Рішення № 39068977, 04.06.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №290/1369/13-ц Головуючий у 1-й інст. Лесько Максим Олександрович

Категорія 24 Доповідач Трояновська Г. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

Головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів Миніч Т.І., Павицької Т.М.

при секретарі Камінній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору підряду, стягнення коштів, отриманих за договором, стягнення неустойки за договором та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 24 березня 2014 року ,-

встановила:

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом. В обґрунтування вимог зазначав, що між ним та відповідачем 07.10.2012 року було укладено договір підряду на виготовлення та встановлення у його житловому будинку по АДРЕСА_1 металопластикових вікон та дверей, відповідно до якого ним проведено оплату виконання робіт в розмірі 8411,00 грн. Оскільки підрядник своїх зобов'язань за договором не виконав та ухиляється від його виконання, просив договір підряду розірвати та стягнути з відповідача 8411,00 грн. сплачених за договором підряду, 2977,14 грн. неустойки за договором підряду та 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього - 14388,14 грн. та судові витрати.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 24 березня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договір підряду, укладений 07.10.2012 року між замовником ОСОБА_1 та виконавцем ФОП ОСОБА_2 в частині умов договору щодо виготовлення та встановлення металопластикових дверей на суму 3312,00 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів, сплачених ним за договором підряду, укладеним 07.10.2012 року за виготовлення та встановлення металопластикових дверей у розмірі 3312,00 грн. та неустойку в розмірі 599,47 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 796,16 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог. Зазначає, що судом не враховано, що відповідач зобов»язався не лише виготовити вікна та двері, але і встановити їх у його житловому будинку. Вказує, що суд не врахував того, що акт прийому - передачі підписується сторонами після виконаних робіт у повному обсязі, тому він відмовився підписувати акт, оскільки не були доставлені двері, про що він неодноразово пред»являв претензії до відповідача у телефонному режимі. Зазначає, що судом неправильно обраховано неустойку, безпідставно відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди, занижено розмір стягнутих судових витрат.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 7 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 /замовник/ та приватним підприємцем ОСОБА_2 /виконавець/ укладено договір підряду, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов"язується виконати роботи по виготовленню, доставці та встановленню за адресою замовника: АДРЕСА_1 ПВХ конструкцій /трьох металопластикових вікон та одних дверей/ на суму 8411грн./а.с.4/.

Отримавши споживчий кредит 07.10.2012 року, ОСОБА_1 того ж дня виконав умови п.3.1 договору та оплатив повну вартість замовлення, що складає 8411грн. /а.с.7-10/. Зазначена обставина відповідачем не заперечується.

Змістом п.п. 3.2 договору визначено, що виконавець зобов"язується виготовити металопластикові конструкції та доставити їх замовнику упродовж 21 робочого дня з моменту повної оплати замовником вартості замовлення /а.с.4/.

Пунктами 3.5, 3.6 договору передбачено обов"язок виконавця встановити металопластикові конструкції.

Доповідною запискою двох працівників ФОП ОСОБА_2 підтверджується, що 27 жовтня 2012 року за місцем проживання позивача було доставлено три вироби із ПВХ /вікна/, однак замовник відмовився від підписання акту прийому-передачі виробів через відсутність однієї конструкції, а саме дверей, виготовлених із ПВХ матеріалів на суму 3312грн. /а.с.58-59/.

Таким чином, підрядник, в особі ФОП ОСОБА_2, не виконав свої зобов"язання перед замовником та в порушення умов договору не виготовив, а відтак не встановив двері та не встановив вікна.

Спірні правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України, що опосередковують правовідносини за договором підряду, згідно з яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Згідно зі ст. 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором (ч.1). За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч.2).

Згідно з ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Встановивши істотні відступи від умов договору підряду, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для його розірвання.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про розірвання договору в частині послуг та робіт, що залишилася по виготовленню та встановленню металопластикових дверей на суму 3312грн., оскільки він ґрунтується на положеннях ч.1 ст.10 Закону України „Про захист прав споживачів" та узгоджується з визначеними відповідачем розмірами, конфігураціями та комплектаціями замовлення /а.с.109/ та виконаними послугами.

На підставі ст.549 ЦК України суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки, розмір якої обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання. Розмір неустойки узгоджено сторонами у п.4.2 договору, а саме - 0,1% від вартості договору за кожен день прострочення.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що договір діє від дня його підписання до повного виконання зобов"язань.

Відповідачем на момент часткового розірвання договору підряду не виготовлено та не встановлено двері та не встановлено вікна. Таким чином на час розгляду справи в суді весь обсяг зобов"язань, передбачених договором виконано неналежно, про що свідчить реальна відсутність металопластикових конструкцій, як дверей так і вікон, у будинку позивача, відтак він позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору.

Відповідно до ст.846 строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов"язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов"язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Отримання позивачем 7 жовтня 2012 року кредитних коштів за договором споживчого кредиту саме для оплати послуг за договором підряду /а.с.6-10/ та фактична оплата цих послуг 07.10.2012 року свідчить про те, що позивач мав нагальну потребу у придбанні та встановленні металопластикових конструкцій у своєму будинку, а тому заперечення відповідача про те, що вікна не встановлені з вини позивача, який пов»язує їх встановлення разом із встановленням дверей, не заслуговують на увагу. Так, відповідачем, на порушення вимог ст.ст. 58,59 ЦПК України, не надано жодного доказу на підтвердження того, що він намагався і мав технічну можливість встановити вікна без встановлення дверей.

Заперечуючи проти тверджень позивача щодо його постійних вимог по виконанню договору підряду в телефонному режимі, відповідач послався на відсутність звернень позивача безпосередньо до виконавця. Однак колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що він був позбавлений такої можливості через те, що виконавець змінив місце свого розташування, не повідомивши про це замовників. Наведене підтверджується численними поверненнями судових відправлень за місцем розташування та проживання відповідача /а.с.22,27,33,37/, та необхідністю виклику його до суду через газету «Житомирщина» та «Урядовий кур»єр» /а.с.40,44/.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що з вини відповідача як на час ухвалення судового рішення, як і на даний час, не виконані в повному обсязі взяті на себе зобов»язання, що призвело до відсутності того, на що позивач розраховував при укладенні договору підряду, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача неустойка в розмірі 0,1% від вартості за договором підряду ( 8411грн.), тобто від суми неналежно виконаного зобов»язання, за кожен день прострочення. Період прострочення, починаючи з 5 листопада 2012 року і на день ухвалення рішення суду місцевим судом та розірвання договору підряду, складає понад 1 рік 4 міс.

Стягнення пені є відповідальністю за порушення зобов"язання та не пов"зується із вимогами про розірвання договору, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача неустойки і в тій частині, яка не охоплюється розірванням договору.

Частиною 2 ст.258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Разом з тим, частиною 1 ст.11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог.

З урахуванням наведених норм закону та зважаючи на те, що позивач заявив вимоги про стягнення неустойки за 354 дні, суд стягує неустойку саме за зазначений позивачем період, оскільки не вправі вийти за межі позовних вимог.

Відтак, сума неустойки становить 2977,14 грн., виходячи з розрахунку : 8411грн. х 0,1% х 354дн.

З огляду на те, що суд першої інстанції стягнув суму неустойку лише за 6 місяців та лише в частині розірвання договору підряду, його рішення в частині стягнення неустойки підлягає зміні, а розмір неустойки підлягає збільшенню з 599,47грн. до 2977,14грн.

Доводи позивача про стягнення моральної шкоди є безпідставними, виходячи з наступного.

Відшкодування моральної шкоди в договірних відносинах не відбувається, якщо таке відшкодування прямо не передбачено договором, укладеним між сторонами, а споживач має право на відшкодування моральної шкоди лише у разі, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Договором підряду, укладеним між сторонами 7 жовтня 2012 року, не передбачено право на відшкодування моральної шкоди, а в судовому засіданні не встановлено, що така шкода була заподіяна позивачу небезпечною для життя і здоров"я продукцією.

Колегія суддів залишає рішення суду першої інстанції в іншій частині без змін, у тому числі і в частині вимог про стягнення суми судових витрат з відповідача та не стягує їх в більшому розмірі відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України та з урахуванням вимог ст.303 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позовної заяви до суду, як споживач, відповідно до п.7 ч.1 ст.5 Закону України „Про судовий збір" та не позбавлений права звернення до суду із заявою про повернення на свою користь зайво сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 209,218,303,307,309,313,314,316,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 24 березня 2014 року змінити, збільшити розмір стягнутої з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки з 599,47 грн. до 2977,14грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді