5.2.2
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1827/14
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чиркіна С.М.,
при секретарі: Барашко М.В.
за участю:
представника позивача: Залманова К.О.,
представника 1-го відповідача: Станчевої О.В.,
представник 2-го відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000737/2 від 09.10.2013, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00160 від 09.10.2013, повернення надміру сплачених коштів в сумі 935646,13 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
13 березня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" (далі - позивач або ПАТ "Алчевський коксохімічний завод") до Луганської митниці Міндоходів (далі - відповідач-1 або Луганська митниця ), Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області (далі - відповідач-2 або ГУ ДКС України в Луганській області) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000737/2 від 09.10.2013, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації №702020001/2013/00160 від 09.10.2013, повернення надміру сплаченого податку на додану вартість в сумі 935646,13 грн.
В обґрунтування позову позивач послався на укладання ним та фірмою "Unicoai AG" (Швейцарія) 26 грудня 2011 року зовнішньоекономічного контракту №U-2012.60.028.01 в межах, якого позивачем на митну територію України в липні 2013 року на умовах DAP RU станція Соловей (Інкотермс 2010) було ввезено вантаж: вугілля марки "КС", товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю.
На підставі вищезазначеного контракту №U-2012.60.028.01 та додатків до нього позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар за ВМД №702020001/2013/010073 за ціною договору, а саме 122,40 долара США за одну тону, та надано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 і необхідний пакет документів, передбачений Митним кодексом України.
09.10.2013 відповідач-1, для митного оформлення вантажу пред'явив позивачу вимогу про надання: - договору (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару.
09 жовтня 2013 року відповідачем-1 було прийняте рішення №702020001/2013/000737/2 до ВМД №702020001/2013/010073, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються неможливо в зв'язку з: "ненаданням декларантом інших додатково запрошених документів, згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 та б статті 53 Митного кодексу України, відсутність у зв'язку з неподанням таких документів відомостей, що підтверджують числове значення митної вартості та пояснюють виникли розбіжності".
Також зазначено, що у зв'язку з неможливістю застосування першого методу, зазначеного у статті 58 Митного кодексу України, митну вартість оцінюваного товару визначено відповідно до ст. 59 МКУ за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі: "Вугілля кам'яне бітумінозне коксівне марки "КС" на однакових умовах поставки із розрахунку 136 доп. США/тн (МД від 14.08.2013 №702020001/2013/007935, контракт №U-2012.60.028.01 від 26.12.2011, доповненням №U-2012.60.028.01.17 від 22.03.2013".
09 жовтня 2013 року відповідачем-1, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00160, відмовив позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено: проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості №702020001/2013/000737/2).
Вважає зазначені рішення протиправними, оскільки правомірно визначив митну вартість за ціною договору та надав 1-му відповідачу необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.
Позивач вважає дії та рішення відповідачів протиправними, такими, що не відповідають нормам законодавства України щодо митного оформлення товару та ч.2 ст.19 Конституції України.
Правову позицію позивач обґрунтовував посиланням на вимоги статей 8, 51-53, 58, 361 МК України, пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-УІ "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур".
Для підтвердження митної вартості оцінюваного товару - ціни, що підлягає сплаті продавцю позивачем були надані документи у повній відповідності з приписами ст.53 МКУ, тобто документи, що у повному обсязі підтверджують митну вартість товару, а також:
- висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" №4501 від 07.10.2013, де зазначено, що згідно даних видання "Металл Курьер", Металл Эксперт. Уголь" та аналітичного дослідження "Информация по рынку коксующегося угля и кокса" середній розрахунковий рівень цін на концентрат вугільний, на умовах поставки ВАР - кордон Росія - Україна може становити 122-130,50 доларів США, що не перевищує заявлену декларантом митну вартість (заявлена вартість складає 122,40 дол.США за тн.;
- лист №57н фірми "Шісоаі" від 09.10.2013 про неможливість надання контракту з виробником в зв'язку з комерційною таємницею;
- лист №003-2414/1 від 09.10.2013 ПАТ "Алчевськкокс" про неможливість надання контракту з виробником в зв'язку з комерційною таємницею;
- ліцензія на імпорт №006133300000846, що підтверджує зазначену вартість вугілля. Позивачем були надані відповідачу належним чином оформлені передплатні рахунки,
платіжні доручення, а також були надані;
- рахунок фірми виробника, де зазначено ціна виробника на умовах FCA Тирган у розмірі 55,80 дол.США за тн.;
- декларація на товари ЕК (експортна декларація).
Згідно митної декларації країни відправлення та рахунку ціна виробника на умовах FCA Тирган складає 55,80 дол. США/ тн. Вартість на кордоні Україна-Росія (ст. Соловей) складає 101,30 дол. США/тн., що підтверджується графою 46 митної декларації країни відправлення (розрахунок: 6128650 дол. США (гр.46): 60500 тн. (гр. 35,38) = 101,30 дол. США/тн.).
В цю вартість включено: транспортування від ст. Тирган до ст. Соловей (тариф), плата за користування вагонами, комісійні експедитора, страхування вантажу та інші транспортні витрати. Таким чином, вартість товару від виробника - 55,80 дол. США/тн.
Витрати на транспортування по території Росії - 45,50 дол. США/тн (101,30- 55,80).
Ціна по контракту (кордон Україна-Росія (ст. Соловей) - 122,40 дол. США
Наполягав на підтверджені наданими документами заявленої митної вартості та спростованні тверджень митниці про наявність сумнівів при визначенні митної вартості товару.
В даному випадку митна вартість імпортного вугілля визначена у контракті та додатку до нього. Згідно умови контракту та умов поставки, позивач не несе додаткових витрат, які обумовлюють коригування митної вартості вугілля відповідно до МКУ, а отже - будь-який інший документ, окрім тих що були надані, не в змозі підтвердити ціну товару, що сплачена чи підлягає сплаті на користь нерезидента-постачальника.
Наполягав на порушені прав, оскільки внаслідок пред'явлення відповідачем-1 протиправних вимог про надання додаткових документів відбулося штучне створення незаконних підстав для подальшого прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про відмову в застосуванні 1-го методу оцінки митної вартості за митною декларацією №702020001/2013/010073, та її визначення митним органом за 2-м методом за ціною із розрахунку 136 дол. США за тонну, яка на 13,60 дол. США за тонну вище задекларованої позивачем.
З посиланням на вимоги статей 54, 55 МК позивач зазначив, що кожна партія товарів яка підлягає митному оформленню, носить індивідуальний характер, а тому митні органи позбавлені права використовувати раніше прийняті рішення про коригування митної вартості до іншої партії товарів, що в подальшому ввозяться декларантом, оскільки будь-яких винятків з процедури встановленої частиною третьою статті 54, статтею 55 МК України, законодавство не містить.
На підтвердження правомірності визначення митної вартості за ціною договору послався на наявність ліцензії на експорт товару доданої до пакету документів, яка в свою чергу видавалась у тому числі на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) з усіма додатками та специфікаціями до нього.
Вважав, що наявність зазначеної ліцензії свідчить про дозвіл держави на імпорт вугілля по ціні, зазначеної у контракті.
Посилання відповідача-1 на приписи статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі є необґрунтованими та протиправними, оскільки жодних суперечностей не має.
Стверджував, що зазначена позиція ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" знайшла підтримку з практиці Вищого адміністративного суду України. Зокрема, в аналогічних справах: справа №К/9991/69507/11 від 28.03.2013 (2а/3933/11/1270), №К/9991/69375/12 від 12.12.2012 (2а/1270/5637/2012), К/9991/61853/11 від 16 квітня 2013 року.
В справі №К/9991/61853/11 від 16 квітня 2013 року колегією суддів визначено: "Дана норма свідчить про те, що у позивача відсутнє зобов'язання надавати документі відповідно п.11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми "можуть подаватися" вказує на те, що вимога про надання таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Разом з тим витребувавши документи, передбачені п.11 Порядку, митний орган не зазначив, які саме обставин: ці документи повинні підтвердити. Виходячи з аналізу наведених норм законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку, що подання відповідачем додаткових документів, в тому числі прайс-листів виробника, відповідно п.11 Порядку для підтвердження митної вартості не є обов'язковим".
В справі №К/9991/69375/12 від 12.12.2012 (2а/1270/5637/2012) колегією суддів визначено: "Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, зважаючи на наступне. Оскільки ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" митному органу надав достатньо документів (виписку з журналу "Новости рынков угля", докази 100% оплати партії товару, платіжні доручення та виписки з особового рахунку підприємства на підтвердження оплати вартості вугільного концентрату, висновок Укрпромзовнішекспертизи, контракт на закупівлю товару між позивачем та фірмою 1 "Uniсоаl АG", висновок Держзовнішінформу та посвідчення якості марки вугілля), у відповідача не було підстав для визначення ціни товару за 2 методом".
Стосовно зайво сплаченого податку на додану вартість позивач послався на наступне.
На підставі рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів №702020001/2013/000737/2 до ВМД №702020001/2013/010073 10 жовтня 2013 року ПАТ "Алчевськкокс" було подано до митного оформлення нові ВМД і декларації митної вартості, в яких зазначена митна вартість товарів за другим методом за ціною визначеною митним органом в рішенні - 136 дол. США/тн, та сплачено ПДВ у сумі 9356461,29грн. (замість 8420815,16грн. при визначенні митної вартості по ціні контракту 99,70 дол. США), переплата ПДВ (із рахунку 122,40 дол. США) складає 935 646,13 грн.
Оформлення митним органом товару згідно з поданими позивачем вантажно-митними декларацією є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки й може бути оскаржене до суду. При цьому право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив ціну товару, чи в результаті вказівки митного органу або прийняття відповідного рішення, оскільки останній має діяти лише у спосіб, на підставі та в межах закону (аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 01.12.2009 справа №21-1170ов09, номер а ЄДРСРУ 7462221).
Податок на додану вартість, який сплачений на різницю між базою оподаткування, визначено за другим та першим методом по вищезазначеним ВМД у сумі 935646,13 грн. є переплатою та таким, що підлягає поверненню відповідно до пункту 17.1.10 статті 17 та статті 43 Податкового кодексу України. Підставою повернення надмірно сплаченого мита є норми Митного кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкові платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума переплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту.
Відповідач-2, Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області, у відповідності до Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Оскільки, Державне казначейство України як бюджетна установа використовує бюджетні кошти лише за призначенням, а тому стягнення у судовому порядку коштів в тому числі відшкодування витрат понесених внаслідок прийняття незаконних рішень органів державної влади неможливо без відповідного виділення їх з державного бюджету (бюджетного призначення), позивачем був зазначений в якості другого відповідача орган Державного казначейства України - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області.
Представник Луганської митниці Міндоходів у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив таке (т.1 а.с.82-88).
З посиланням на ст.ст.54, 336, 337 МК України представник відповідача зазначає, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення, а саме: митний орган має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
09.10.2013 ПАТ "Алчевськкокс" для митного оформлення товару "Вугілля кам'яне бітуминозне коксівне марки "КС"..." була надана МД 20001/2013/010073 разом із пакетом документів зазначених в 44 графі вищезазначеної МД.
Відповідно до положень ч.1 ст.54 МКУ митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення. При цьому, згідно з ч.1 ст.320 МКУ форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються на підставі результатів спрацювання управління ризиками.
При розгляді наданого декларантом пакету документів, керуючись положеннями ч.3 ст.53 та ч.5 ст.54 МКУ було встановлено, що надані для підтвердження митної вартості документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості за заявленою МД; документи містять розбіжності, що унеможливлюють підтвердження числових значень складових митної вартості товарів; якість товару, що був предметом дослідження згідно висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 07.10.2013 №4501 не відповідає якості товару, заявленого до митного оформлення за МД 09.10.2013 №702020001/2013/010073; дані щодо вартості товару відповідно до наданих до митного оформлення інвойсів різняться.
Наполягав на виконанні 1-м відповідачем вимог ч.4 ст.57 МК України в частині проведення консультації з декларантом під час якої декларанту надано роз'яснення щодо причин незастосування попереднього методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, повідомлено про цін на подібні та ідентичні товари та запропоновано здійснити коригування митної вартості званого товару за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до положень ст.59 МКУ на підставі рівня митної вартості ідентичного товару гілля кам'яне бітумінозне коксівне марки "КС" на однакових умовах поставки із розрахунку 136 дол. США/т (МД від 14.08.2013 №702020001/2013/007935, контракт від 26.12.2011 №U-160.028.01, доповнення від 22.03.2013 №U-2012.60.028.01.17).
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України декларанту було запропоновано за власним бажанням подати додаткові документи, які в нього наявні.
Листом від 09.10.2013 №003-2414/1 декларант надав витяг журналу "Метал Експерт" від 2013 №37 (217) з котируванням вугілля у вересні 2013, тоді як поставка товару здійснювалась у серпні 2013 року та відмовився надати інші документи.
Отже, декларантом не виконано вимоги п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України щодо обов'язку надання органу доходів і зборів достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, та ч.3 ст.53 Митного кодексу України в частині обов'язку надання додаткових документів.
Наполягав на ненаданні позивачем запропонованих документів, у зв'язку з чим Луганською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.10.2013 №702020001/2013/000737/2 про коригування митної вартості оцінюваного товару за визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до положень ст.59 Митного кодексу України та оформлено картку відмови у митному оформленні №702020001/2013/00160 від 09.10.2013.
Картку відмови оформлено на підставі п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України та з дотриманням всіх вимог, встановлених чинним законодавством.
Щодо позовних вимог про повернення з державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 935646,13 грн. представник Луганської митниці зазначив, що митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
Саме оформлення вантажної митної декларації (як податкової декларації) дає право на відшкодування ПДВ з Державного бюджету України.
Згідно з п.54.1 ст.54 ПКУ крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
В даному спорі наявне волевиявлення декларанта на оформлення товару за самостійно визначеною за другим методом митною вартістю товару та вчинення відповідних активних дій (подача митної декларації до митного оформлення, розрахунок та сплата обов'язкових платежів, та зборів). У разі наявності такого волевиявлення має місце самостійно визначене платником податків грошове зобов'язання.
Згідно із п.56.11 ст.56 ПКУ не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідач-1 зазначає, що посилання позивача на судову практику, зокрема на рішення Вищого адміністративного суду України, якими підтверджено неправомірність дій митного органу, у справі №К/9991/61853/11 від 16.04.2013, №К/9991/69375/12 (№2а/1270/5637/2012) від 12.12.2012, є незмістовними, так як кожне окреме митне оформлення є "індивідуальним, у зв'язку з пред'явленням позивачем для оформлення конкретного товару пакету документів, саме при аналізі якого митним органом здійснюється контроль правильності визначення митної вартості.
Відповідно до п.п.2 п.3 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною тю, визначеною митним органом.
Зазначена норма права свідчить про те, що у разі несплати усіх митних платежів товар і з би випущено у вільний обіг, отже оформлені митні декларації позивача підтверджують факт перерахування ПАТ "Алчевськкокс" коштів з податку на додану вартість.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Додатково зазначив, про відсутність можливості надати витребувані відповідачем документи зокрема угоди з третіми особами оскільки вони є комерційною таємницею.
У судовому засіданні представник 1-го відповідача, просив у задоволенні позову відмовити, додатково до даних викладених в запереченні послався на спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 13.12.2010 N1467.
Також послався на розбіжності в умовах поставки товару зазначених в документах наданих для митного оформлення та розбіжностей вартості товару який підлягав митному оформленню та не наданні витребуваних документів направлених на усунення розбіжностей.
Зазначив про безпідставне посилання позивача на специфікацію іншої партії товару від 22.03.2013 яка складалась раніше, оскільки після на момент виникнення спірних правовідносин вартість вугілля зменшилась.
З посиланням на вимоги ст. 58 МК наполягав на правомірному застосуванні другого методу, оскільки позивачем не були надані витребувані документи, таким чином використані декларантом відомості не підтверджені документально.
З посиланням на доповнення до контракту а.с.35 та 121 додатки зазначив про змінення позивачем порядку оплати після відгрузки товару, що не заборонено але ускладнює контроль за фактичною оплатою товару.
Посилання позивача на експертну оцінку вважав недоречним, оскільки фізичні характеристики визначені у контракті, вантажно-митній декларації та експертній оцінці не співпадають.
В судовому засіданні представник позивача погодився, що зазначена в інвойсах сума 122,4 долара США за тону не відповідає задекларованій сумі, оскільки в партії вагонів мають місце вагони інших партій, тому і декларація не співпадає з додатком за кількістю товару (а.с. 35).
Таким чином, позивач не заперечував наявних розбіжностей щодо вартості та кількості товару, зазначеного у інвойсах з декларацією - графа 44 додатки (а.с.46-47) від 202 до 228, оскільки їх контрагент не завжди знає обсяг товару протягом доби.
В судовому засіданні 07.05.2014 представником позивача надані додаткові докази копії вантажно-митних декларацій за період з 31.07.2014 по 12.11.2014 на підтвердження правомірності позиції та можливі розбіжності в обсягах.
Відповідач-1 стверджував, що надані документи не спростовують зазначені розбіжності в документах.
Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 25 березня 2014 подав до матеріалів справи письмові заперечення проти позову (а.с. 78), у яких зазначив, що на теперішній час існує два способи та порядки повернення надміру сплачених митних платежів з Державного бюджету України. А саме - митний орган добровільно готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів. Так, відповідно до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1095/14362, митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи та направляє його до органу Казначейства. На підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Казначейства готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку та протягом п'яти робочих днів від дати отримання висновку здійснює повернення коштів з бюджету.
По-друге, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень до бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Пунктом 22 даного Порядку зазначено, що стягував, на користь якого прийняті судові рішення про стягнення коштів, зарахованих до державного бюджету в іноземній валюті, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до Казначейства. Для виконання рішення про стягнення сплачених до бюджету митних платежів орган Казначейства після закінчення строку подання інформації органом, що контролює справляння надходжень бюджету, передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства. Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та перераховує такі кошти на рахунок стягувача.
На підставі вищевикладеного представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити, у судове засідання не прибув, просив справу розглядати без участі уповноваженого представника.
Заслухавши пояснення представників ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" та Луганської митниці, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов до наступного.
Луганська митниця є юридичною особою, спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі митної справи, на які відповідно до Митного кодексу України покладено безпосереднє здійснення митної справи.
У преамбулі до Митного кодексу України вказано, що цей кодекс спрямований на забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Статтею 7 Митного кодексу України (далі - МК) встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, прийнятих відповідно до цих законів. Таким чином, законодавцем підкреслюється, що правовідносини в галузі митної справи регулюються нормативно-правовими актами, які місять положення з питань митної справи.
Порядок дій посадових осіб митних органів України при здійсненні контролю митної вартості товару визначений розділом XI Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-ІУ, в основу якого ввійшли основні положення Угоди про застосування статті VII ГАТТ, невід'ємною складовою якої є Тлумачні примітки, а також постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", наказом Державної митної служби України від 02.12.2003 №828 "Про затвердження Порядку заповнення декларації митної вартості", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 за №1192/8513.
26 грудня 2011 року між ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" та компанією "UnicoaI AG" (Швейцарія) укладено контракт №U-2012.60.028.01, в межах якого та згідно додатків №U-2012.60.028.01.21 та №U-2012.60.028.01.21 від 13.06.2013 позивачем у липні 2013 року на митну територію України на умовах DAP RU станція кордон переходу станція Соловей (згідно умовам ІНКОТЕРМС 2010) ввезено вантаж: вугілля марки КС, концентрат, за непрямим контрактом, контрактна вартість товару складає 122,40 доларів США за метричну тону, Tel Quel (т.1 а.с. 27-33, 34, 35, 111-119, 120, 121).
Так, 09.10.2013 ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" для митного оформлення товару згідно контракту №U-2012.60.028.01 від 26.12.2011 та додатку до контракту №U-2012.60.028.01.22 від 13.06.2013 надано МД №702020001/2013/010073, разом з пакетом документів, який зазначено в графі 44 МД та декларацію митної вартості (т.1 а.с.39-48, 36-38, 102-110).
Рішенням Луганської митниці про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000737/2 від 09.10.2013 здійснено коригування митної вартості оцінюваних товарів за 2 методом відповідно до положень ст.59 МК України на підставі рівня митної вартості ідентичного товару "вугілля кам'яне бітумозне коксівне марки "КС" на однакових умовах поставки із розрахунку 136 доларів США за одну тону (МД від 14.08.2013 №702020001/2013/007935, контракт №U-2012.60.028.01 від 26.12.2011, доповнення №U-2012.60.028.01.17 від 22.03.2013.
Крім того, рішення прийнято з урахуванням раніше визначеної декларантом відповідно до положень ст.59 МКУ та визнаної органом доходів і зборів митної вартості ідентичного товару, однакового за всіма ознаками та ввезеного на тих же умовах поставки (за тим же самим контрактом, додатковою угодою, фізико-хімічними характеристиками) із розрахунку 136 дол. США/т (МД від 01.08.2013 №702020001/2013/007485 та МД від 30.09.2013 №702020001/2013/009731) (т.1 а.с. 16-17, 89-90, 91-93,164-168, 169-173).
Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00160 від 09.10.2013 повідомлено ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, з тих причин, що відповідно п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України у зв'язку з відмовою декларанта у наданні додаткових документів згідно з переліком та відповідно відсутністю документального підтвердження відомостей про заявлену декларантом митну вартість товарів, що передбачено положеннями ст.58 Митного кодексу України, прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів від 09.10.2013 №702020001/2013/000737/2. У зв'язку з неможливістю внесення змін до граф з вартісними показниками у декларації митної вартості (ДМВ) - вимоги наказу Міністерства фінансів від 24.05.2012 №599, у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю відмовлено.
