Постанова № 39067619, 02.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. Справа№ 911/452/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

за участю представників:

Від позивача: представник Шмуйло А.Д. - за довіреністю.

Від відповідача: представник Артамонова К.А. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості"

на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2014 року

у справі № 911/452/14 ( суддя: Мальована Л.Я.)

за позовом Державної установи " 70 управління начальника робіт"

до Державного підприємства "Український державний науково-

технічний центр антикризових технологій в промисловості"

про стягнення 17 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Державна установа "70 управління начальника робіт" звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" про стягнення 17 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору про виконання робіт та надання послуг № 7 від 27.12.2012 року ним було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 17 500,00 грн., однак, враховуючи положення ч. 4 ст. 849 ЦК України, позивач ініціював в односторонньому порядку припинення дії Договору, у зв'язку з чим вважає, що попередня оплата у розмірі 17 500,00 грн. має бути йому повернута.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.04.2014 року у даній справі позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що спірний договір є змішаним договором, а тому є діючим.

Крім того, апелянт стверджує про те, що порушення умов п. 3.2.1. договору відбулося з вини позивача.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2012 року між Державним підприємством " 70 Управління начальника робіт" (Замовник) та Державним підприємством "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" (Виконавець) було укладено Договір № 7 на виконання робіт та надання послуг, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо виконання робіт та надання послуг із розробки плану санації державної установи " 70 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України відповідно до вихідних даних, наданих Замовником.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору за виконані роботи та надані послуги по цьому договору замовник сплачує виконавцю згідно з протоколом узгодження договірної ціни (додаток 1) суму у розмірі 35 000 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 20 % - 5 833 грн. 33 коп. Попередню оплату (аванс) у обсязі 50 % вартості роботи замовник повинен перерахувати виконавцю до початку виконання роботи.

Пунктом 3.1.2. договору сторони узгодили, що після закінчення передбаченого Договором строку Виконавець зобов'язується надати Замовнику електронний варіант виконаної роботи та два примірники Акту приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг.

Як передбачено п. 3.2.1. договору, замовник зобов'язується надати виконавцю усі необхідні для виконання робіт вихідні дані відповідно до "Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства затверджених наказом міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 року № 1361) та Переліку вихідних даних (додаток 2). Передача вихідних даних (додаток 2).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що термін виконання робіт та надання послуг - 30 календарних днів з моменту отримання авансу відповідно до п. 2.2 цього договору та документів відповідно до п. 3.2.1 цього договору.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача платіжним дорученням № 176 від 28.12.2012 року кошти в сумі 17 500 грн. 00 коп. з призначенням платежу: попередня оплата за розробку плану санації ДУ " 70 УНР" зг. Дог. № 7 від 27.12.2012 року, в тому числі ПДВ 2 916,67 грн. (а.с.21).

За приписами ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши його збитки, завдані розірванням договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач 05.02.2013 року надіслав відповідачу листа № 6 від 05.02.2013 року, в якому ініціював в односторонньому порядку припинення дії Договору № 7 від 27.12.2012 року та просив відповідача повернути йому сплачену суму авансу з огляду на відсутність початку спільних робіт, а, отже, і будь-яких понесених з його боку витрат, що підтверджується фіскальним чеком № 7702 від 05.02.2013 року та описом вкладення у цінний лист (а.с. 23).

Проте, матеріали справи свідчать про те, що відповідач на вказаний лист не відповів та сплачений позивачем аванс не сплатив.

Листом № 43 від 09.10.2013 року позивач повторно звернувся до Відповідача з вимогою про повернення авансового платежу, посилаючись на фінансове становище, різке зростання заробітної плати, що унеможливлювало виконувати в подальшому свої обов'язки щодо фінансування розробки плану санації, що підтверджується фіскальним чеком № 5006 від 10.10.2013 та описом вкладення у цінний лист, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач на вказаний лист також не відповів та сплачений позивачем аванс не сплатив.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення обох сторін, приходить до висновку про те що доводи апеляційної скарги про те, що спірний договір є змішаним договором, а тому є діючим, не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Судовою колегією встановлено, що виходячи із суті зобов'язань сторін, спірний договір є договором підряду і до нього слід застосовувати положення параграфу 1 глави 6 ЦК України, а не глави 63 цього ж Кодексу, яка регулює правовідносини послуг, оскільки метою укладення спірного договору було отримання Замовником електронного варіанту плану санації, що свідчить про обов'язок виконання Відповідачем робіт та передачі результатів Замовнику, що, відповідає умовам договору підряду.

Зазначене випливає з положення ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, якими передбачено виконання роботи за завданням замовника з передачею останньому її результатів.

Договором про надання послуг передбачається надання виконавцем за завданням замовника послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 21 вересня 2010 року у справі № 21/23.

Таким чином, право замовника в будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду передбачено ч. 4 ст. 849 ЦК України. Умовою реалізації цього права законодавець визначив виплату підрядникові плати за виконану частину роботи та відшкодування його збитків, завданих розірванням договору.

З огляду на це, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 23.05.2012 року справі № 5010/1495/2011-18/65.

Крім того, судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що порушення умов п. 3.2.1. договору відбулося з вини позивача, оскільки, як свідчать матеріали справи, на момент порушення позивачем питання щодо відмови від договору, виконання робіт щодо виготовлення плану санації розпочато не було, а строк виконання договірних зобов'язань не настав.

Враховуючи викладене вище, судова колегія приходить до висновку про те, що, оскільки одностороння відмова від договору в цьому випадку не потребує узгодження, як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання, отже наявність односторонньої відмови позивача від Договору та її одержання відповідачем, свідчать про припинення зобов'язань сторін, які виникли в силу укладеного між ними Договору.

За приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи відмову позивача від договору, право якої встановлено законом, зобов'язання за договором припинились, тобто, відпала правова підстава, на якій було перераховано аванс, грошові кошти, перераховані платіжним дорученням № 176 від 28.12.2012 року відповідно до ст. 1212 ЦК України повинні бути повернуті Позивачу.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2014 року у справі № 911/452/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/452/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська