджується первинним документами, наявними в матеріалах справи.

Вказані господарські операції відображені в бухгалтерському обліку підприємства.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірність висновків акта перевірки про завищення податкового кредиту по взаємовідносинах платника з БВП «Строітель Плюс», ПП «Пан Буд», що стали підставою прийняття податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджуються з висновком судів про задоволення позову.

Крім того, згідно із висновком експертизи від 19.10.2012 року № 46, документами первинного бухгалтерського і податкового обліку позивача висновки відповідача, які викладені з акті перевірки від 20.06.2012 року № 38/40-00/30169718, не підтверджуються. Також підтверджується використання послуг, отриманих від БВП «Строітель Плюс» та ПП «Пан Буд», в господарській діяльності позивача.

Посилання податкового органу на акти зустрічних перевірок контрагентів підлягають відхиленню, оскільки якщо контрагент або його контрагенти по ланцюгу не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету або викликали сумнів у законності своєї діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по податку на прибуток за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту позивачем через відсутність фактичного виконання операцій із спірними контрагентами, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 року у справі № 2а-8137/12/0170/13 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак