Рішення № 39079496, 29.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/3196/13ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С.І.Провадження № 22-ц/780/2080/14 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 18 29.05.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

29 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Даценко Л.М., Савченко С.І.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на нерухоме майно ,-

встановила:

Позивач з вернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивував тим, що 22 серпня 2012 року між ПАТ „Райфайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого ПАТ „Райфайзен Банк Аваль" надав ОСОБА_2 кредит в сумі 2 167 550,48 гривень, а відповідачка зобов'язувалась повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші обов'язки, визначені кредитним договором.

З метою забезпечення вимог кредитора, 22 серпня 2012 року було укладено договір поруки між банком та ОСОБА_3, який відповідно до п.1.1 договору поруки відповідає солідарно з ОСОБА_2 за виконання зобов'язань.

Крім того, з метою забезпечення вимог кредитора 22 серпня 2012 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір.

У зв'язку з тим, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вересня 2012 року належним чином не виконують зобов'язання по кредитному договору, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 як боржника та ОСОБА_3 як поручителя на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 2374153,79 грн.

Також в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка складає 2 374 153,79 гривень, позивач просив звернути стягнення на нерухоме майно, що передане в іпотеку, шляхом продажу на прилюдних торгах будинку загальною площею 278,2 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1506 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які належать іпотекодавцю ОСОБА_4

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості в зв'язку з невиконання зобов'язань ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/0040/81/21 від 22.08.2012 року у розмірі 2 374 153,79 гривень, перед ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 шляхом його продажу на прилюдних торгах будинку.

В задоволенні решти позовних вимог вімовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 2374153,79 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки у зв»язку з невиконанням боржником зобов»язань за кредитним договором не є перешкодою для стягнення з ОСОБА_2 як боржника та ОСОБА_3 як поручителя суми заборгованості, оскільки боржник, поручитель та іпотекодавець є різними особами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає не в повній мірі.

Судом встановлено, що 22 серпня 2012 року між ПАТ „Райфайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/0040/82/21, відповідно до якого ПАТ „Райфайзен Банк Аваль" надав ОСОБА_2 кредит в сумі 2167550,48 гривень, а відповідач зобов'язувалась повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом , а також виконати інші обов'язки, визначені кредитним договором.

Датою остаточного погашення кредиту відповідно до п.1.4 Кредитного договору є 22 серпня 2032 року. Відповідно до п.1.5 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 10,50 % річних.

Відповідно до п.13.3 кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за кредитним договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Додатково з метою забезпечення вимог кредитора, 22.08.2012 року було укладено договір поруки між банком та ОСОБА_3, який відповідно до п.1.1 договору поруки відповідає солідарно з ОСОБА_2 за виконання зобов'язань.

Крім цього 22.08.2012 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вересня 2012 року належним чином не виконують зобов'язання по кредитному договору та договору поруки, у зв»язку з чим утворилась заборгованості у сумі 2374153,79 грн.

24 квітня 2013 року позивачем було направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань, однак відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в установлений строк заборгованість по кредиту банку не повернули.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_4, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 526, 1048, 1049 ЦК України та ст. 33 Закону України «Про іпотеку», оскільки відповідачі не виконували належним чином своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

В цій частині судове рішення апелянтом не оскаржується.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду щодо відмови у частині стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 у сумі 2374153,79, який суд фактично не мотивував, лише зазначив, що розрахунок суми заборгованості має зазначатись лише у мотивувальній частині рішення суду, а не в резолютивній.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язань, а зобов'язання має виконуватись належним чином.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2).

Відповідно до п.9 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК ). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_4 не є перешкодою для стягнення суми заборгованості з боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3, подвійного стягнення заборгованості за кредитним договором не відбувається.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з боржника та поручителя не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не в повній мірі відповідають положенням закону, у цій частині рішення суду ухвалено з порушенням вищевказаних норм матеріального права, тому з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у сумі 2374153,79 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 січня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову про солідарне стягнення заборгованості у сумі 2 374 153,79 грн. з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також ухвалити у цій частині нове рішення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської: регіональної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (р/р 2909001032 МФО 322904, Код ЄДРПОУ 23494105, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 7-76) заборгованість за кредитним договором №014/0040/82/21 від 22.08.2012р. у сумі 2374153,79 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти

Головуючий :

Судді :