Постанова № 39065611, 28.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Справа № 876/7983/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

з участю представників позивача - Шахно Л.І., Семенюти Д.В.,

представника відповідача - Шевчука І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

05 лютого 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаком плюс" звернулось в суд з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС, в якому просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, том II, а.с.95) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року №0000182300/933, №0000192300/931, №0000202300/929 та №0000212300/935.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що реалізація позивачем товару, придбаного у постачальника - ТОВ «Церсаніт Трейд Україна», відбулася саме у IV кварталі 2011 року, вказані обставини підтверджуються податковими накладними та іншими первинними документами. Таким чином, включення вказаних витрат до витрат, які формують собіварість реалізованих товарів є правомірним. Апелянтом також надано ряд первинних документів на підтвердження правомірності віднесення в ряд.05.1 декларації з ПДВ у IV квартал 2011 року 369662 грн. Помилковим також є висновок суду першої інстанції про безпідставність формування ТОВ «Мегаком плюс» суми інших витрат податкової декларації з ПДВ за 9 місяців 2012 року в частині процентів, що включаються до витрат, відсотків за кредитним договором за придбані земельні ділянки, оскільки такі витрати були пов'язані з господарською діяльністю позивача. З аналогічних причин помилковим є висновок суду першої інстанції про завищення витрат щодо нарахованого земельного податку. Таким чином, висновки суду першої інстанції про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представники апелянта -Шахно Л.І. та Семенюта Д.В. у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими, просять скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача - Шевчук І.Є. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 04 по 24 грудня 2012 року ДПІ в Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Мегаком плюс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року, якою встановлено порушення п.1.23 ст.1, п.п.4.1.1 ст.4, п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2, п.138.3, п.138.4, п.п.138.10.4, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.141.1 ст.141, п.150.1 ст.150 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 176866,00 грн., в. т.ч. за 2011 рік в сумі 139813 грн., в т.ч. за IV квартал 2011 року в сумі 139813 грн., за 9 місяців 2012 року в сумі 37053,00 грн. та зменшено від'ємне значення податку на прибуток за 9 місяців 2012 року в сумі 403753,00 грн.; п.п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (ряд.24 податкової декларації) за вересень 2012 року в сумі 10883 грн. та заниження податку на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 66630,00 грн. та серпень 2012 року в сумі 7504,00 грн.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №1639/228/22-1009/31658156 від 29 грудня 2012 року (том I, а.с.12-44).

21 січня 2013 року на підставі вказаного акту ДПІ в Шевченківському районі м.Львова прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000192300/931, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 403757 грн., №0000182300/933, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 186129 грн., в т.ч. за основним платежем - 176866 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9263 грн., №0000212300/935, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10883 грн., № 0000202300/929, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 92668 грн., в т.ч. за основним платежем - 74134 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18534 грн.

Позивач скористався правом досудового врегулювання вказаного податкового спору в адміністративному порядку, проте в порядку адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведено факт порушення ТОВ «Мегаком плюс» вимог податкового законодавства, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, виходячи з наступного.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлено їх завищення, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 176866,00 грн.

Причинами такого заниження, на думку податкового органу, є, по-перше, завищення собівартості реалізованих товарів, а саме: у IV кварталі 2011 року віднесено до рядка 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» вартість товарів, отриманих у III кв. 2011 року від ТОВ «Церсаніт Трейд Україна» на загальну 190476,45 грн., в т.ч. ПДВ 31746,07грн., доходи по яких виникли у III кв. 2011 року; по-друге, ТОВ «Мегаком плюс» віднесено в ряд. 05.1 декларації за IV квартал 2011 року 369662 грн. без наявності відповідно оформлених документів на придбання товару від постачальників; по-третє: позивачем безпідставно сформовано суму інших витрат податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року в частині відсотків за кредитним договором за придбані земельні ділянки, що не використовуються у господарській діяльності та завищення витрат ТОВ «Мегаком плюс» щодо нарахованого земельного податку; крім того, позивачем не враховано результати попередньої планової перевірки та не зменшено суму ряд.06.6 Декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» за 2011 рік на суму 185799 грн.

Даючи оцінку рішенню суду першої інстанції в частині неправомірності включення витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, у звітний період IV кварталу 2011 року, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до абз.1,2 п.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.138.11 цієї статті, п. 140.2-140.5 ст.140, ст.ст.142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

П.138.4 ст.138 ПК України передбачає, що витрат, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, платник податку на прибуток має право збільшити у податковому обліку свої витрати, пов'язані з придбанням товару, лише у тому звітному періоді, в якому будуть визнано доходи від їх подальшої реалізації.

В обґрунтування підстав включення витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, вартості товарів, придбаних у ТОВ «Церсаніт Трейд Україна» на загальну 190476,45 грн., в т.ч. ПДВ 31746,07 грн. позивачем надано видаткові накладні СТ0911 1240 від 29 вересня 2011 року на загальну суму 79562,62 грн., в т.ч. ПДВ 13260,44 грн.; СТ0911 1241 від 29 вересня 2011 року на загальну суму 20886,34 грн., в т.ч. ПДВ 3481,06 грн.;. СТ0911 1255 від 29 вересня 2011 року на загальну суму 82151,42 грн., в т.ч. ПДВ 13691,89 грн., СТ0911 1620 від 30 вересня 2011 року, на загальну суму 7876,07 грн., в т.ч. ПДВ 1312,68 грн. (том I, а.с.55-58). Товари за вищевказаними накладними були одержані у IV кварталі 2011 року, зокрема цей факт стверджується наданими накладними, в яких чітко зазначено, що вказаний у них товар одержаний ТОВ «Мегаком плюс» 07 жовтня 2011 року. Факт отримання товару в IV кварталі 2011 року також підтверджується документами щодо перевезення товару перевізником ТОВ «Весотра-Львів», а саме: товарно-транспортними накладними, а також акт здачі-приймання послуг з транспортних перевезень від 07 жовтня 2011 року (том I, а.с.59-65).

Таким чином, ТОВ «Мегаком плюс» правомірно включило витрати на придбання товару до складу рядка 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у IV кварталі 2011 року.

Доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції.

Щодо висновків суду першої інстанції про доведеність податковим органом порушення ТОВ «Мегаком плюс» п.138.2 ст.138 ПК України в частині завищення рядка 05.1 декларації за IV квартал 2011 року у сумі 369662 грн. без наявності відповідно оформлених документів на придбання товару від постачальників, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем представлено ряд первинних документів, що підтверджують факт придбання та оплати товару від постачальників - ТОВ «Церсаніт Трейд Україна», ПП «Керам-Сіті», ТОВ «Стандарт Дистрибуція», зокрема: видаткові накладні, що підтверджують отримання товару; товарно-транспортні накладні та акти здачі-приймання послуг по перевезенню, які підтверджують факт перевезення та доставки вказаних товарів від постачальників позивача, податкові накладні; банківські виписки, що підтверджують факт оплати позивачем вказаних товарів його постачальникам (том I, а.с.61-80).

Огляд первинних бухгалтерських та розрахункових документів дає підстави для висновку, що первинні документи повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву в їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам. Водночас необхідно зазначити, що документи та інші дані, які спростовують реальність здійснення господарських операцій, що відображені в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, змісту послуг, що надаються, тощо, а сама по собі наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Разом тим, судом першої інстанції не наведено мотивів неприйняття вказаних документів як доказів у справі, зокрема не наведено обставин, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій, свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли вказувати про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність податковим органом порушення ТОВ «Мегаком плюс» п.138.2 ст.138 ПК України в частині завищення рядка 05.1 декларації за IV квартал 2011 року у сумі 369662 грн. є помилковим, а доводи апелянта в цій частині - обґрунтованими.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що доведеність податковим органом порушення позивачем вимог пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.141.1, ст.141 ПК України в частині безпідставного формування сум інших витрат податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року в частині відсотків за кредитним договором за придбані земельні ділянки, що не використовуються у господарській діяльності та завищення витрат ТОВ «Мегаком плюс» щодо нарахованого земельного податку, колегія суддів зазначає наступне.

На формування значення показників ряд.06.3,06.4 декларації «Фінансові витрати відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України, в т.ч. проценти, що включаються до витрат, з урахуванням обмежень, встановлених п.141.1, ст.141 ПК України» мало вплив здійснення операцій із нарахування та сплати відсотків за користування кредитами банків.

Відповідно до пп.138.10.5 п. 138.10 ст.138 ПК України фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) включаються до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені ст.141 ПК України.

Згідно з п.141.1 ст.141 ПК України будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку), включаються до складу витрат у податковому періоді їх нарахування, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платником податку.

Відповідно до кредитного договору № КU 001 708 від 28 травня 2010 року ТОВ «Мегаком плюс» отримано грошові кошти від ПАТ «Фольксбанк» в сумі 1146784,0 доларів США строком на 5 років на придбання двох земельних ділянок, що знаходяться за адресою: м.Ужгород, вул. Болгарська-Паризької Комуни позиція 1,2,3 у ТОВ «Марком Захід» (договір купівлі-продажу від 28 травня 2010 року № 761, Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 246213 від 25 жовтня 2010 року та договір купівлі-продажу від 28 травня 2010 року № 762, Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 088324 від 25 жовтня 2010 року).

За користування кредитними коштами нараховувалися відсотки.

Вказані ділянки придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності, зокрема, ТОВ «Мегаком плюс» розроблено та затверджено план перспективного розвитку підприємства, відповідно до якого на вказаних земельних ділянках планується будівництво торговельного комплексу, термін реалізації проекту - 3-6 років.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що земельна ділянка є майном, а саме: активом, отримання доходу від утримання якого можливе у подальших операціях власної господарської діяльності, отже якщо підприємство має намір подальшого використання земельної ділянки та відбудованих споруд у власній господарській діяльності, земельний податок (орендна плата), що нараховується (сплачується) за таку ділянку включається до складу валових витрат. При цьому термін, протягом якого підприємство має реалізувати свій намір щодо подальшого використання земельної ділянки у власній господарській діяльності, законодавством з питань оподаткування не обмежено.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про доведеність податковим органом порушення позивачем вимог пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.141.1, ст.141 ПК України та завищення витрат ТОВ «Мегаком плюс» щодо нарахованого земельного податку є помилковими, доводи апелянта в цій частині є підставними та обґрунтованими.

Також помилковим є висновок суду першої інстанції про доведеність податковим органом факту завищення позивачем валових витрат у зв'язку з тим, що ТОВ «Мегаком плюс» не зменшило від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередній звітний період на суму 185799 грн., оскільки податкові повідомлення-рішення, на підставі яких зменшено залишок від'ємного значення ПДВ на вказану суму, оскаржені ТОВ «Мегаком плюс» в судовому порядку, а тому відсутні будь-які законодавчі підстави для виникнення у позивача обов'язку щодо приведення показників податкової звітності з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість у відповідність до висновків попередньої планової перевірки підприємства. Докази судового оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень містяться в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підставними і повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про доведеність ДПІ в Шевченківському районі м.Львова факту порушення ТОВ «Мегаком плюс» вимог податкового законодавства, оскільки такий спростовується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 січня 2013 року №0000182300/933, №0000192300/931, №0000202300/929 та №0000212300/935 є підставними і обґрунтованими та підлягають до задоволення.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим в силу вимог ст.202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року у справі №813/961/13-а скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року №0000182300/933, №0000192300/931, №0000202300/929, №0000212300/935.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р.Курилець

Д.М. Старунський

Повний текст постанови виготовлений 02.06.2014 року.