Ухвала суду № 39077107, 20.05.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/723/14 Головуючий у суді у 1 інстанції - Прачук О.В.Номер провадження 22-ц/788/1015/14 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 20

УХВАЛА

20 травня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Таран С. А., Собини О. І.,

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 лютого 2014 року про забезпечення позову

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, управління Державної автомобільної інспекції в Сумській області про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 лютого 2014 року задоволено заяву ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 про забезпечення позову.

Накладено арешт на автомобіль «Volkswagen Passat», 1992 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, який зареєстрований на ОСОБА_3, заборонивши йому відчужувати даний автомобіль.

Вказану ухвалу судді відповідач ОСОБА_3 оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, він просить ухвалу судді скасувати і закрити провадження у справі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що позивач не надав доказів, а суд при постановленні оскаржуваної ухвали не перевірив факт того, що станом на день постановлення оскаржуваної ухвали вже був накладений арешт на автомобіль відповідача по іншій цивільній справі, тому не було підстав ще раз накладати арешт на той автомобіль. Також суд не з'ясував, що позов не має перспектив бути вирішеним на користь позивача, так як раніше позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом і в його задоволенні було відмовлено.

Крім того, ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2014 року було задоволено заяву про самовідвід судді Прачук О.В. у даній справі, у зв'язку з чим вона не мала права постановляти оскаржувану ухвалу, оскільки підстави для самовідводу їй вже були відомі на момент постановлення ухвали від 25 лютого 2014 року, якою вона забезпечила позов і наклала арешт на автомобіль.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 і їх представника ОСОБА_7 про задоволення апеляційної скарги, пояснення прокурора Воробєй Л.В. про залишення ухвали суду без змін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_5, діючи в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, як на підставу недійсності договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного між батьком і сином, послався на ту обставину, що даний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України), а був направлений на уникнення цивільної відповідальності.

В той же час, як він зазначав у позові, саме наявність вказаного нерухомого майна могла б хоча би в деякій мірі гарантувати виконання рішення суду в іншій цивільній справі про стягнення з ОСОБА_6 на користь, в тому числі і неповнолітньої ОСОБА_5, моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Задовольняючи заяву, подану одночасно з позовом, шляхом накладення арешту на легковий автомобіль чорного кольору, зареєстрованого на ОСОБА_3, суд першої інстанції послався на те, що є обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, враховуючи і те, що вказаний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, чого не заперечували в судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідачі, на даний час ОСОБА_6 відшкодував незначні кошти на користь неповнолітньої ОСОБА_5 по іншій цивільній справі, виконуючи рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 червня 2012 року з цього приводу, посилаючись на відсутність коштів, що в нього не має роботи, хоча він є підприємцем, а також на те, що він не вважає себе винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, під час якої померла мати неповнолітньої ОСОБА_5

Після вказаних подій відповідач ОСОБА_6 продав своєму сину ОСОБА_3 належний йому автомобіль «Volkswagen Passat», 1992 року випуску, чорного кольору, договір з приводу чого оспорює ОСОБА_5

Таким чином, колегія суддів вважає, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного рухомого майна, приймаючи до уваги обґрунтовані припущення щодо цього.

У зв'язку із зазначеним, правильним є висновок суду про забезпечення позову у вказаний спосіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що вказаний позов не має перспективи бути вирішеним на користь позивача, так як з аналогічними вимогами позивач раніше вже звертався до суду і в його позові було відмовлено - є передчасними, враховуючи дещо різні склади сторін у цих позовах та різні об'єми вимог.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що не було підстав ще раз накладати арешт на автомобіль «Volkswagen Passat», 1992 року випуску, чорного кольору, який діяв на момент забезпечення позову станом на 25 лютого 2014 року, також не заслуговує на увагу колегії суддів, оскільки той арешт на вказаний автомобіль накладався судом по іншій цивільній справі (а.с.149-151).

Щодо заінтересованості судді Прачук О.В. в забезпеченні позову ОСОБА_5 шляхом накладення арешту на автомобіль відповідача, так як вона давно знає сім'ю ОСОБА_5, на чому наголошено в ухвалі судді про самовідвід від 06 березня 2014 року, то вказана обставина також не може вплинути на задоволення апеляційної скарги, так як підставою для скасування ухвали суду відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Однак, на думку колегії суддів, відповідач ОСОБА_3 не довів, що суд першої інстанції неправильно вирішив питання щодо забезпечення позову в даній цивільній справі.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив ухвалу про забезпечення позову з додержанням вимог закону, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.4, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 лютого 2014 року про забезпечення позову в даній цивільній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -