Постанова № 3905937, 19.05.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2009 р.                     Справа № 2а-15442/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання – Шергіній Ю.О.,

з участю представника позивача Тищук К.П.,

представника відповідача Виш А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Транзіт» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Транзіт» звернулось всуд з позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №00029723/1 від 28 січня 2009 року.

Позивачем 18 березня 2009 року подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції №00029723/0 від 26 листопада 2008 року та №00029723/1 від 28 січня 2009 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Ковельською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Восток-Транзіт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2008 року по 31.07.2008 року. По результатам перевірки відповідач 18 листопада 2008 року оформив акт за №1273/23/32930315, яким встановлено порушення п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.12.2 п.5.12 Наказу ДПА України від 17.03.2008 року №159, зареєстрованого в Мін’юсті України 19.03.2008 року за №224/14915, ТзОВ «Восток-Транзіт» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень місяць 2008 року на суму 141509 грн., а також прийнято податкове повідомлення-рішення №00029723/0 від 26 листопада 2008 року. За наслідками розгляду скарги винесено податкове повідомлення-рішення №00029723/1 від 28 січня 2009 року. Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях. На думку відповідача мають місце порушення податкового законодавства, оскільки проведена перевірка не в повній мірі з’ясувала обставини щодо податкових зобов’язань та податкового кредиту позивача.

Відповідач у запереченні на позовну заяву від 7 квітня 2009 року за №3559/10/10-015 та представник відповідача в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги заперечили, обґрунтовуючи тим, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки 18 листопада 2008 року виявлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Транзіт» фактично не отримував товари по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Содружество»» і товариством з обмеженою відповідальністю «МД «ГрупЗапоріжжя»». Тобто право власності на товари до товариства «Восток-Транзіт» не перейшло та остання не являється фактичним отримувачем товарів і відповідно до вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не має права на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість за серпень місяць 20008 року на суму 141509 грн.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Між ТзОВ «Восток-Транзіт» та ТОВ «ТД «Содружество» 21 грудня 2007 року укладено договір №П-С-ВТ-1 на поставку ТОВ «ТД «Содружество» товарів ТзОВ «Восток-Транзіт», за умовами якого ТзОВ «Восток-Транзіт» зобов’язаний прийняти та оплатити товар. Відповідно до розхідної накладної №С-003803 від 4 липня 2008 року ТОВ «ТД «Содружество» по безготівкову рахунку відпустило ТзОВ «Восток-Транзіт» товар згідно специфікації №8 (по договору №П-С-ВТ-1 від 21 грудня 2007 року), від 27 червня 2008 року на загальну суму 457588,33 грн., з яких ПДВ – 76264,72 грн.; розхідної накладної №С - 003888 від 8 липня 2008 року на загальну суму 479619,79 грн., з яких ПДВ – 79936,63 грн.

19 листопада 2007 року між ВАТ «Ковельсільмаш» (надалі «Покупець») та ТзОВ «Восток-Транзіт» (надалі «Постачальник») укладено договір №50/06-71. Відповідно до умов договору постачальник зобов’язується поставити покупцю товар, який покупець зобов’язується прийняти і оплатити.

ТОВ «Восток-Транзіт» (надалі «Постачальник») 22 листопада 2007 року уклало із Ковельським ковальсько-пресовим підприємством – філія ВАТ «Ковельсільмаш» (надалі «Покупець») договір №126-7/М, згідно умов якого Постачальник зобов’язується поставити, а покупець – прийняти та оплатити цей товар.

Між ТОВ «МД Груп Запоріжжя» та ТзОВ «Восток-Транзіт» 11 січня 2008 року укладено договір поставки №1103.1210.5104, згідно до умов якого ТОВ «МД Груп Запоріжжя» взяло на себе зобов’язання поставити ТзОВ «Восток-Транзит» металопродукцію в асортименті ВАТ «Запоріжсталь», указану в специфікації, яка є невідємною частиною цього договору, а ТзОВ «Восток-Транзіт» - прийняти та оплатити.

Згідно накладної №45414659 Укрзалізниці від 18 липня 2008 року ВАТ «Запоріжсталь» відправило ТзОВ «Восток-Транзит» вантажоодержувачем якого є ВАТ «Ковельсільмаш», відповідно до календарного штемпеля власником вантажу є ТзОВ «Воток-Транзіт».

Видатковою накладною №504892 від 23 липня 2008 року продавцем ВАТ «МД Груп Запоріжжя» відправлено ТзОВ «Восток-Транзіт» вантаж, одержувачем якого є ВАТ «Ковельсільмаш» (договір поставки №1103.1210.5104 від 11 січня 2009 року). За даними даної накладної сплачено 143253,36 грн., з яких ПДВ – 21742,56 грн. за товар та 2133,00 грн. ПДВ провізної плати.

ТзОВ «Восток-Транзіт» в липні 2008 року взяло на себе суму податкових зобов’язань 874631 грн. При цьому заявлено на податковий кредит в сумі 1016140 грн., в ході проведення позапланової виїздної перевірки

Ковельською міжрайонною державною податковою інспекцією 18 листопада 2008 року проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Восток-Транзіт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2008 року по 31.07.2008 року, про що було складений акт за №1273/23/32930315. Перевіркою встановлено порушення п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.12.2 п.5.12 Наказу ДПА України від 17.03.2008 року №159, зареєстрованого в Мін’юсті України 19.03.2008 року за №224/14915, ТзОВ «Восток-Транзіт» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень місяць 2008 року на суму 141509 грн.

За наслідками перевірки Ковельською міжрайонною державною податковою інспекцією сформоване податкове повідомлення-рішення №00029723/0 від 26 листопада 2008 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 141 509 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Транзіт» не погоджуючись із отриманим податковим повідомленням-рішенням подало 5 грудня 2008 року скаргу за №351. Ковельська міжрайонна державна податкова інспекція рішенням від 23 січня 2009 року №631/25-004 про результати розгляду первинної скарги залишила без задоволення скаргу та 28 січня 2009 року винесла податкове повідомлення-рішення №00029723/1.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, яка визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, в Законі чітко передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) саме у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Віднесення до податкового кредиту Позивачем здійснено за вимогами підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, та не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) чи дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

З аналізу Закону України «Про податок на додану вартість» видно, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає, або зобов'язується передати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

В липні 2008 року ТзОВ «Восток-Транзіт» здійснювало господарську діяльність відповідно до укладених договорів з суб’єктами господарювання. Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Транзіт» здійснювало поставку товару ВАТ «Ковельсільмаш» і КПП філіал «Ковельсільмаш», який придбало у ВАТ «Запоріжсталь» та «ТД Груп Запоріжсталь», а також сплачувало податок на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи. Оскільки позивач є платником податку на додану вартість та власником вантажу, який ціленаправлено доставлявся Укрзалізницею до ВАТ «Ковельсільмаш» та його створеним підрозділом, а тому твердження відповідача, що отримувачем вантажу є ВАТ «Ковельсільмаш», а не ТзОВ «Восток-Транзіт» приймається судом до уваги, однак не спростовує, що власником вантажу є позивач, оскільки пряма поставка вантажу здійснювалась на підставі угод укладених між сторонами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 141 509 грн. податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2009 року за №00029723/1.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції №00029723/1 від 28 січня 2009 року є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Враховуючи, що Ковельською міжрайонною державною податковою інспекцією 28 січня 2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №00029723/1 та згідно положень Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення-рішення №00029723/0 від 26 листопада 2008 року вважається відкликаним. Оскільки податкове повідомлення-рішення №00029723/0 від 26 листопада 2008 року відкликане, суд вважає що відсутній предмет спору.

Однак, враховуючи, що представник позивача в судовому засіданні наполягав на визнанню нечинним податкового повідомлення-рішення №00029723/0 від 26 листопада 2008 року, яке вважається відкликаним, суд вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Оскільки спір до суду доведено з вини відповідача, судові витрати, що поніс позивач у зв’язку з поданням позову до суду (сплата судового збору), відповідно до частин 1, 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, слід відшкодувати останньому за рахунок Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись частинами 1, 3 статті 94, частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.3 пункту 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції №00029723/1 від 28 січня 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Транзіт» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 25 травня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                            А.Я. Ксензюк