Постанова № 39058394, 03.06.2014, Приморський районний суд м. Одеси

03.06.2014

Справа № 522/5884/14а

Провадження № 2а/522/582/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря: Гонтар Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату - "Про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії",-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Одеського обласного військового комісаріату, в якому просив суд: визнати дії відповідача щодо невидачі ОСОБА_1 посвідчення та нагрудного знаку "ІНФОРМАЦІЯ_1", як такому, що набув з 22.08.2012 року статусу ветерана військової служби - протиправними; зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 посвідчення і нагрудний знак "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що після звільнення в 2012 році з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, має право на видачу посвідчення і нагрудного знаку "ІНФОРМАЦІЯ_1", однак відповідач необґрунтовано відмовив йому у реалізації такого права, що стало підставою звернення до суду.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання не з'явився направив заяву про розгляд справи без його участі та просив задовольнити позов на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не направляв. Представник відповідача направив до суду заперечення в якому зазначив, що позов не визнає в повному обсязі, так як звільненими з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України вважаються військовослужбовці, які звільнені до 2011 року, тобто в період поширення дії наказу Міністра оборони України №774 від 29.12.2006 року «Про вдосконалення заходів з кадрового забезпечення Збройних Сил України на період 2007-2011 років». В копії витягу з наказу про звільнення позивача з військової служби відсутні відомості щодо його звільнення у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

Враховуючи наведені обставини при відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та відсутності потреби в заслуховуванні свідка чи експерта, суд вважає за можливе відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України розглянути справу у письмовому провадженні.

Суд вивчивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні до них правовідносини вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом на посаді старшого юрисконсульта юридичної служби управління Південного оперативного командування, яка в результаті видання директив Міністра оборони України від 14.04.2011 року № 322/1/03, від 22.06.2011 року № 322/1/05 та на підставі переліку змін до штату № 1/028 - управління оперативного командування (Південного) від 20.09.2011 року № 322/1/4998 була скорочена (а.с.8-11,12-13).

Позивач наказом начальника штабу ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування (по стройовій частині) від 28.11.2011 року № 226, відповідно до директиви Міністра оборони України від 22.06.2011 року № 322/1/05, наказу командувача Південного оперативного командування від 03.10.2011 року № 310 «Про введення в дію переліків змін до штату управління Південного оперативного командування» визнаний таким, що здав справи та посаду старшого юрисконсульта юридичної служби Південного оперативного командування 28.11.2011 року в зв'язку з скороченням посади (а.с.12).

Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.06.2012 № 463 відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" позивача, як колишнього старшого юрисконсульта юридичної служби управління Південного оперативного командування звільнено з військової служби у запас за частиною шостою, пунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) (а.с.15).

Позивача звільненого наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.06.2012 № 463, маючого вислугу 21 календарний рік, наказом начальника штабу ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування (по стройовій частині) від 21.08.2012 року № 159 виключено зі списку особового складу та всіх видів забезпечення управлінні Південного оперативного командування (а.с.16).

Згідно повідомлення начальника Відділу по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України від 29.01.2014 року № 266/із/112 (далі - повідомлення від 29.01.2014 року № 266/із/112) відомості щодо скасовування, втрати чинності наказу Міністра оборони України №774 від 29.12.2006 року «Про вдосконалення заходів з кадрового забезпечення Збройних Сил України на період 2007-2011 років» не направлялись, та повідомлено, що з метою забезпечення виходу Збройних Силах України на показники Закону України «Про чисельність Збройних Сил України на 2012 рік» були проведені організаційні заходи пов'язані з розформуванням, переформуванням, переведенням на інші штати та внесенням змін військових частин, установ та організацій. Фактична чисельність Збройних Сил України у 2012 році скоротилась на 17500 осіб .

Відповідно до повідомлення начальника Відділу по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України від 17.04.2014 року № 266/із/582, (далі - повідомлення від 17.04.2014 року № 266/із/582) протягом 2011 року фактична чисельність Південного оперативного командування зменшилась на 102 особи.

Встановлені, Планом соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, осіб, звільнених з військової служби, під час проведення заходів реформування, пов'язаних із скороченням чисельності Збройних Сил України, на період до 2017 року, затвердженим Міністром оборони України 31.08.2011 року, основні завдання свідчать про проведення у Збройних Силах України в період з 2011 по 2017 роки заходів реформування, пов'язаних із скороченням їх чисельності (додаток 25-32).

05.02.2014 року позивач звертався до Одеського обласного військового комісаріату з заявою про видачу йому посвідчення і нагрудного знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с.8).

Згідно з повідомленням Одеського обласного військового комісаріату від 18.02.2014 року №967, позивачу відмовлено у видачі посвідчення і нагрудного знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1» в зв'язку з відсутністю у позивача підстав для встановлення йому статусу ветерана військової служби, оскільки на день звільнення його вислуга становить 21 рік в календарному обчисленні, а в наказі про звільнення не міститься запис щодо його звільнення у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України .

Стаття 3 Конституції України передбачає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 17 Конституції України встановлює, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтями 18, 19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV передбачено, що військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод закріплених Конституцією України. Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Частина 1 ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» встановлює, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Згідно ч.1, 2, ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до пункту «г» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.

Згідно з п.9 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

З підпункту 1 пункту 35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 ( далі - Положення), вбачається, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбаченим пунктом "г", частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Закон України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» встановлює правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв'язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.

Відповідно до п.12 ст.1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» особам, які звільняються з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, надаються такі гарантії соціального захисту: військовослужбовцям, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, статус ветерана військової служби надається у разі вислуги 20 років і більше у календарному обчисленні або 25 та більше років у пільговому обчисленні.

Пункт 2 ст. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» визначає, що дія пункту 6 статті 1 цього Закону поширюється на осіб, звільнених з військової служби (померлих) після 1 січня 2004 року, пунктів 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 11, 12 цієї статті на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України після цієї дати.

Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» встановлює статус ветеранів військової служби, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві встановлює.

Пункт 5 ч.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», встановлює, що ветеранами військової служби визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

Законом України «Про чисельність Збройних Сил України на 2011 рік» затверджена чисельність Збройних Сил України станом на 31 грудня 2008 року у кількості до 191000 осіб, у тому числі 148000 військовослужбовців.

Законом України «Про чисельність Збройних Сил України на 2011 рік» затверджена чисельність Збройних Сил України станом на 31 грудня 2011 року в кількості до 192000 осіб, у тому числі до 144000 військовослужбовців.

Законом України «Про чисельність Збройних Сил України на 2012 рік» затверджена чисельність Збройних Сил України станом на 31 грудня 2012 року в кількості до 184 000 осіб, у тому числі до 139000 військовослужбовців.

Міністром оборони України з метою виконання вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та законів України «Про чисельність Збройних Сил України» видано наказ від 29.12.2006 року №774 «Про вдосконалення заходів з кадрового забезпечення Збройних Сил України на період 2007-2011 років» (далі - наказу МОУ від 29.12.2006 року №774).

Згідно абзацу 3 пункту 1 наказу МОУ від 29.12.2006 року №774 (із змінами внесеними наказом Міністра оборони України від 11.12.2008 року №611), з 1 січня 2007 року військовослужбовцями, звільненими з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, вважаються військовослужбовці, які звільнені з військових частин, що розформовуються, а також у разі скорочення посад на підставі відповідних директив Міністра оборони України про проведення організаційних заходів. Звільнення цих військовослужбовців проводиться за підстав, що визначені підпунктом г) пунктів 6 та 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) .

За абзацом 19 п. 1, п. 2 директиви Міністерства оборони України, Генерального штабу від 10.10.2013 року №Д-1 «Про основні заходи кадрового забезпечення Збройних Сил України на період до 2017 року» (далі - директиви від 10.10.2013 року № Д-1) пропоноване, вважати звільненими з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України військовослужбовців, які звільняються з військової служби з посад, що скорочуються, з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 226 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 (зі змінами) та поширити дію абзацу дев'ятнадцятого пункту 1 цієї директиви на осіб офіцерського складу та осіб рядового, сержантського і старшинського складу військової служби за контрактом, звільнених з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, - у разі неможливості їх використання на службі згідно з частинами шостою та сьомою ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» після 01 січня 2013 року.

Порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "ІНФОРМАЦІЯ_1", зразок та опис посвідчення "ІНФОРМАЦІЯ_1", зразок та опис нагрудного знака "ІНФОРМАЦІЯ_1", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1601 ( далі - Порядку).

Відповідно до пунктів 1-4 Порядку, посвідчення та нагрудні знаки "ІНФОРМАЦІЯ_1" видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист". Посвідчення "ІНФОРМАЦІЯ_1" є документом, що підтверджує статус ветерана військової служби і його право на отримання відповідних пільг згідно із Законом України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист", іншими актами законодавства. Підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "ІНФОРМАЦІЯ_1" є один з таких документів: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; посвідчення про нагородження медаллю "ІНФОРМАЦІЯ_2". Посвідчення та нагрудний знак "ІНФОРМАЦІЯ_1" вручаються ветеранові військової служби або за його дорученням рідним чи іншим особам військовими комісаріатами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Виходячи з ч.1. ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно частини 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З системного аналізу встановлених судом обставин, наведених норм законів, Положення, Порядку, наказу МОУ від 29.12.2006 року №774, директиви від 10.10.2013 року № Д-1 вбачається, що звільнення позивача з військової служби за п. «г» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) слід вважати вчиненим у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

Судом встановлено, що звільнення позивача з військової служби проведено саме за рішенням командування, в період здійснення у Збройних Силах України на підставі законів України «Про чисельність Збройних Сил України», організаційних заходів пов'язаних із зменшенням, чисельності військовослужбовців. Позивача, на підставі директиви Міністра оборони України від 22.06.2011 року № 322/1/05, було звільнено 28.11.2011 року з посади старшого юрисконсульта юридичної служби Південного оперативного командування, а фактично звільнено з військової служби з цих підстав лише 21.08.2012 року у зв'язку із скороченням штатів, проведенням організаційних заходів та неможливістю використання на службі.

Фактичні обставини, скорочення в період 2011-2012 років на підставі відповідних законів України «Про чисельність Збройних Сил України», директив Міністра оборони України чисельності Південного оперативного командування на 102 особи, Збройних Сил України у 2012 році на 17500 осіб, що підтверджується повідомленнями від 29.01.2014 року № 266/із/112, від 17.04.2014 року № 266/із/582, спланованих та затверджених Міністром оборони України 31.08.2011 року на період до 2017 року заходів реформування, пов'язаних із скороченням їх чисельності, вказують на проведення в ці періоди реформування Збройних Сил України.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що наказ МОУ від 29.12.2006 року №774 не відноситься до позивача, оскільки поширює свою дію на осіб звільнених з військової служби в період 2007 - 2011 років, з огляду на таке.

Положення наказу МОУ від 29.12.2006 року №774 не містять обмеження будь-яким строком термін його дії. Наказ не скасований, є чинним й тому підлягає виконанню.

Підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "ІНФОРМАЦІЯ_1" є встановлений Порядком вичерпний перелік документів, в тому числі й наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку. Порядок не встановлює інших підстав, а також надання документів з зазначенням відомостей, що особа звільнена у зв'язку з реформування Збройних Сил України.

Таким чином у розпорядженні відповідача малися усі необхідні документи, що є підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака позивачу "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 бездоганно прослужив на військовій службі 21 рік у календарному обчисленні і на підставі відповідних директив Міністра оборони України про проведення організаційних заходів звільнений з військової служби за п.«г» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), тобто у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, тому позивач з урахуванням п. 12 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей», п.5 ч.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» відноситься до кола громадян України, які визнаються ветеранами військової служби.

Виходячи з принципу верховенства права, положень ст. ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист своїх прав, свобод та інтересів, у тому числі шляхом оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень у сфері публічно - правових відносин.

За таких обставин суд вважає дії відповідача щодо не видачі ОСОБА_1 посвідчення і нагрудного знака "ІНФОРМАЦІЯ_1" протиправними, а позивача слід вважати таким, що набув з 22 08.2012 року статусу ветерана військової служби.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат суд вважає, що відповідно до ст. 94 КАС України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 73 грн. 08 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7-9, 11, 71, 158, 160, 162, 163, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату - "Про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії", - задовольнити повністю.

Визнати дії Одеського обласного військового комісаріату щодо не видачі ОСОБА_1 посвідчення і нагрудного знака "ІНФОРМАЦІЯ_1", як такому, що набув з 22 серпня 2012 року статусу ветерана військової служби - протиправними.

Зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 посвідчення і нагрудний знак "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.

СУДДЯ: Р.Д.Абухін