Рішення № 39074877, 28.05.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2014 р.Справа № 916/1080/14

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Стадник О.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Фурманов О.І. (довіреність № 15/ЮД від 27.02.2014р.), Козак В.К. (довіреність № 31/ЮД від 13.04.2014р.),

від відповідача - Калиніна А.О. (довіреність № 24/15 від 08.01.2014р. ),

від третьої особи - Рябоконь В.І. (довіреність № 80 від 30.12.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства „Одеський авіаційний завод"

до відповідача - військової частини А3571

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічного акціонерного товриства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в особі Південного району електричних мереж публічного акціонерного товриства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"

про стягнення 60 758,04 грн.

встановив:

Державне підприємство „Одеський авіаційний завод" (ДП „ОАЗ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з військової частини А3571 (ВЧ А3571) 60 758,04 грн.

В обґрунтування своїх вимог ДП „ОАЗ" посилається на порушення ВЧ А3571 вимог типового договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 197/ЕМО-09 від 10.11.2009р., укладеного між сторонами, в частині повних та своєчасних розрахунків за отриману електроенергію.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2014р. порушено провадження по справі № 916/1080/14 за даним позовом, розгляд справи призначено на 16.04.2014р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.04.2014р. розгляд справи відкладено на 14.05.2014 р. - у зв'язку з неподанням сторонами всіх витребуваних документів.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 14.05.2014р.:

- залучено ПАТ „ЕК „Одесаобленерго" в особі Південного РЕМ ПАТ „ЕК „Одесаобленерго" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача;

- продовжено строк розгляду справи до 05.06.2014р. - відповідно до ст. 69 ГПК України;

- відкладено розгляд справи на 28.05.2014р., приймаючи до уваги неподання сторонами всіх витребуваних доказів та задовольняючи письмове клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

В процесі розгляду справи позивачем неодноразово надавались уточнення позовних вимог (вх. № 9441/14 від 14.04.2014р. та вх. № 12209/14 від 13.05.2014р.), згідно останньої редакції яких ДП „ОАЗ" просить суд стягнути з ВЧ А3571 60 883,14 грн., які складаються з: 54 481,77 грн. - основної заборгованості, 1 657,50 грн. - інфляційних нарахувань та 4 743,87

грн. - 3% річних. Також позивачем по справі надані письмові пояснення з додатком (вх. № 13676/14 від 27.05.2014р., вх. № 13838/14 від 28.05.2014р.).

Згідно всіх наданих суду уточнень та пояснень позивач зазначає, що:

- заборгованість за типовим договором про технічне забезпечення електропостачання споживача № 197/ЕМО-09 від 10.11.2009р. у відповідача виникла за період: січень - квітень 2011р. за отриману активну електроенергію;

- між позивачем та відповідачем складено та підписано акт звіряння взаєморозрахунків 3776 станом на 12.10.2011р., згідно якого ВЧ А 3571 визнало суму боргу за типовим договором про технічне забезпечення електропостачання споживача № 197/ЕМО-09 від 10.11.2009р. в розмірі 54 481,77 грн. за період січень-квітень 2011р.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, просить суд відмовити в їх задоволенні, на підтвердження своєї позиції надав відзив на позов (вх. № 9748/14 від 16.04.2014р.) та письмові пояснення (вх. № 12420/14 від 14.05.2014р.). На думку відповідача, у нього відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем за спожиту електроенергію за типовим договором № 197/ЕМО-09 від 10.11.2009р., оскільки він отримує електроенергію та розраховується за неї безпосередньо з ПАТ „ЕК „Одесаобленерго" в особі Південного РЕМ ПАТ „ЕК „Одесаобленерго" на підставі укладеного між ними договору про постачання електричної енергії № 34 С/С № 27 від 22.11.2004р.

