Рішення № 39074826, 02.06.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р.Справа № 922/1632/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Арена" (м. Харків) про стягнення 178837,35 грн. за участю представників сторін:

позивача - Столярова К.Ю. (довіреність від 10.07.2013 р.);

відповідача - Деркач Ю.С. (довіреність №16/05 від 15.05.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Арена" на свою користь заборгованість за виконані роботи за договором №08/11/13-1 від 08.11.2013 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 178837,35 грн., з яких 167859,12 грн. - основна заборгованість, 8937,83 грн. - пеня, 3% річних в розмірі 2040,40 грн. Судові витрати у розмірі 3576,74 грн. просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 28 квітня 2014 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19 травня 2014 р. о 09:50 год.

15 травня 2014 року за вх. №15976 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому відповідач просив розстрочити суму заявлених позовних вимог у розмірі 178837 гривень 35 копійок, а також врахувати сплату частини заборгованості у розмірі 9500,00 гривень.

19 травня 2014 року за вх. №16288 до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до справи документів згідно додатку.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про долучення до справи документів згідно додатку, вирішив за можливе задовольнити його.

19 травня 2014 року за вх. №16285 до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 158359,12 грн. основного боргу, 8937,83 грн. суми нарахованої пені та 2040,40 грн. - 3% річних, нарахованих на суму основного боргу.

19 травня 2014 року за вх. №16287 до канцелярії суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

В судовому засіданні 19 травня 2014 р. було оголошено перерву до 02 червня 2014 р. о 10:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні 02 червня 2014 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, проти розстрочки суми заявлених позовних вимог заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні 02 червня 2014 р. визнав заборгованість відповідача, просив розстрочити суму заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "ІСК Прансекспо" (замовник) та ТОВ "Харків Арена" (виконавець) було укладено договір №08/11/13-1 від 08 листопада 2013 року.

Відповідно до умов укладеного договору виконавець прийняв на себе зобов'язання щодо розробки проектів стадії Проект («РД») для об'єкту: "Багатофункціональна спортивна арена по проспекту Маршала Жукова, 26 з реконструкцією нежитлової будівлі під допоміжні приміщення по проспекту Маршала Жукова, 2а у м. Харкові", наступних систем: система пожежної сигналізації; система оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, система автоматичного спринклерного пожежогасіння та внутрішній протипожежний водогін, система автоматичного газового пожежогасіння, система автоматичного порошкового пожежогасіння, система протидимного захисту, система пожежогасіння кухонного обладнання, система автоматизації та диспетчеризації протипожежних систем, система блисковкозахисту. Замовник, в свою чергу, прийняв на себе зобов'язання оплатити роботи в розмірах і в строки, вказані в даному договорі.

Відповідно до п. 3.2 укладеного договору загальна вартість робіт за даним договором згідно додатку №1 до договору складає 232 246,40 грн.

Відповідно до п. 3.6 укладеного договору оплата робіт виконавця за договором здійснюється поетапно шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі платіжного пакету. Склад платіжного пакету: акт здачі-приймання виконаних робіт певних етапів; рахунок-фактура.

Відповідно до п. 3.7 укладеного договору, до початку робіт замовник протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання договору сплачує аванс в розмірі 70% вартості робіт з розробки проектів стадії «РД», що складає 162 572,48 грн.

Відповідно до п. 3.8 договору, замовник протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня передачі йому проектної документації стадії «РД» сплачує 30% вартості робіт з розробки проектів стадії «РД», що складає 69 673,92 грн.

З матеріалів справи вбачається, що акт прийому-здачі виконаних робіт був підписаний між сторонами 18 березня 2014 року.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був сплатити аванс за договором №08/11/13-1 від 08 листопада 2013 року у розмірі 162 572,48 грн. в строк до 14 листопада 2013 року включно, а іншу частину заборгованості у розмірі 5 286,64 грн. - в строк до 24.03.2014 року включно.

31.03.2014 року позивач направив відповідачу претензію №25/03-14 від 25.03.014 р. разом з рахунком на оплату №96 від 21.03.2014 р., в якій просив протягом 7 календарних днів сплатити заборгованість за договором №08/11/13-1 від 08 листопада 2013 року в розмірі 167 859,12 грн., а також пеню у розмірі 7 666,92 грн. та 3% річних в розмірі 1 750,16 грн., а всього 177 276,20 грн.

У відповідь позивач отримав від відповідача лист №96/14 від 11.04.2014 року, яким був повідомлений, що у зв'язку з відсутністю фінансування, будівництво об'єкту, замовником якого виступає відповідач, було зупинено на невизначений строк. Таким чином, у відповідача відсутня можливість здійснити оплату заборгованості за виконані роботи у розмірі 167 859,12 грн., а також пені - 7 666,92 грн. та 3% річних - 1 750,16 грн., а всього - 177 276,20 грн. Враховуючи відсутність можливості погашення заборгованості у повному обсязі, відповідач просив позивача розстрочити оплату вищевказаної суми згідно з графіком погашення заборгованості, який додавався до листа відповідача.

Судом встановлено, що станом на дату подання даного позову заборгованість відповідача перед позивачем за договором №08/11/13-1 від 08 листопада 2013 року складає 167859,12 грн.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи підтверджено, що після відкриття провадження у справі 30.04.2014 р. відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 9500,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 15.05.2014 р. по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо". Але повної оплати за виконані роботи відповідачем здійснено не було.

У зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу у сумі 9500,00 грн., суд вважає за необхідне провадження у справі припинити в цій частині на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за договором в сумі 158359,12 грн. правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі несплати та/або несвоєчасної сплати робіт за цим договором замовник сплачує виконавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки оплати, але не більше 10 % від вартості робіт за договором.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача пені такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 8937,83 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2040,40 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Суд, розглянувши клопотання відповідача стосовно розстрочки суми заявлених позовних вимог, вирішив в його задоволенні відмовити як необґрунтоване та не підтверджене документально.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 3576,74 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Арена" (61044, м. Харків, пр-т Московський, 257; код ЄДРПОУ 38495651; р/р 2600830141381 в ПАТ "Реалбанк", м. Харків, МФО 351588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" (03150, м. Київ, вул. Ямська, 72; код ЄДРПОУ 21548802; р/р №26007210281041 в АТ "ПроКредит Банк" в м. Києві, МФО 320984) заборгованість в розмірі 158359,12 грн., 8937,83 грн. суми нарахованої пені та 3% річних в розмірі 2040,40 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3576,74 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 9500,00 грн. провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.2014 р.

Суддя Г.І. Сальнікова