Рішення № 39066220, 02.06.2014, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/10082/2013-ц

2/219/478/2014

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2014

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Шевченко Л.В.

при секретарі судового засідання - Бурикіній Я.Д.

за участю представника позивача не з?явилась,

відповідачі- не з?явились,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - не з??явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Артемівськ цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Артемівської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Артемівської міської ради про стягнення звернення на предмет іпотеки та виселення. В обґрунтування позову вказує, що 18.01.2012 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту № 190М111120118001 на придбання житла на вторинному ринку (надалі за текстом - Договір кредиту), за умовами п. 1.1., п. 1.2. якого банк надав Позичальнику кредит на купівлю нерухомості у сумі 105000,00 грн. зі сплатою за користування кредитом протягом перших трьох років від дати укладання цього договору фіксованої процентної ставки в розмірі 16,5 % річних., зі строком погашення кредиту відповідно до графіка, передбаченого п.п. 1.1.1. Договору кредиту та кінцевим терміном погашення до 15 січня 2027 р. Зобов'язання Позивача за Договором кредиту були виконані у повному обсязі, що підтверджує Заява на видачу готівки від 18.01.2012 р. у сумі 105000,00 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту був укладений Іпотечний договір № 1 від 18.01.2012 р. між кредитором/іпотекодержателем та іпотекодавцем - ОСОБА_1 (надалі за текстом "Договір іпотеки"), посвідчений 18.01.2012 р. ОСОБА_5, приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за номером 36. Відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав, а тому позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити мешканців квартири.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти позову, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що на даний момент в країні та в його сім?ї скрутне матеріальне становище. Інші відповідачы в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник третьої особи, просила суд винести рішення, яке б не суперечило правам малолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та надала суду письмові пояснення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2012 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту № 190М111120118001, за умовами якого кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення строкової платності та пільгового характеру використання в сумі 105 000,00 грн., зі сплатою за користування Кридитом протягом перших трьох років від дати укладення цього Договору фіксованої Процентної ставки за Кредитом в розмірі 16,5 % річних, а починаючи з четвертого року від дати укладення цього договору встановлюватиметься в порядку, визначеному п.2.8. цього Договору (а. с. 23).

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором був укладений Іпотечний договір № 1 від 18.01.2012 р. між кредитором/іпотекодержателем та іпотекодавцем - ОСОБА_1, посвідчений 18.01.2012 р. ОСОБА_5, приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за номером 36. Відповідно до п. 1.1. "Договору іпотеки" предметом іпотеки є трикімнатна квартира за адресою: Україна, АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу квартири, укладеного і посвідченого 18.01.2012 р. ОСОБА_5, приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 34 (а. с. 37-42).

Предметом іпотеки є трикімнатна квартира за адресою: Україна, АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу квартири, укладеного і посвідченого 18.01.2012 р. ОСОБА_5, приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 34.

Судом встановлено, що під час оформлення кредитних відносин відповідач ОСОБА_1 18.01.2012 р. надав дві заяви начальнику Артемівського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» та одну заяву приватному Нотаріусу ОСОБА_5, з яких убачається, що на дату укладання Договору іпотеки відповідач у шлюбі не перебував і дітей не мав.

Відповідно до положень частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України (ч.1 статті 4 ЦПК України).

У відповідності до положень ст.ст.10, 11, 58, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які брали участь у розгляді справи, а кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень частин 1-2 статті 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 212 ЦПК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або не належне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту та відсотків за його користування відповідно до кредитного договору № 190М111120118001 від 18.01.2012 року не виконав.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що загальна сума заборгованісті ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 25.11.2013 року складає 114 621,07 грн., з яких заборгованість за кредитом - 102 082,40 грн.; заборгованість за відсотками - 10 505,10 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 894,37 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1 025, 27 грн.; розмір інфляційних витрат за кредитом - 56,29 грн.; розмір інфляційних витрат за відсотками - 57,54 грн.(а.с.4)

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві.

Таким чином, відповідно до аналізу зазначених норм права та роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.4 п.4.1. іпотечного договору № 1 від 18.01.2012 року (арк.с.37) у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов?язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень ст.ст. 35 України «Про іпотеку» позивачем 25.09.2013 року було направлено відповідачу вимогу про наявність заборгованості та про можливість у зв'язку з цим звернення стягнення на предмет іпотеки. 25.09.2013 року ОСОБА_1 отримав лист претензію № 49-01/497 від 25.09.2013р. та вказав, що він забов?язується сплатити заборгованість у розмірі 10 000 грн. в строк до 04.10.2013 р. (а. с. 53-55). Доказів оплати заборгованості по кредитному договору відповідач не надав.