В судовому засіданні 28.05.2014р.:

- представники позивача підтримали уточнені позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити;

- представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову;

- представник третьої особи зазначив, що вважає безпідставними позовні вимоги позивача про стягнення з ВЧ А3571 заборгованості за електроенергію згідно договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 197/ЕМО-09 від 10.11.2009р., оскільки всі розрахунки за будь-яку отриману електроенергію відповідач здійснює безпосередньо з третьою особою на підставі договору № 34 від 22.11.2004р. про постачання електричної енергії, укладеного між ПАТ „ЕК „Одесаобленерго" в особі Південного РЕМ та ВЧ А3571, який діє й на даний час (письмові пояснення вх. № 13677/14 від 27.05.2014р.).

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 28.05.2014р. за участю представників сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив таке.

10.11.2009р. між державним підприємством Міністерства оборони України „Одеське авіаційно-ремонтне підприємство „Одесавіаремсервіс", правонаступником всіх майнових та немайнових прав якого є ДП „ОАЗ", (Власником мереж) та ВЧ А3571 (Споживачем) укладено типовий договір № 197/ЕМО-09 про технічне забезпечення електропостачання споживача (Договір), відповідно до п. 1.1 якого Власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії Споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а Споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені п. 4.1 Договору.

П. 4.1 Договору встановлено, що Споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії" та за технічне обслуговування електричних установок Споживача (якщо таке обслуговування передбачене договором) відповідно до додатка „Виконання додаткових робіт з технічного обслуговування електричних установок споживача".

За умовами п. 7.4 Договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії у терміни, передбаченні додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" Споживачем та Власником мереж оформлюються такі документи:

- акт про обсяги переданої Споживачем електричної енергії;

- акт результатів замірів електричної потужності.

Відповідно до п. 9.1 Договору, відносини між Споживачем та постачальником електричної енергії регулюються умовами договору про постачання електричної енергії. Додатки до цього договору „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії", „Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача" дійсні у разі їх погодження постачальником електричної енергії у частині, що належить до компенсації постачальника електричної енергії.

П. 10.6 Договору встановлено, що договір укладається на строк до 31.12.2010р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено будь-якою із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Як зазначає позивач, у період з січня по квітень 2011 р., включно, відповідачем було спожито 59 666 кВт електроенергії , а саме: в січні - 13 150 кВт, в лютому - 15 600 кВт, в березні - 20 540 кВт, в квітні - 10 376 кВт.

За використану електроенергію у вказаний період позивачем було виставлено ВЧ А3571 рахунки-фактури на загальну суму 54 481,77грн., а саме:

- № 11/24 від 01.04.2011р. на суму 11 366,34 грн. за електропостачання в кількості 13 150 кВт із зазначенням: „рахунок підлягає сплаті протягом двох банківських днів";

- № 11/25 від 01.04.2011р. на суму 14 157,94 грн. за електропостачання в кількості 15 600 кВт із зазначенням: „рахунок підлягає сплаті протягом двох банківських днів";

- № 11/26 від 01.04.2011р. на суму 19 087,42 грн. за електропостачання в кількості 20 540 кВт із зазначенням: „рахунок підлягає сплаті протягом двох банківських днів";

- № 11/27 від 05.05.2011р. на суму 9 870,07 грн. за електропостачання в кількості 10 376 кВт із зазначенням: „рахунок підлягає сплаті протягом двох банківських днів".

Як вказує позивач, актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами за період з 01.01.2011р. по 12.10.2011р., відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем за типовим договором про технічне забезпечення електропостачання споживача № 197/ЕМО-09 від 10.11.2009р. в сумі 54 481,77 грн..

ДП „ОАЗ" неодноразово зверталось до ВЧ А3571 з листами про погашення суми зазначеної заборгованості, але відповідач так її і не сплатив, що стало підставою для звернення ДП „ОАЗ" до господарського суду Одеської області з даним позовом та уточненнями до нього, в яких, окрім стягнення основного боргу - 54 481,77 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача ще 4 743,87 грн. - 3% річних та 1 657,50 грн - інфляційних нарахувань.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Як встановлено судом, та не заперечено представниками сторін, 10.11.2009р. між сторонами укладено типовий договір № 197/ЕМО-09 про технічне забезпечення електропостачання споживача, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов`язався забезпечувати технічну можливість передачі електричної енергії відповідачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а відповідач - дотримуватись установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачувати вартість отриманих послуг, визначених п. 4.1 договору.

П. 4.1 Договору встановлено, що Споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії" та за технічне обслуговування електричних установок Споживача (якщо таке обслуговування передбачене договором) відповідно до додатка „Виконання додаткових робіт з технічного обслуговування електричних установок споживача".

За умовами п. 7.4 Договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії у терміни, передбаченні додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" Споживачем та Власником мереж оформлюються такі документи:

- акт про обсяги переданої Споживачем електричної енергії;

- акт результатів замірів електричної потужності.

З аналізу наданих позивачем документів судом встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували споживання відповідачем 59 666 кВт електроенергії та постачання позивачем відповідачу зазначеної кількості електроенергії в період з січня по квітень 2011р. за типовим договором про технічне забезпечення електропостачання споживача № 197/ЕМО-09 від 10.11.2009р.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять передбачених п. 7.4 Договору актів про обсяги переданої Споживачем електроенергії за січень-квітень 2011р., складених між позивачем та відповідачем, тому стає незрозумілим, на підставі чого відповідачу виставлені рахунки-фактури від 01.04.2011р. № 11/24, № 11/24, № 11/26 та від 05.05.2011р. № 11/27. При цьому, суд зазначає, що з зазначених рахунків-фактур не вбачається, на виконання якого договору вони виписані, згідно показань яких лічильників.

Що стосується наданих позивачем актів про обсяги використаної електроенергії за січень - квітень 2011р., то суд не приймає їх до уваги, оскільки зазначені акти складено на підставі обсягів використаної електроенергії позивачем на підставі договору № 27 від 19.08.2004р., який не є предметом розгляду даної справи.

Також, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача, що предметом типового договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 197/ЕМО-09 від 10.11.2009р. взагалі не передбачено обов`язку позивача постачати відповідачу активну електричну енергію та, відповідно, обов`язку відповідача - сплачувати її вартість, оскільки п. 1.1 Договору передбачено, що позивач забезпечує лише технічну можливість передачі електричної енергії відповідачу.

При цьому, п. 4.1 Договору передбачено обов`язок відповідачаздійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж та за технічне обслуговування електричних установок Споживача, - будь-яких доказів в підтвердження отримання відповідачем зазначених послуг в період з січня по квітень 2011р. позивачем також не надано.

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011р. по 12.10.2011р., наданий позивачем в якості підтвердження визнання відповідачем заборгованості за отриману електроенергію за типовим договором про технічне забезпечення електропостачання споживача № 197/ЕМО-09 від 10.11.2009р.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом наведених процесуальних норм кожна сторона має підтвердити певними документами обставини, на які вона посилається, як на підставу заявлених вимог/заперечень, що становлять предмет доказування, які суд оцінює, виходячи із зазначених сторонами доводів.

Тож, здійснивши оцінку доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги заявлені позивачем вимоги та виходячи із наведених ним обґрунтувань, суд дійшов висновку, що наявні у справі документи не підтверджують доводи позивача стосовно наявності у ВЧ А3571 заборгованості в сумі 54 481,77 грн. перед ДП „ОАЗ" за спожиту в період з січня 2011р. по квітень 2011р. електроенергію за типовим договором №197/ЕМО-09 про технічне забезпечення електропостачання споживача від 10.11.2009р.

Інших доказів та обґрунтувань своїх позовних вимог, ніж ті, що наведені у позовній заяві, позивачем суду не надано.

Що ж до вимог позивача про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 1 657,50 грн. та 3% річних в розмірі 4 743,87 грн., суд відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми наступає у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, в той час як у даному випадку позивачем не доведено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем за типовим договором № 197/ЕМО-09 від 10.11.2009р.

Підсумовуючи наведене, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв'язку з відмовою в позові, на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України обов'язок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору на відповідача не покладається.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний тест рішення складено та підписано 02.06.2014 року

Суддя Мостепаненко Ю.І.