Також, роз'яснено, що згідно зі ст.52 МК України декларант має право - звертатись до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під надання гарантій відповідно до розділу Х МК України або сплатити митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, у разі відсутності у них на день митного оформлення достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості (т.1 а.с. 18-26, 95-101).
З урахуванням рішення про коригування митної вартості від 09.10.2013 №702020001/2013/000737/2 та картки відмови №702020001/2013/00160 від 09.10.2013 ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" подано до Луганської митниці МД №702020001/2013/010074 від 10.10.2013, у якій зазначено митну вартість товару другим методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, за ціною 136 доларів США за одну тону, та сплачено ПДВ у сумі 9356461,29 грн. (т.1 а.с. 155-163, 174-175).
Таким чином, між сторонами виник спір щодо правомірності визначення митним органом вартості товару за другим методом, при наявності тих документів, які були наданні позивачем при митному оформлені, у тому числі при неможливості надання додаткових документів.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.4 МК України декларація митної вартості - документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим.
Згідно з ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.4 ст.53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.5, ч.6 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч.4 ст.54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.5 ст.54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у раз, зокрема: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 55 МК України надано право митному органу коригувати митну вартість товарів.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що до виключної компетенції митних органів належить перевірка та контроль правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.
10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України №250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).
Відповідно до статті VII п.2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.
В статті VII п.2 "b" цієї угоди вказано, що під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.
Дослідженням рішення про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000737/2 від 09.10.2013 (т.1 а.с.89-90) з'ясовано, що Луганською митницею за результатами опрацювання наданих декларантом документів, перелік яких наведено у п.18 цього рішення, враховуючи результати порівняння з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких здійснено, на підставі виявлених розбіжностей у поданих документах, а саме: подані декларантом документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості за заявленою МД (за даними МД країни) експорту ціна товару становить 55,08 дол. США/тн на умовах поставки FCA - Тирган при непрямому зовнішньоекономічному договорі, тоді, як згідно додатку від 13.06.2013 №U-2012.60.028.01.22 умови поставки DAP - Соловей, а декларантом не надано документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що передбачено ч.2 ст.53 МК України, для підтвердження числового значення митної вартості заявленого до митного оформлення товару, декларанту запропоновано надати додаткові документи, а саме:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару;
Також було зазначено, що відповідно до положень частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи.
Судом під час дослідження письмових доказів, наявних у матеріалах справи встановлено наступне.
Як вже зазначалось, 09.10.2013 ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" для митного оформлення товару згідно контракту №U-2012.60.028.01 від 26.12.2011 та додатку до контракту №U-2012.60.028.01.22 від 13.06.2013 до митного посту "Алчевськ" надано митну декларацію №702020001/2013/010073, разом з пакетом документів, який зазначено в графі 44 митної декларації.
Наказом Державної митної служби України від 13.12.2010 N1467, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2011 р. за N180/18918, затверджений Порядок застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації.
Цей Порядок визначає особливості дій посадових осіб підрозділів митного оформлення регіональних митниць, митниць, які здійснюють митний контроль та митне оформлення товарів із застосуванням ВМД, та інших посадових осіб регіональних митниць, митниць під час застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками далі - АСАУР), що імплементована до програмно-інформаційного комплексу "Автоматизована система митного оформлення".
Оцінка ризику за ВМД за допомогою АСАУР здійснюється шляхом перевірки електронної копії ВМД. Така перевірка здійснюється в автоматизованому режимі після прийняття ВМД до митного оформлення і внесення електронної копії ВМД до бази даних митного органу.
За результатами оцінки ризику за ВМД АСАУР формується перелік митних процедур.
При розгляді наданого декларантом пакету документів, керуючись положеннями ч.3 ст.53 та ч.5 ст.54 Митного кодексу України, враховуючи згенеровану системою АСАУР митну формальність "105-2" "можливе заниження вартості" та "106-2" "витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, здійснити порівняння з ідентичними та подібними товарами" - відповідачем-1 було встановлено, що надані декларантом для підтвердження митної вартості документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості за заявленою митною декларацією.
За даними митної декларації країни експорту ціна товару становить 55,08 дол. США/тн на умовах поставки - FCA Тирган при непрямому зовнішньоекономічному договорі, а згідно додатку від 13.06.2013 №U-2012.60.028.01.22 до контракту від 26.12.2011 №U-2012.60.028.01 умови поставки DAP Соловей, тоді як декларантом не надано документів що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що передбачено частиною 2 ст.53 Митного кодексу України.
