Рішення № 39074905, 02.06.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р.Справа № 922/1643/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (м. Харків) про стягнення 22040,50 грн. за участю представників сторін:

позивача - Протопопова І.В. (довіреність №1790 від 11.12.2013 р.);

відповідача - Бочарова Н.В. (довіреність від 23.05.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна товариства №229-19 від 10.05.2011 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 22040,50 грн., з яких 19067,20 грн. заборгованість по орендній платі; 452,44 грн. - сума пені; 135,32 грн. - 3% річних; 742,78 грн. - збитки від інфляції та 1642,76 витрат на електропостачання. Судові витрати в розмірі 1827,00 грн. просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 28.04.2014 р. прийнято заяву представника позивача про припинення провадження у справі як заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 9533,60 грн. заборгованості по орендній платі, 939,08 грн. витрат на електропостачання, 115,49 грн. пені за договором №229-19 від 10.05.2011 р., стягнути з відповідача на користь позивача 9533,60 грн. заборгованості по орендній платі, 703,68 грн. витрат на електропостачання, 336,95 грн. пені, 135,32 грн. - 3% річних, 742,78 грн. - збитки від інфляції

02 червня 2014 року за вх. №18278 до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява, в якій просить суд прийняти заяву до розгляду та зменшити розмір позовних вимог у частині стягнення 9533 грн. 60 коп. заборгованості з орендної плати, 703 грн. 68 коп. витрат на електропостачання, 107 грн. 08 коп. пені за договором №229-19 від 10.05.2011 р; стягнути з відповідача - ТОВ "Велтон. Телеком" на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком"229 грн. 87 коп. пені, 135 грн. 32 коп. ти відсотки річих, 742 грн. 78 коп. збитки від інфляції; стягнути з відповідача - ТОВ "Велтон. Телеком" на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" 1827 грн. 00 коп. судового збору.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, дослідивши надану заяву представника позивача, вважає прийняти її та подальший розгляд справи вести з урахуванням цієї заяви.

В судовому засіданні 02.06.2014 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.06.2014 р. заборгованість визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.05.2011 р. маж ВАТ "Укртелеком" (орендодавець) та ТОВ "Велтон. Телеком" (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна товариства №229-19 (договір), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину технологічного приміщення, розташоване в м. Харкові на другому поверсі п'ятиповерхової будівлі № 9 по пров. Лопатинському, площею 8,0 кв. м. для розміщення обладнання.

У зв'язку з набранням чинності Закону України "Про акціонерні товариства" рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Укртелеком" від 14.06.2011 р. ВАТ "Укртелеком" перейменовано на ПАТ "Укртелеком", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ "Укртелеком".

Строк дії договору з урахуванням підписаних обома сторонами додаткових угод №1 від 24.04.2014 р. та №2 від 07.08.2013 р. до 31.03.2014 р.

Згідно акту приймання-передачі майна від 10.05.2011 р. орендодавець передав, а орендар прийняв у будинку № 9 по пров. Лопатинському у м. Харкові у строкове платне користування частину технологічного приміщення площею 8,0 кв. м. для розміщення обладнання.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 6.1.3. договору, ч. З ст. 285 Господарського кодексу України встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

Судом встановлено, що обов'язки орендаря, передбачені законодавством України та договором відповідач своєчасно і в повному обсязі не виконує.

У результаті неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, станом на 31.03.2014 р. заборгованість з орендної плати за період з січня 2014 р. по лютий 2014 р. складала 19067 грн. 20 коп., в зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

З метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача позивачем направлялася претензія (вих. №26-16/14 від 15.04.2014 р.), яка до подання позовної заяви була залишена без відповіді та задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено частину боргу, що підтверджується копіями платіжних доручень №4015 від 29.04.2014 р. на суму 115,49 грн., №4018 від 13.05.2014 р. на суму 10472,68 грн., №3467 від 28.05.2014 р. на суму 107,08 грн., №3166 від 28.05.2014 р. на суму 10237,28 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заявлені вимоги позивача до відповідачів такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Положеннями частини 2 статті 217 ГК України визначено, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня - частина 1 статті 230 ГК України); оперативно-господарські санкції.

П. 8.2. договору передбачено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 229,87 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 135,32 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок збитків від інфляції, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 742,78 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 530, 599, 610, 612, 625, 765 Цивільного кодексу України, ст.ст 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 43, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 50, р/р 26004001314403 в АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528, код 35074228) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, п/р 26008898 в ХОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589, код 25614660) 229 грн. 87 коп. пені, 135 грн. 32 коп. три відсотки річних, 742 грн. 78 коп. збитки від інфляції та 1827 грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.2014 р.

Суддя Г.І. Сальнікова