Рішення № 39079517, 05.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/2763/14-ц Головуючий у І інстанції Ярмола О.Я.Провадження № 22-ц/780/3717/14 Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 47 05.06.2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

5 червня 2014 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Білоконь О.В.,

при секретарі Ромашині І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що перебувала з відповідачем у шлюбі, від якого мають повнолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначала, що дочка навчається в Інституті соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова і у зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги. Відповідач відмовляється добровільно надавати таку допомогу, хоча має таку можливість. Посилаючись на статті 199, 200 СК України, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку до закінчення навчання, а саме до 30 червня 2017 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2014 року позов задоволено. Із ОСОБА_1 стягнуто аліменти на повнолітню доньку в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку до закінчення навчання.

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також судом встановлено, що донька сторін ОСОБА_3 досягла повноліття і навчається на першому курсі в Інституті соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова на денній формі навчання із 1 вересня 2013 року. Термін закінчення навчання - 30 червня 2017 року, що стверджується довідкою НПУ ім.М.П.Драгоманова. Навчання проводиться на платній основі.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що є передбачені законом підстави для стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки сторін, яка продовжує навчання на платній основі і потребує матеріальної допомоги.

Такі висновки суду є правильними і відповідають приписам ст.199 СК України, яка покладає на батьків обов'язок утримувати повнолітню дитину, якщо вони продовжують навчання.

Проте, визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь доньки, суд не врахував вимог закону та всіх обставин справи, які впливають на розмір аліментів.

Згідно ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23-х років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

За змістом даної норми однією з умов стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка навчається, є спроможність батьків надавати таке утримання.

Згідно ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх доньку, сина у твердій грошові сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання іншим з батьків.

Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач із 27 липня 2012 року по 10 липня 2013 року перебував на обліку у Білоцерківському міському центрі зайнятості, а із 10 липня 2013 року працює в МПП «Ремонтник» слюсарем з ремонту автомобілів і його заробіток становить 1223,33 грн. на місяць, тобто незначно перевищує встановлений законом прожитковий мінімум на одну особу 1176 грн.

За таких обставин стягнення із відповідача аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку не відповідає приписам ст.199 СК України щодо спроможності відповідача надавати доньці утримання в такому розмірі та приписам ст.200, 182 СК України щодо врахування певних обставин при визначенні розміру аліментів і призводить до порушення його прав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини підлягає зміні з визначенням розміру стягуваних аліментів в розмірі 1/6 частини заробітку відповідача.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2014 року змінити, стягнувши із ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця і жителя АДРЕСА_1, і/н НОМЕР_1, працюючого МПП «Ремонтник» м.Біла Церква) на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини його доходів щомісячно починаючи із 5 березня 2014 року і по 30 червня 2017 року.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти

Головуючий

Судді :