Рішення № 39079743, 02.06.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"02" червня 2014 року Справа № 927/574/14

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Спецмонтаж-Метал”

83049, вул.Воїнська,16, оф.12, м.Донецьк;

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівстройсервіс”

14000, пр. Перемоги, 95, м.Чернігів;

поштова адреса: 14000, вул. Широка, б.2, м.Чернігів;

предмет спору: стягнення 29793,75 грн.;

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явились;

від відповідача: не з’явились;

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю “Спецмонтаж-Метал” звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівстройсервіс” про стягнення 29793,75грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору №64 від 04.10.2013р., з яких 28396,16грн. основного боргу, 950,69грн. пені, 227,51грн. інфляційних та 219,39грн. 3%річних.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.04.2014р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.05.2014р., після чого розгляд справи відкладався до 26.05.2014р. та 02.06.2014р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився.

02.06.2014р. від позивача надійшло письмове клопотання про залучення до матеріалів справи платіжного доручення №183411211 від 05.12.2013р.. Суд залучив до матеріалів справи подані позивачем документи.

Суд перейшов до розгляду спору по суті в судовому засіданні 14.05.2014р..

Відповідач в судові засідання представників не направив. Відзиву на позов не надав.

За змістом ч.3 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 14.05.2014р. ТОВ “Чернігівстройсервіс” зареєстровано за адресою: 14000, пр.Перемоги,95, м.Чернігів. Аналогічні відомості щодо місцезнаходження відповідача містяться у позовній заяві. Крім того, позивачем повідомлено адресу для листування відповідача: 14000, вул. Широка, б.62, м.Чернігів.

Ухвали господарського суду від 24.04.2014р., від 14.05.2014р. та від 26.05.2014р., направлені на юридичну адресу відповідача: 14000, пр. Перемоги, 95, м.Чернігів, повернулись до суду з відміткою поштового відділення “за закінченням терміну зберігання”. Ухвали господарського суду від 14.05.2014р. та від 26.05.2014р., направлені на поштову адресу відповідача: 14000, вул. Широка, 2, м.Чернігів, повернулись до суду з відміткою поштового відділення “за зазначеною адресою не проживає”.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

04.10.2013р. між ТОВ «Спецтехмонтаж-Метал» та ТОВ «Чернігівстройсервіс» укладено договір № 64 (далі –Договір).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1. Договору, Продавець зобов'язується поставити у власність покупця товар в асортименті, кількості, з якісними характеристиками і по цінам, вказаним в рахунках-фактурах, витратних накладних і погоджених сторонами, що є невід’ємною частиною даного Договору.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1.4 Договору, ціна одиниці Товару і загальна вартість партії товару вказуються в рахунках-фактурах і видаткових накладних, у кожному конкретному випадку постачання.

Відповідно до п.2.1. Договору, Продавець поставляє товар Покупцеві на умовах EXW - м. Донецьк, склад, ТОВ "Спецтехмонтаж -Метал" згідно "Інкотермс -2010".

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу гіпсокартон 2500*1200*12,5 (Knauf) в кількості 770шт. на суму 40567,16грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №13892 від 06.12.2013р. та довіреністю №2511-1від 05.12.2013р..

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно п. 1.2. Договору, Покупець зобов’язується сплатити і прийняти, вказаний в п.1.1 Договору, Товар на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору, розрахунки за Товар здійснюються Покупцем на умовах 50% передоплати до відвантаження Товару і 50% на умовах відстрочення платежу на протязі 10 календарних днів з моменту відвантаження зі складу Продавця, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця, якщо інше не обумовлене Сторонами.

Відповідач здійснив передоплату в сумі 12171,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №183411211 від 05.12.2013р..

Однак, обов’язок щодо оплати отриманого товару відповідачем станом на час порушення провадження у справі повністю не виконаний, що є порушенням ст. ст. 525, 692 ЦК України і ст.193 ГК України.

Факт отримання товару належним чином доведений та підтверджується матеріалами справи.

Станом на час подання позову заборгованість відповідача за поставлений товар перед позивачем становила 28396,16грн.

Заборгованість на час вирішення спору відповідачем не сплачена, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі 28396,16грн. основного боргу за поставлений товар визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.3 Договору, у разі порушення умов п.3.1., 3.2. Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, штраф у розмірі 3% річних від загальної суми за договором та індекс інфляції, не зважаючи на часткове виконання умов договору по оплаті за відпущену продукцію.

Позивач просить стягнути на його користь пеню за період з 17.12.2013р. по 20.03.2014р. в сумі 950,69грн.

Нарахування пені за період з за період з 17.12.2013р. по 20.03.2014р. в сумі 950,69грн. відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору, отже суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню та стягненню на користь позивача.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 17.12.2013р. по 20.03.2014р. в сумі 219,39грн. та інфляційних за період з 17.12.2013р. по 20.03.2014р. в сумі 227,51грн..

Нарахування 3% річних за період з 17.12.2013р. по 20.03.2014р. в сумі 219,39грн. та інфляційних за період з 17.12.2013р. по 20.03.2014р. в сумі 227,51грн. відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору, отже суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню та стягненню на користь позивача.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1827,00грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, ст.75, ст.82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівстройсервіс” (14000, пр.Перемоги,95, м.Чернігів, р/р 26001000386045 в ПАТ “Фідобанк”, МФО 300175, код ЄДРПОУ 38880899) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехмонтаж-Метал” (83049, вул. Воінська, 16, оф.12, м.Донецьк, р/р 26000060007968 в ПАТ КБ «Приватбанк» Донецьке РУ, МФО 335496, код ЄДРПОУ 33956931) 28396,16грн. основного боргу, 950,69грн. пені, 219,39грн. 3%річних, 227,51грн. інфляційних, а всього 29793,75грн., а також 1827,00грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 05 червня 2014 року

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна