Ухвала суду № 39078446, 04.06.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/22565/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Ломакін В.Є. Провадження № 11-кп/789/109/14 Доповідач - Демченко О.В.Категорія - ч.1 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Демченко О.В.

Суддів - Лекан І. Є., Римар Т. М.,

при секретарі - Беській С.В.

за участю прокурора - Семенця О.А.

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

законного представника потерпілого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 4 лютого 2014 року, яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, з вищою освітою, неодружений, працюючий менеджером з обслуговування клієнтів - експертом еквайрингу ПАТ "Приват банк", раніше не судимий -

засуджений за ч.1 ст.286 КК України до виправних робіт терміном 1 рік 6 місяців з відрахуванням із суми заробітку в доход держави 20% без позбавлення права керування транспортними засобами.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 2080 грн. 123 коп. процесуальних витрат в доход держави.

Скасовано арешт на автомобіль Chevrolet-Aveo д.н.з. НОМЕР_4, 2004 року випуску, який належить ОСОБА_6

Цивільний позов старшого прокурора прокуратури міста Тернополя Ороновського С.І. залишено без розгляду.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за кримінальне правопорушення, яке ним вчинене за наступних обставинах.

ОСОБА_2 01 жовтня 2013 року о 14 год. 50 хв., керуючи технічно справним автомобілем «CHEVROLET-AVEO Н4ММ», д.н.з. НОМЕР_4 з одним пасажиром, рухався по вул. Руській м. Тернополя, у напрямку від вул. Івана Мазепи до просп. Степана Бандери. Рухаючись у вказаному напрямку та проїжджаючи перехрестя вул. Руська та бульв. Тараса Шевченка м. Тернополя, ОСОБА_2 не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, дорожніми умовами, та відповідно не реагував на їх зміну, а також проігнорувавши вимогу дорожнього заборонного знаку 3.21 «В'їзд заборонено» ПДР України, що встановлений на вказаному перехресті, продовжив рух по вул. Руській в напрямку просп. Степана Бандери, по відрізку дороги в зоні дії зазначеного знаку, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч.1, 1.10 (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка» і виконання їх вимог), 2.3 (б), а також дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено» ПДР України, які зобов'язували його своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Під час подальшого руху та наближення до нерегульованого пішохідного переходу, що встановлений напроти будинків №41, 42, вказаної вулиці, ОСОБА_2, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити те, що водій маршрутного автобусу «IVAN», д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_10, рухаючись у зустрічному напрямку, перед нерегульованим пішохідним переходом, зменшує швидкість та в подальшому зупинився, таким чином надаючи перевагу в русі пішоходу, в порушення вимог п. 18.4 ПДР України, не зменшив швидкість руху керованого ним автомобіля «CHEVROLET-AVEO Н4ММ», не зупинився перед пішохідним переходом, щоб переконатися, що на ньому немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, а продовжив рух у зазначеному напрямку. Внаслідок порушення вказаних пунктів ПДР України, ОСОБА_2 не забезпечив безпеку дорожнього руху та поставив себе в такі умови, що несвоєчасно застосував екстрене гальмування, чим позбавив себе технічної можливості зупинити керований автомобіль до початку пішохідного переходу та виїхавши на пішохідний перехід допустив наїзд передньою правою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_5, який переходив проїзну частину дороги по пішохідному переході, зліва-направо по ходу руху автомобіля «CHEVROLET-AVЕО Н4ММ» та вийшов на смугу руху цього транспортного засобу, із-за задньої частини тролейбуса, що рухався в напрямку вул. Івана Мазепи.

У результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: травми правої гомілки у вигляді закритого перелому велико- і малогомілкової кісток у верхній третині та просторого синця по передній поверхні гомілки, травми голови у вигляді струсу головного мозку та забою м'яких тканин правої половини тім'яної і садна потиличної ділянок, синця лівого коліна, які не були небезпечними для життя, проте потягли за собою тривалий (більш ніж 21 день) розлад здоров'я і за цією ознакою відповідно до пунктів: 2.2.1 (в) і 2.2.2 Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (МОЗ України, Київ, 1995) належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Порушення ОСОБА_2, вимог пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10 (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка» і виконання їх вимог), 2.3 (б), 18.4 та вимог дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено» ПДР України, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_5

В апеляційних скаргах:

- законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_4, просить вищевказаний вирок в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасувати та ухвалити новий, яким позбавити обвинуваченого права керування транспортними засобами строком на 2 роки. Вказує, що рішення суду першої інстанції в частині не призначення обвинуваченому додаткової міри покарання є незаконним, необґрунтованим, помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки приймаючи таке рішення, суд послався на пояснення ОСОБА_2 та його прохання про не позбавляння його права керування. Суд не об'єктивно з'ясував всі обставини справи, оскільки правопорушення вчинено стосовно малолітнього, обвинуваченим допущено порушення низки пунктів ПДР України, а тому не позбавлення його права керування транспортними засобами може призвести до вчинення ним аналогічного кримінального правопорушення;

- обвинувачений ОСОБА_2 просить вищевказаний вирок змінити, пом'якшивши призначене йому покарання, обравши йому мінімальну міру покарання, передбачену ч.1 ст.286 КК України, у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами. Вказує, що вирок суду є незаконним, оскільки призначене йому покарання є надто суворим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, а також без врахування всіх пом'якшуючих покарання обставин. Зауважує, що судом недостатньо враховано, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, за злочин невеликої тяжкості з необережною формою вини, позитивно характеризується, є особою молодого віку, добровільно відшкодував державі витрати на лікування ОСОБА_5, неодноразово намагався відшкодувати шкоду потерпілому, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, які в судових дебатах, а обвинувачений ще й в останньому слові підтримали подану апеляційну скаргу та просили вирок Тернопільського міськрайонного суду щодо нього змінити, обрати йому покарання у виді 3 400 грн. штрафу без позбавлення права курування транспортними засобами, апеляційну скаргу законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 залишити без задоволення, заслухавши законного представника малолітнього потерпілого - ОСОБА_4, який в судових дебатах підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, ухвалити новий вирок, яким позбавити обвинуваченого права керування транспортними засобами строком на 2 роки, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без зміни, а апеляційні скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за яке його засуджено та кваліфікація його дій за ч.1 ст.286 КК України, ґрунтується на доказах зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні, які наведено у вироку та в апеляційних скаргах не оспорюються.

Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення, яке б сприяло запобіганню вчиненню нею нових злочинів.

Суд першої інстанції зазначені вимоги закону виконав належним чином та в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, особу винного.

Як вбачається з вироку, суд призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, врахував, що останній вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину, як під час досудового розслідування, та і в суді, виключно позитивно характеризується за місцем роботи.

Судом враховано і пом'якшуючі покарання обставини, а саме визнання обвинуваченим вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

Саме з врахуванням всіх вищенаведених обставин, суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України у виді виправних робіт терміном 1 рік 6 місяців з відрахуванням із суми заробітку в доход держави 20% без позбавлення права керування транспортними засобами, в той як санкція вказаної статті передбачає покарання окрім штрафу та виправних робіт на строк до двох років, ще й більш суворе покарання, таке як арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 щодо безпідставності не застосування до ОСОБА_2 додаткової міри покарання в виді позбавлення права керування транспортними засобами, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки судом вірно при призначенні покарання враховано пояснення обвинуваченого про те, що його робота пов'язана з використанням транспорту та з врахуванням обтяжуючих вину обставин.

Також, не підлягає до задоволення прохання обвинуваченого в апеляційній скарзі про зміну призначеного йому покарання шляхом пом'якшення та призначення йому покарання у виді штрафу в розмірі 3 400 грн., оскільки призначене йому судом покарання наближене до мінімального, а кримінальне правопорушення ним вчинено щодо малолітнього потерпілого, внаслідок грубого ігнорування вимог ПДР України, шляхом порушення вимог дорожнього заборонного знаку 3.21 «В'їзд заборонено» ПДР України.

Призначене ОСОБА_2 покарання колегія суддів вважає, справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховування і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, підстав для зміни призначеного покарання, як про це порушується питання в апеляційних скаргах колегія суддів вбачає.

Таким чином, при перевірці справи за апеляційними скаргами законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає будь-яких передбачених ст.409 КПК України підстав для скасування чи зміни вироку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 4 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_2 - без зміни.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.В. Демченко