Ухвала суду № 39058861, 03.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/2229/14 Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.Провадження № 22-ц/780/3109/14 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 9 03.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

03 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявлені вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її рідна баба ОСОБА_4, після її смерті відкрилася спадщина на майно, яке складається із земельної ділянки пл. 3,8293 га. на території Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; вона є спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення, прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Разом з тим оформленням спадщини займалась відповідач, яка є рідною тіткою позивача, сумнівів, що вони з братом не отримають спадщину, у них не було. Однак в вересні 2013 року дізналась, що відповідач не вважає своїх племінників спадкоємцями, а постановою від 03 березня 2014 року приватного нотаріуса ОСОБА_3 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав пропуску строку для прийняття спадщини. Просила встановити факт, що ОСОБА_2 постійно проживала на час відкриття спадщини з померлою ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1, та визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_1, в частині ? частки спадкового майна.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 березня 2014 року відкрито провадження в даній справі.

Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 березня 2014 року та постановити нову ухвалу про порушення справи в порядку окремого провадження та направлення справи на розгляд за місцем проживання заявника до Бородянського районного суду Київської області.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив із відповідності позовної заяви вимогам ст. 119 ЦПК України, відсутності підстав, установлених ЦПК України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження в цивільній справі, та підсудності справи Києво-Святошинському районному суду Київської області відповідно до вимог Розділу ІІІ ЦПК України.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, оскільки вони відповідають матеріалам справи і узгоджуються із вимогами закону.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Так, за відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 26); майно, на яке видано свідоцтво про право на спадщину за законом, знаходиться в Києво-Святошинському районі на території Мироцької сільської ради, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підсудність справи Києво-Святошинському районному суду Київської області.

Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги, що оскільки основним проханням до суду є встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем, в силу вимог ст. 257 ЦПК України позивач повинна була пред'явити позов за своїм місцем проживання.

Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в порядку окремого провадження.

Однак ОСОБА_2 подано не заяву, яка розглядається в порядку окремого провадження, а позовну заяву.

Відповідно до ст. 234, ч. 6 ст. 235 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Оскільки із позову ОСОБА_2 вбачається, в тому числі, наявність спору про право в зв'язку із претендуванням на прийняту відповідачем спадщину, вона правомірно звернулася до суду не із заявою в порядку окремого провадження, а із позовною заявою, дотримавшись вимог ст. 109 ЦПК України щодо підсудності справ.

На позовні заяви вимоги ч. 1 ст. 257 ЦПК України щодо підсудності не розповсюджуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.