Ухвала суду № 39082801, 20.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року м. Київ К/800/66402/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансгруп МЗ» на постанову та ухвалуКиївського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 рокуу справі№ 810/1874/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансгруп МЗ»до Баришивської об'єднаної державної податкової інспекції київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року у справі № 810/1874/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 134.1 ст. 134, ст. 135, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 11, 70, 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будтрансгруп МЗ» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ «Червона хвиля плюс» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року складено акт від 11.03.2013 року № 194/22/35694659, яким зафіксовано порушення підприємством: п. 185.1 ст. 185, пп.186.2.1 п. 186.2 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 91 283,17 грн.; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) безпідставно віднесені витрати, не пов'язані з виконанням поставок товарів (надання послуг), занижено податок на прибуток на загальну суму 2 855,01 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 2 855,01 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000292200 від 25.03.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 855,01 грн., № 0000282200 від 25.03.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 114 103,96 грн., в тому числі за основним платежем 91 283,17 грн., штрафні (фінансові) санкції - 22 820,79 грн.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (виконавець) та ВАТ «Будівельне управління № 813» (замовник) 22.07.2011 року укладено договір № 22/07/11 про надання послуг будівельних машин та механізмів, предметом якого є перевезення сипучих будівельних матеріалів (відсів, щебінь, пісок та інше) автомобілями-самоскидами за маршрутом замовника. Вартість транспортних послуг по перевезенню сипучих будівельних матеріалів автомобілями-самоскидами сторонами визначено в додатку № 1 до договору № 22/07/11 від 22.07.2011 року. На виконання умов договору сторонами складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури № 42 від 15.08.2011 року та № 44 від 31.08.2011 року, податкові накладні (№ 42 від 15.08.2011 року, № 44 від 31.08.2011 року, № 104 від 30.08.2011 року) та видаткова накладна № 41 від 30.08.2011 року.

До виконання договору між позивачем та ВАТ «Будівельне управління № 813» ТОВ «Будтрансгруп МЗ» останнім залучено ТОВ «Червона хвиля плюс».

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Червона хвиля плюс» (виконавець) укладено договори № 03/08 та № 04/08 про надання послуг будівельних машин та механізмів від 01.08.2011 року.

Предметом цих договорів є перевезення сипучих будівельних матеріалів автомобілями-самоскидами марки DAF на будівельний майданчик замовника. Розділом 2 «порядок надання послуг» цього договору передбачено, що послуги щодо експлуатації самоскидів надаються виконавцем за заявкою замовника, яка направляється у письмовому вигляді (факсом). Замовник повинен надати заявку на послуги самоскидів не пізніше ніж за добу, що передує дню, в якому потрібно отримати послуги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність надання послуг ТОВ «Червона хвиля плюс» щодо перевезення сипучих будівельних матеріалів не підтверджується відповідними доказами, оскільки надані платником товарно-транспортні накладні на підтвердження виконання укладених договорів з ТОВ «Червона хвиля плюс» у зв'язку з наявними недоліками не дають змоги встановити фактичне здійснення операцій.

Твердження позивача про наявність транспортних засобів з посиланням на свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу судами першої та апеляційної інстанцій відхилено у зв'язку з тим, що дані автомобілі знаходяться у власності ТОВ «Будтрансгруп МЗ» та у фізичних осіб. Доказів належності цих автомобілів контрагенту позивача ТОВ «Червона хвиля плюс» позивачем не надано.

Оскільки суди дійшли висновку про відсутність фактичного перевезення суб'єктом господарювання - платником податку, яким виписано податкові накладні, колегія суддів погоджується з висновком про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги щодо обґрунтованості формування витрат та податкового кредиту позивачем викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання позивача на те, що розгляд судом апеляційної інстанції справи відбувся без участі представника товариства, колегія суддів відхиляє, оскільки підставою скасування судового рішення є порушення норм процесуального права, які призвели до прийняття незаконного рішення, а скаржник не вказав, яким чином це вплинуло на вирішення спору. Крім того, правова позиція платника та відповідні обґрунтування були викладені позивачем в апеляційній скарзі.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансгруп МЗ» відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року у справі № 810/1874/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак