Ухвала суду № 39070654, 02.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3188/14 Справа № 205/4482/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Приходченко О. С. Доповідач - Городнича В.С. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Григорченка Е.І.,

при секретарі - Косенко І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, скасування реєстрації права власності, відновлення права власності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, посилаючись на те, що 4 січня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля Тойота Прадо, держномер НОМЕР_1. Разом з тим, зазначений договір було укладено під час дії ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2011 року, якою були вжиті заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на автомобілі Тойота Прадо, держномер НОМЕР_1, та Вольво, держномер НОМЕР_2, які належали ОСОБА_3, тому право розпорядження автомобілями було обмежене, і зазначене майно повинно бути реалізовано в примусовому порядку ВДВС з метою виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 на користь позивача.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 4 січня 2012 року автомобіля Тойота Прадо, держномер НОМЕР_3 (раніше НОМЕР_1), № кузову НОМЕР_4, який був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 на спірний автомобіль та відновити право власності ОСОБА_3 на спірний автомобіль шляхом зобов'язання УДАІ України в Дніпропетровській області здійснити реєстрацію права власності на автомобіль за ОСОБА_3

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2011 року з метою вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення боргу було накладено арешт на автомобілі Тойота Прадо, держномер НОМЕР_1, та Вольво, держномер НОМЕР_2, які належать ОСОБА_3, в межах суми позовних вимог у розмірі 532 146 гривень 28 коп (а.с. 24).

З метою виконання ухвали суду від 24 жовтня 2011 року постановою Ленінського ВДВС ДМУЮ від 27 жовтня 2011 року виконавче провадження було відкрито та накладено арешт на вказані автомобілі.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково, ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2011 року скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Ленінського ВДВС ДМУЮ від 30 грудня 2011 року за заявою ОСОБА_3 від 29 грудня 2011 року було поновлено виконавче провадження у зв'язку з надходженням до ВДВС ухвали апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2011 року.

Постановою Ленінського ВДВС ДМУЮ від 30 грудня 2011 року було скасовано санкції «розшук», «поставити на штрафний майданчик» автомобілів, на які було накладено арешт, та знято арешт з цих автомобілів.

4 січня 2012 року відповідно до довідки-рахунку серії ДПІ № 028602 ОСОБА_4 було придбано автомобіль Тойота Прадо, № кузову НОМЕР_4, який належав ОСОБА_3 на праві власності (а.с. 56).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2013 року дії державного виконавця Ленінського ВДВС ДМЮУ щодо поновлення виконавчого провадження, зняття арешту з автомобілів, закінчення виконавчого провадження було визнано неправомірними, а відповідні постанови від 30 грудня 2011 року - скасовано (а.с. 25-27).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу автомобіля Тойота Прадо, № кузову НОМЕР_4 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який було оформлено у вигляді довідки-рахунку серії ДПІ № 028602, ОСОБА_3 було укладено в період, коли арешт постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ДМЮУ від 30 грудня 2011 року з автомобіля було знято, тому будь-яких перешкод у ОСОБА_3 для реалізації свого права, як власника, на автомобіль щодо розпорядження ним на момент вчинення правочину не існувало, відповідно будь-які порушення з боку відповідача відсутні.

З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Апелянт в своїй скарзі посилається на те, що суд першої інстанції всупереч положень ст. 61 ЦПК України, ігноруючи факт, встановлений в ухвалі Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, від 21 березня 2013 року, під час оскарження дій державного виконавця щодо винесення постанови про зняття арешту із автомобіля, який є предметом спору, було встановлено, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на автомобіль, належний ОСОБА_3, не знімались ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2011 року у зв'язку з чим діяла заборона ОСОБА_3 відчужувати автомобіль.

Однак з такими доводами апелянта погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи та вже встановлено судом першої інстанції, спірний автомобіль був придбаний ОСОБА_4 04 січня 2012 року. На цей час діяла постанова Ленінського ВДВС ДМУЮ від 30 грудня 2011 року, згідно якої було знято арешт з автомобіля. І тільки 21 березня 2013 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя дії державного виконавця Ленінського ВДВС ДМЮУ щодо поновлення виконавчого провадження, зняття арешту з автомобілів, закінчення виконавчого провадження було визнано неправомірними, а відповідні постанови від 30 грудня 2011 року - скасовано. Таким чином, висновки суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, щодо відсутності на момент вчинення правочину будь-яких перешкод у ОСОБА_3 для реалізації свого права як власника на автомобіль щодо розпорядження ним є вірними та обґрунтованими.

Тому доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду судом апеляційної інстанції не встановлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: