Ухвала суду № 39082900, 20.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року м. Київ К/800/61580/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській областіна постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 рокуу справі№ 816/2177/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Управління механізації будівництва № 23»до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 року у справі № 816/2177/13-а в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 року апеляційну скаргу ПАТ «Управління механізації будівництва № 23» задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 року у справі № 816/2177/13-а скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0000122301 від 20.02.2013 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 356 098,00 грн., № 0000112301 від 20.02.2013 року в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 292 588,42 грн. Прийнято нову постанову в цій частині, якою визнано протиправними податкові повідомлення-рішення № 0000122301 від 20.02.2013 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 356 098,00 грн. (351 723,00 грн. основний платіж, 4 375.00 грн. штрафні санкції), № 0000112301 від 20.02.2013 року в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 292 588,42 грн. (274 621,67 грн. основний платіж, 17 966,75 грн. штрафні санкції). В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 року у справі № 816/2177/13-а залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 5.2.1. п. 5.2, пп. пп. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової перевірки ПАТ «Управління механізації будівництва № 23» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року, складено акт № 9/22/04715606 від 08.01.2013 року, яким зафіксовано порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 623,00 грн.; п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на загальну суму 336 644,00 грн.; пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. пп. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст.135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток в розмірі 398 500,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 20.02.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000122301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 404 025,50 грн. (398 500,00 грн. - за основним платежем, 5 525,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0000112301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 364 251,00 грн. (344 267,00 грн. - за основним платежем, 19 984,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанцій виходив з того, що відповідачем неправомірно віднесено до валових витрат видатків в сумі 1 664 771,00 грн., які не підтверджені документально, та до складу податкового кредиту - суми податку на додану вартість в розмірі 336 644,00 грн., сплачені ПП «Калина», ПП «Бітсервіс», ТОВ «Будремлюкс-С», ПП «Торгкомерс-2009».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, оскільки досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання угод, укладених між ПАТ «Управління механізації будівництва №23» та ПП «Калина», ПП «Бітсервіс», ТОВ «Будремлюкс-С» та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій з придбання сировини та супутніх послуг позивачем та ПП «Калина», ТОВ «Будремлюкс-С», ПП «Бітсервіс» підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими та податковими накладними, актом здачі-приймання робіт.

Постачання товарів і послуг оплачені позивачем грошовими коштами, про що свідчать відповідні платіжні доручення.

Отримана від зазначених контрагентів сировина (щебінь, пісок, гранвідсів, бітум) супутні послуги з їх доставки в подальшому була використана позивачем для виконання будівельних робіт. Зокрема, придбана сировина у певній частині була використана для виконання будівельних робіт з ремонту шляхів (вулиць), в тому числі для Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», Служба автомобільних доріг у Полтавській області відповідно до договорів субпідряду на виконання робіт з капітального ремонту вулиць комунальної власності № 01-451-11 ком від 18.05.2011 року, № 01-711-11 ком від 14.07.2011 року, № 01-452-11 ком від 16.05.2011 року, актів виконаних робіт за формою КБ-2В, довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 до цих договорів, підсумкових відомостей ресурсів, звітів про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами, актів списання сировини.

Зазначені виконані будівельні роботи з капітального ремонту вулиць відповідають предмету діяльності позивача та отриманій ним ліцензії на право провадження господарської діяльності у сфері створення об'єктів архітектури. Виконання зазначених будівельних робіт (травень - жовтень 2011 року) узгоджується із завчасним і супутнім отриманням та використанням сировини, яку саме в цей період постачало ПП «Калина» на адресу ПАТ «УМБ № 23» (період постачання сировини березень - липень 2011 року). Виконані позивачем будівельні роботи, в тому числі за вищенаведеними договорами субпідряду, були прийняті Генпідрядником та Замовником.

Невикористана сировина використовувалась і для виконання робіт на інших об'єктах, зокрема для ПАТ «Охтирський пивоваренний завод», філія «Охтирський сиркомбінат» ПП «Рось», благоустрій житлового будинку № 21 по вул. Артема в м. Полтаві.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності по взаємовідносинам позивача з ПП «Калина», ПП «Бітсервіс», ТОВ «Будремлюкс-С», відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

На момент виконання господарських операцій та ПП «Калина», ПП «Бітсервіс», ТОВ «Будремлюкс-С» знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000122301 від 20.02.2013 року в частині нарахування сум з податку на прибуток в сумі 356 098,00 грн., № 0000112301 від 20.02.2013 року в частині нарахування сум з податку на додану вартість в сумі 292 588,42 грн., колегія суддів погоджуються з висновком апеляційного суду про задоволення позову в цій частині.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування витрат податкового кредиту позивачем через відсутність фактичного виконання операцій із спірними контрагентами, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 року у справі № 816/2177/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак