Ухвала суду № 39076700, 03.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Марфіна Н.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа: № 755/3147/14-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 18 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними, скасування постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження, стягнення матеріальних і моральних збитків,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві ( далі - відповідач ) про:

1) визнання протиправними дій відповідача, вчинених ним при виконанні судових рішень;

2) скасування постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.12.2013 року;

3) відновлення виконавчого провадження за виконавчими листами від 06.11.2013 року;

4) стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 435 596,74 грн. матеріальних збитків та 10 000,00 грн. моральних збитків.

Дніпровський районний суд міста Києва своєю постановою від 18 березня 2014 року адміністративний позов задовольнив частково, визнавши неправомірними дії відповідача щодо винесення постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.12.2013 року, скасувавши зазначені постанови та зобов'язавши відповідача розглянути питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчими листами від 06.11.2013 року.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову в частині зобов'язання відповідача розглянути питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчими листами від 06.11.2013 року та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальних і моральних збитків та ухвалити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.11.2013 року Дніпровським районним судом міста Києва було видано два виконавчих листи у справі № 2-а-1636/1/09.

27.12.2013 року відповідачем було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з пропуском терміну для пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Закону України «Про виконавче провадження» ( далі - Закон № 606-XIV ), Цивільним кодексом України ( далі - ЦК України ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 22 Закону № 606-XIV зазначено, що виконавчий лист виданий судом може бути пред'явлений до виконання протягом року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 606-XIV, Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

Ст. 22 ЦК України регламентовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У ч. 1 ст. 1167 ЦК України вказано, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством регламентовано річний строк, протягом якого може бути пред'явлено виконавчий лист до виконання.

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, виконавчі листи від 06.11.2013 року були пред'явлені позивачем до виконання шляхом направлення їх поштою на адресу відповідача 12.11.2013 року та отримані останнім 20.11.2013 року, що свідчить про звернення ОСОБА_2 до органів виконавчого провадження із вказаними виконавчими документами у межах строків встановлених у ст. 22 Закону № 606-XIV.

Разом з тим, у ст. 26 Закону № 606-XIV, окрім вимоги щодо дотримання стягувачем строків звернення із виконавчим документом, закріплено ряд інших умов, перевірку наявності/відсутності яких здійснює державний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження. Вчинення цих дій належить до дискреційних повноважень відповідача, вільна реалізація яких має на меті надати можливість суб'єкту влади на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених приписами нормативно-правового акта.

Водночас, відповідно до пункту 1 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуально дії), дій чи бездіяльності.

Аналіз наведеного законодавства надає підстави стверджувати, що суди не можуть втручатися у дискреційні повноваження суб'єкта влади доти, поки ним не буде реалізована його виключна компетенція, а тому покладення судом на відповідача зобов'язання відкрити виконавче провадження за спірними виконавчими листами у даному випадку було б втручанням у його виключну компетенцію та порушеннями вимог адміністративного процесуального законодавства.

Відтак, з урахуванням положень ст. 11 КАС України, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо можливості та необхідності задоволення позовних вимог ОСОБА_2 шляхом зобов'язання відповідача розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчими листами від 06.11.2013 року.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків, колегія суддів виходить з наступного.

Так, з викладених вище положень цивільного законодавства, зокрема ст.ст. 1166, 1167 ЦК України та п. 4 ч. 4 ст. 105 КАС України, вбачається, що особа має право на відшкодування майнових збитків та моральної шкоди у порядку адміністративного судочинства лише за наявності сукупності наступних умов: 1) завдання шкоди особі неправомірним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 2) наявність причинно-наслідкового зв'язку між таким рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта влади та збитками ( шкодою ), завданими позивачу; 3) встановлення дійсності факту завдання особі майнових збитків та/або моральної шкоди.

Втім, дослідивши обставини справи та розглянувши доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, судова колегія вважає, що грошова сума, розрахована позивачем не є ані збитками, ані моральною шкодою, оскільки відповідач не є боржником у спірних правовідносинах, а є лише компетентним органом влади, на який покладено зобов'язання щодо забезпечення виконання самим боржником, яким є управління Пенсійного фонду України у дніпровському районі м. Києва, своїх обов'язків за спірними виконавчими листами. Крім того, апелянтом не надано суду належного обґрунтування розрахованого ним розміру моральної шкоди, яка на думку позивача була йому завдана у зв'язку з винесенням відповідачем оскаржуваних постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що сам по собі похилий вік апелянта не є належною і необхідною правовою підставою для стягнення моральної шкоди з відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині покладення на відповідача зобов'язання відкрити виконавче провадження, а також щодо стягнення з нього матеріальних та моральних збитків та приходить до висновку, що судом першої інстанції було у повній мірі досліджено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 18 березня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 18 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 05.05.2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.