Ухвала суду № 39057800, 20.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року м. Київ К/9991/64981/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Лосєва А.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року

у справі № 2а-1154/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарка»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарка» (далі - ТОВ «Агромарка»; позивач) до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова; відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано повністю податкові повідомлення-рішення № 0000541550/0 від 22 листопада 2010 року, № 0000541550/1 від 14 грудня 2010 року, № 0000561550/1 від 14 грудня 2010 року, № 0000561550/1 від 13 січня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Агромарка» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Агромарка» з питання встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість та додатках № 5 до них, виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, за квітень - липень 2010 року, за результатами якої складено акт № 7730/15-510/30430576 від 16 листопада 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000541550/0 від 22 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 480,20 грн. (6 636,00 грн. - основний платіж, 2 844,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000541550/1 від 14 грудня 2010 року. Крім того, додатково визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 757,90 грн. (1 759,00 грн. - основний платіж; 998,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції), що стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000561550/1 від 14 грудня 2010 року та № 0000561550/1 від 13 січня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Приватним підприємством «Промінком», з підстав невідповідності сум нарахованого податкового кредиту сумам податкових зобов'язань контрагента.

Обґрунтовуючи свою правову позицію щодо неправомірного формування ТОВ «Агромарка» податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями, контролюючий орган посилався на невизнання органом державної податкової служби за місцем реєстрації контрагента позивача поданих ним декларацій з податку на додану вартість за період з квітня 2010 року по липень 2010 року, відсутність у нього трудових та виробничих ресурсів, а також неперебування ПП «Промінком» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням.

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами, фактичне виконання операцій з придбання позивачем запасних частин до сільськогосподарської техніки у ПП «Промінком» засвідчується належним чином складеними видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, витягом з журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Агромарка», що контролюючим органом не заперечується.

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей або від перебування постачальника за юридичною адресою, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Проте, вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Більш того, судовими інстанціями з'ясовано, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі № 2-а-14949/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2011 року, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі м. Харкова прийняти податкові декларації ПП «Промінком» з податку на додану вартість за період з квітня 2010 року по липень 2010 року моментом їх подання, що, зокрема, нівелює доводи податкового органу про невідповідність сум нарахованого позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість сумам податкових зобов'язань контрагента.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі м. Харкова її правонаступником - Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Лосєв А.М.