Рішення № 39068524, 02.06.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/10634/13-ц

Номер провадження 2/489/1654/14

РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2014 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

за участю позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", третя особа - ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування,

встановив

В грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ТОВ "СК «ПРОВІТА»", мотивуючи свої вимоги тим, що 15.11.2012 в 17-15 водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «MITSUBISHI LANCER» д/н НОМЕР_1, що належить йому на праві приватної власності, рухався зі швидкістю 50 км/год. по сухій асфальтованій проїжджій частині по вул. Космонавтів зі сторони вул. Херсонське шосе в напрямку пр. Миру у м. Миколаєві. В цей час проїжджу частину вул. Космонавтів в районі перехрестя з вул. Китобоїв, зліва направо по ходу руху автомобіля водія ОСОБА_3, по нерегульованому пішохідному переходу, що позначений дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра», та дорожніми знаками 5.35.1 - 5.35.2 «Пішохідний перехід», переходили пішоходи ОСОБА_4, ОСОБА_1, на яких передньою частиною свого автомобіля допустив наїзд водій ОСОБА_3 В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4, яка є його матір'ю, отримала тілесні ушкодження від яких померла на місці пригоди.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.07.2013 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом, тобто джерелом підвищеної небезпеки, маючи при цьому поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Посилаючись на викладене позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 22 973,46 грн. витрат на поховання матері та кошти в розмірі 9 700,00 грн. витрачені на встановлення надгробного пам'ятника на могилі матері.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.02.2014 позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ "СК "Провіта" про стягнення страхового відшкодування були задоволені частково. З ТОВ "СК "Провіта" на користь ОСОБА_2 було стягнуто страхове відшкодування в розмірі 31 893,46 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.05.2014 зазначене заочне рішення скасовано.

В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, .

Третя особа проти задоволення позову не заперечував.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.07.2013 ОСОБА_3 визнано винним в тому, що 15 листопада 2012 року близько 17-15 год. водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «MITSUBISHI LANCER» д/н НОМЕР_1, що належить йому на праві приватної власності, рухався зі швидкістю біля 50 км/год. по сухій асфальтованій проїжджій частині вул. Космонавтів, що освітлена міським електроосвітленням, зі сторони вул. Херсонське шосе в напрямку пр. Миру у м. Миколаєві.

В цей час, проїжджу частину вул. Космонавтів, в районі перехрестя з вул. Китобоїв, зліва направо по ходу руху автомобіля водія ОСОБА_3, по нерегульованому пішохідному переходу, що позначений дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра», та дорожніми знаками 5.35.1-5.35.2 «Пішохідний перехід», переходили пішоходи ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Наближаючись до вказаного пішохідного переходу, по якому рухались пішоходи ОСОБА_4 та ОСОБА_1, водій ОСОБА_3, грубо порушуючи вимоги п. п. 2.3 «б», 12.1, 12.3 та 18.1 ПДР України, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її змін, маючи об'єктивну можливість завчасно бачити пішоходів на пішохідному переході, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості свого транспортного засобу, аж до повної його зупинки, хоча об'єктивно міг і зобов'язаний був це зробити, внаслідок чого передньою частиною свого автомобіля допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження від яких померла на місці пригоди.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22.08.2013 вирок був залишений без змін, а цивільний позов залишено без розгляду.

Вина ОСОБА_3 у скоєні злочину, внаслідок чого мати позивача ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження від яких померла, встановлена вироком у кримінальній справі Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.07.2013, що набрав законної сили, а тому згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню та вважається встановленою.

Як зазначає позивач у своєму позові, на поховання матері ОСОБА_4 ним були затрачені кошти в розмірі 22 973,46 грн., також для встановлення надгробного пам'ятника на могилі матері ним затрачено кошти в розмірі 9 700 грн. На підтвердження витрат позивачем надано квитанції на загальну суму 31 893,46 грн.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов"язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Позивач, звертається з позовом про стягнення страхового відшкодування з ТОВ "СК "Провіта", оскільки цивільно-правову відповідальність водія ОСОБА_3 на момент виникнення ДТП було застраховано у зазначеній страховій компанії за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7883049 від 03.08.2012.

Правовідносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з положеннями ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом вказаного Закону та ст. 1194 ЦК України питання відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на відшкодування. У разі відсутності такої згоди за її заявою до субсідарної відповідальності залучається страховик.

Однак, як встановлено судом, шкода позивачу була відшкодована, що підтверджується розпискою від 21.06.2013 наданої позивачем ОСОБА_2, про те, що він отримав від ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальних затрат, в тому числі, які пов'язані з похоронами його матері ОСОБА_4, грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн., а в загальній сумі 140 000,00 грн. Ці обставини також встановленні ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22.08.2013.

Враховуючи те, що за розпискою третя особа відшкодувала позивачу матеріальні збитки в сумі 50 000 грн., що значно перевищує суму позову, суд вважає, що витрати на встановлення надгробного пам"ятника також входять до зазначеної суми матеріальних збитків.

Оскільки, ОСОБА_3, який є винним у скоєні злочину, внаслідок якого мати позивача ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження від яких померла, і відповідальність якого застрахована відповідачем, відшкодовано матеріальні витрати, в тому числі і ті, які пов'язані з похоронами, то у задоволенні позову до ТОВ "СК "Провіта" про стягнення страхового відшкодування слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України суд

вирішив

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", третя особа - ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв