Ухвала суду № 39057763, 15.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року м. Київ К/9991/50412/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Степашка О.І.

Островича С.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011

у справі № 2а-9550/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм ЛТД"

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аструм ЛТД" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Аструм ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства; за результатами якої було складено акт № 390/2330/23047623 від 25.03.2010.

Перевіркою встановлено, порушення позивачем п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято повідомлення-рішення №0000262347/0 від 08 квітня 2010 року, в якому ТОВ "Аструм ЛТД" було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 372078 грн.; №0000272347/0 яким ТОВ "Аструм ЛТД" було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 22108 грн..

Підставою для прийняття вищевказаний спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача про те, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту за період липень-жовтень, грудень 2009 року сум ПДВ за операціями, що проведені на підставі нікчемних договорів поставки та підряду, укладених з ТОВ «АМК-Трейдінг» та ТОВ «КФ Сервіс Комплект», які не спричиняють реального настання правових наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «АМК-Трейдінг» 20.07.2009 року було укладено договір купівлі-продажу. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлений факт реального здійснення господарських операцій по договору купівлі-продажу від 20.07.2009 року.

При цьому колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено доводи податкового органу про нікчемність спірного договору.

Реальність господарських операцій по договору купівлі-продажу ТОВ «АМК-Трейдінг» підтверджується видатковими, податковими накладними, в яких міститься асортимент, кількість, ціна товару поставляємого позивачу та нарядами-замовленнями на виготовлення готової продукції із сировини та матеріалів придбаних у ТОВ «АМК-Трейдінг».

Виконання умов договору купівлі-продажу позивачем в частині прийняття та оплати товару підтверджується виписками банку та платіжними дорученнями.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт реального виконання сторонами умов договору купівлі-продажу від 20.07.2009 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «КФ Сервіс комплект» було укладено договір підряду на ремонт покрівлі будівлі № 207 ВАТ АК «Свема» в м. Шостка від 09.08.2009 року. Відповідно до п. 1 зазначеного договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати у відповідності до умов цього договору роботи по ремонту покрівлі будівлі № 207 ВАТ АК «Свема» м. Шостка.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження фактичного виконання сторонами вказаного договору підряду позивачем надано довідку про вартість виконаних підрядних робіт, типової форми КБ-3 за жовтень 2009 року, кошторис вартості будівництва, довідку про договірну ціну, акт виконаних підрядних робіт, типової форми КБ-2в за жовтень 2009 року та платіжне доручення №39 від 24.12.2009 року про оплату позивачем виконаних підрядних робіт.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази щодо підтвердження реальності спірного правочини.

Суд апеляційної інстанції правомірно критично поставився до доводів відповідача та висновки суду щодо нікчемності договору підряду через виконання ТОВ «КФ Сервіс комплект» підрядних робіт без отримання відповідної ліцензії на виконання будівельних робіт, оскільки як вбачається з матеріалів справи ТОВ «КФ Сервіс комплект» має відповідну ліцензію, що підтверджується матеріалами справи.

Стосовно висновків відповідача щодо неправомірного завищення позивачем валових витрат за 3-й та 4-й квартали 2009 рік ґрунтувалися на не підтвердженні витрат на транспортування товару, понесених позивачем на підставі договору купівлі-продажу укладеного з ТОВ «АМК-Трейдінг», товарно-транспортними накладними, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону N 334/94-ВР, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у даному Законі, не дозволяється.

Оскільки колегією суддів встановлено реальність та товарність господарських операцій проведених на підставі спірного договору купівлі-продажу з контрагентом ТОВ «АМК-Трейдінг», та сплатою позивачем транспортних послуг в ціні товару на підставі п.3.2 цього договору, в зв'язку з чим колегія суддів, вважає, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у ТОВ «АМК-Трейдінг» товарно-матеріальних цінностей.

Рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 у справі № 2а-9550/10/1870 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 у справі № 2а-9550/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко С.Є. Острович