Згідно п. п. 1, 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суд, визначаючи початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст.ст. 6, 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задоволити зазначені вимоги за рахунок предмета іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Суд зазначає також, що Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2002 року у справі № 1-2/2002 N 15-рп/2002 звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Тому, навіть при отриманні позовної заяви, позивач мав можливість надати докази сплати заборгованості за кредитним договором, але жодного доказу не надано. Разом з тим, в судовому засіданні, позивач не заперечував проти позову, підтвердив наявність заборгованості і неможливість її погашення у зв'язку ыз важким фынансовим становищем.

Суд, враховуючи викладене вище, приходить до висновку, що вимоги позивача щодо звернення стягнення на майно є обгрунтованими і враховуючи невиконання відповідачем основного зобов'язання, позивач має право на задоволення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Щодо позовних вимог про виселення відповідачів, що проживають, але не зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

25.09.2013 р. відповідач ОСОБА_1 повідомив, що в квартирі, що є предметом іпотеки, разом з ним мешкають: ОСОБА_2, з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах, їх спільна дитина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_2 від першого шлюбу - ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_1 не звертався до позивача з клопотанням дозволити вселити в квартиру, що є предметом іпотеки, фактичне подружжя - ОСОБА_2, сумісну дитину - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_9 від першого шлюбу - ОСОБА_3 і, відповідно, позивач такого дозволу не надавав.

Позивач надіслав лист-претензію відповідачам, згідно якого відповідачу було запропоновано усунути порушення Договору кредиту і висунута вимога про виселення мешканців у разі їх не усунення в тридцяти денний термін. На дату подачі позову, порушення Договору кредиту не усунено, відповідачі квартиру не звільнили і не виселились разом з малолітнім ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, також утворилась загальна заборгованість станом на 25.11.2013 р. по даному кредитному договору у розмірі 114 621,07 грн.

Підтвердження про отримання відповідачем листа претензії № 49-01/497 від 25.09.2013 р. є в матеріалах справи та згідно повідомлень про вручення поштових відправлень № 8451103917140 та № 8451103917132 від 28.09.2013 р. вбачається, що воно отримано особисто «ОСОБА_3».

Згідно зі ст.109 ЖК України, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У пункті 43 постанови №3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи нежитлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Враховуючи, що на час розгляду справи рішення суду про звернення стягнення на майно відсутнє, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями в розумінні вимог ст. 3 ЦПК України щодо права особи для звернення до суду за захистом. Суд також враховує, що фактичне місце реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 станом на 10.12.2013 року зареєстрованим у Донецькій області не значиться і суду не надано жодного доказу, крім заяви ОСОБА_1 від 25.09.2013 року, що відповідачі проживають в квартирі.

За таких обставин, в частині позовних вимог про виселення відповідачів, що проживають, але не зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 суд відмовляє в позові.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 525, 526, 575, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 88, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.33, 35, 39 Закону України «Про іпотеку», суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Артемівської міської ради про стягнення звернення на предмет іпотеки та виселення - відмовити частково.

В рахунок стягнення з ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1, який проживає АДРЕСА_1 заборгованості за договором кредиту № 190М111120118001 на придбання житла на вторинному ринку, укладеного 18.01.2012 р., у загальній сумі 114 621,07 грн. (сто чотирнадцять тисяч шістсот двадцять одну гривню 07 коп.), яка складається з заборгованості за кредитом - 102 082,40 грн.; заборгованості за відсотками - 10 505,10 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 894,37 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1 025, 27 грн.; інфляційних витрат за кредитом - 56,29 грн.; інфляційних витрат за відсотками - 57,54 грн. на користь ПАТ «Укрсоцбанк», ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023, п/р 29090150130005 звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 1, від 18.01.2012 р. зареєстрованим приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в реєстрі № 36, а саме: трикімнатну квартира за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу квартири, укладеного і посвідченого 18.01.2012 р. ОСОБА_5, приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 34, та зареєстровану в реєстрі речових прав на нерухоме майно за 220781514103, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом, на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій, на користь ПАТ «Укрсоцбанк», ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023, р/р 29090150130005.

В іншій частині позову щодо виселення - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1, який проживає АДРЕСА_1, на користь ПАТ «Укрсоцбанк», ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023, р/р 29090150130005, (що знаходиться за адресою: 01150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29) судовий збір в сумі 1 260,91 грн.

Рішення ухвалено одноособово суддею в нарадчій кімнаті.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий суддя Л.В.Шевченко