Надані документи містять розбіжності, що унеможливлюють підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, а саме:
- згідно митної декларації від 09.10.2013 №702020001/2013/010073 містить умови поставки DAP Соловей, проте в митній декларації країни експорту містяться умови поставки FCA Тирган;
Якість товару, який був предметом дослідження згідно висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 07.10.2013 №4501 не відповідає якості товару, заявленого до митного оформлення за митної декларацією 09.10.2013 №702020001/2013/010073, а саме не збігаються такі ключові показники якості, як вміст сірки, вміст золи, вологість. Відповідно до висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" наведений рівень цін може змінюватись в залежності від якості товару, тощо.
Відтак, висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 07.10.2013 №4501 не підтверджує заявлену декларантом митну вартість.
Вартість товару відповідно до наданих до митного оформлення інвойсів складає 658064,88 дол. США, в той час як відповідно до митної декларації від 09.10.2013 №702020001/2013/010073 вартість товару складає 5267678,64 дол. США, а згідно платіжного доручення від 09.10.2013 №344 було сплачено 500000 дол. США.
Умови поставки FCA Франко-перевізник в редакції ІНКОТЕРМС 2010 означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті.
Якщо покупець не вказав точного пункту, то продавець може вибрати у межах домовленого місця або зони пункт, де перевізник візьме товар під свою відповідальність. Якщо згідно з торговим звичаєм потрібна допомога продавця щодо укладення договору з перевізником (наприклад, у випадку використання залізничного або повітряного транспорту), то продавець може діяти на ризик і рахунок покуп.
Умови поставки DАР в редакції ІНКОТЕРМС 2010 - "поставка в пункт" означає, що продавець виконав своє зобов'язання по поставці, коли він передав покупцю товар, випущений в митному режимі експорту і готовий до розвантаження з транспортного засобу, прибув в вказане місце призначення. Умови поставки DАР покладають на продавця обов'язок нести всі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару до місця призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту із країни призначення.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами представника Луганської митниці про те, що матеріали, подані до митного оформлення разом з митними деклараціями, містили різні умови поставки товару, а відтак різною є вартість такої поставки.
Таким чином відповідачем-1 при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення з'ясовано, що документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності.
За наявності зазначених розбіжностей, відповідно до ч.3 ст.53 МК України відповідачем-1 правомірно запропоновано позивачу надати до митного оформлення додаткові документи.
Листом від 09.10.2013 №003-2414/1 декларант, з посиланням на лист фірми Unicol №57 від 09.10.2013, повідомив митний пост "Алчевськ" Луганської митниці про неможливість надання додаткових документів, крім зазначених у п.6.1.3 договору №U-2012.60.028.01 від 26.12.2011 у зв'язку з комерційною таємницею. Позивач надав витяг з журналу "Метал Експерт" №37 (217) від 16.09.2013 з котируванням вугілля у вересні 2013 року. Крім того, позивачем повідомлено, що ПАТ "Алчевськкокс" не має можливості надати додаткові документи, крім тих, що заявлені у декларації від 09.10.2013 №702020001/2013/010073 (т.1 а.с. 152, 153, 154).
Таким чином декларантом не виконано вимоги п.2 ч.2 ст.52 МК України щодо обов'язку надання органу доходів і зборів достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, та ч.3 ст.53 МК України щодо обов'язку надання додаткових документів на вимогу Луганської митниці.
Посилання представника ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" на висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 07.10.2013 №4501 (т.1 а.с. 145), як на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у розмірі 122,40 доларів США за тону, суд оцінює критично, оскільки якість товару, що був предметом дослідження за вказаними висновками не відповідає якості товару, заявленого до митного оформлення згідно митних декларацій, а саме наявна розбіжність таких показників, як вміст сірки, вміст золи, вологість
Відтак, судом встановлено, що відповідач мав всі законні підстави для прийняття рішення №702020001/2013/000737/2 від 09.10.2013 про коригування митної вартості товарів відповідно до ст.55 МК України, та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом у митній декларації №702020001/2013/010073 від 09.10.2013 митною вартістю товарів із розрахунку 122,40 доларів США за тону, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації №702020001/2013/00160 від 09.10.2013 (т 1. а.с. 95-101).
Що стосується визначення Луганською митницею митної вартості товару за другим методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів), суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МК України).
Згідно ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. користь
Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця (ч.6 ст.58 МК України).
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч.9 ст.58 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.59 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна виробництва;
4) виробник (ч.2 ст.59 МК України).
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.59 МК України).
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.59 МК України).
З огляду на вищевикладене, з урахуванням неподання декларантом всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 та ч.3 ст.53 МК України, що потягло за собою відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари, судом встановлено, що Луганською митницею правомірно відмовлено декларанту у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Матеріалами справи підтверджено, що митним органом проведено консультацію з декларантом згідно з вимогами ч.4 ст.57 МК України, в процесі якої декларанту надано роз'яснення щодо причин незастосування першого методу визначення митної вартості, повідомлено про рівень цін на подібні та ідентичні товари, запропоновано здійснити коригування митної вартості оцінюваного товару за другим методом визначення митної вартості товару (за ціною договору щодо ідентичних товарів) відповідно до ст.59 МК України на підставі рівня митної вартості ідентичного товару - вугілля кам'яне бітумінозне коксівне марки "КС" на однакових умовах поставки із розрахунку 136 доларів США за тону (т.1 а.с. 149, 150-151).
З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку про правомірність дій 1-го відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, при складанні та видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, а, відтак, у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Що стосується позовних вимог про повернення ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 935646,13 грн., суд зазначає таке.
Позивач у жовтні 2013 року подав до митного оформлення митну декларацію №702020001/2013/010073 від 09.10.2013, у якій визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету - 8420815,16 грн. (т.1 а.с. 102-110).
На виконання вимог рішення про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000737/2 від 09.10.2013 ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці подано митну декларацію №702020001/2013/010074 від 10.10.2013, в якій визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету - 9356461,29 грн., різниця між сумою ПДВ, визначеною декларантом та митним органом, складає 935646,13 грн.
Відповідно до ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суму доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку визначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у декларації з ПДВ за жовтень 2013 року №9074952486 від 20.11.2013 до складу податкового кредиту (розділ II) у рядку 12.1 (колонка Б) включено ПДВ: за ВМД №702020001/2013/010074 від 10.10.2013 у розмірі 9356461,29 грн., включено до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року №9074952555 від 20.11.2013 у рядку №548.
По декларації з ПДВ за жовтень 2013 року від 20.11.2013 позивачем заявлено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19) у розмірі 16 854 863 грн.
У наступному звітному (податковому) періоді, у декларації з ПДВ №9082377910 від 20.12.2013 за листопад 2013 року задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 18) у розмірі 33470839 грн.
Сума податку на додану вартість за ВМД №702020001/2013/010074 від 10.10.2013 у розмірі 9356461,29 грн. вплинула на розмір суми від'ємного значення (16854863 грн.), заявленого в декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, та розмір суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду (рядок 25) по декларації з ПДВ за листопад 2013 року (т.1 а.с. 176-178, 179-181, 182).
Оскільки судом встановлено правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000737/2 від 09.10.2013, відповідно, відсутні підстави для стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" надміру сплачену суму ПДВ за митною декларацією №702020001/2013/010074 від 10.10.2013, оскільки вимога про повернення надмірно сплаченого ПДВ за цією декларацією є похідною від вимог про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у митному оформленні товарів.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Аналізуючи викладені обставини, надані сторонами докази та беручи до уваги, що під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження неправомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості №702020001/2013/000737/2 від 09.10.2013 та картки відмови в прийнятті митної декларації №702020001/2013/00160 від 09.10.2013, а отже відсутні підстави для їх скасування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст.88-94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.п.8 п.1 ст.40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Згідно зі ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Позивачем за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового та немайнового характеру сплачено 560,28 грн., що підтверджено платіжним дорученням №7951 від 05.03.2014 (а.с. 2).
Оскільки рішення суду постановлено не на користь позивача, суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" різницю між сумою сплаченого судового збору та ставкою судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру у розмірі 4384,80 грн.
На підставі ст.160 КАС України у судовому засіданні 27 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000737/2 від 09.10.2013, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00160 від 09.10.2013, повернення надміру сплачених коштів в сумі 935646,13 грн., відмовити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" (місцезнаходження: 94200, м.Алчевськ, вул. Красних партизан, 1, ідентифікаційний код 00190816) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 29 травня 2014 року.
Суддя С.М. Чиркін
Судове рішення № 39065536, Луганський окружний адміністративний суд було прийнято 27.05.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 812/1827/14. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: