Ухвала суду № 39057686, 06.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 року м. Київ К/9991/65359/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року

у справі № 2а/0270/3162/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сяйво-Маркет»

до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сяйво-Маркет» (далі - ТОВ «Сяйво-Маркет»; позивач) до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (далі - ДПА у Вінницькій області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПА у Вінницькій області № 141 від 11 січня 2011 року про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0001302330/0 від 20 жовтня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сяйво-Маркет» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПА у Вінницькій області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Вінниці проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Сяйво-Маркет» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01 серпня 2007 року по 01 квітня 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 серпня 2005 року по 01 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 2494/2330/31414890 від 17 жовтня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001302330/0 від 20 жовтня 2008 року, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 178 068,00 грн.

В подальшому, рішенням голови ДПА у Вінницькій області № 141 від 11 січня 2011 року податкове повідомлення-рішення № 0001302330/0 від 20 жовтня 2008 року скасовано з огляду на те, що перевірку, за результатами якої воно прийнято, проведено з порушенням вимог наказу Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Методичні рекомендації) та наказу Державної податкової адміністрації України від 03 вересня 2004 року № 515 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Методичні рекомендації). Зокрема, дослідження формування від'ємного значення з податку на додану вартість проведено лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, зустрічні перевірки не здійснено та не досліджено надмірну сплату податку на додану вартість до бюджету постачальниками.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Правовий аналіз наведеного положення ПК України не дає підстав для висновку про можливість скасування контролюючим органом вищого рівня прийнятого податковим органом нижчого рівня за результатами проведеної перевірки податкового повідомлення-рішення з будь-яких причин взагалі, оскільки, таке право йому надано або під час проведення процедури адміністративного оскарження, або у разі встановлення невідповідності такого податкового повідомлення-рішення актам законодавства.

Водночас, як встановлено судовими інстанціями, податкове повідомлення-рішення № 0001302330/0 від 20 жовтня 2008 року позивач в адміністративному порядку не оскаржував, а, навпаки, щомісячно, за рахунок сформованого податкового кредиту, погашав податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість, що засвідчується даними облікової картки ТОВ «Сяйво-Маркет».

Що ж стосується посилання відповідача в обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення на недослідження посадовими особами ДПІ у м. Вінниці, які проводили перевірку, питання надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету як необхідної умови бюджетного відшкодування, то слід зазначити, що Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку до бюджету.

Вимога ж пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, однак зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В розглядуваній ситуації судами з'ясовано, що право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 178 068,00 грн. підтверджується актом перевірки № 2494/2330/31414890 від 17 жовтня 2008 року, під час здійснення якої жодних порушень вимог чинного податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 178 068,00 грн. не виявлено, а також прийнятим за результатами проведеної перевірки податковим повідомленням-рішенням № 0001302330/0 від 20 жовтня 2008 року про збільшення товариству вказаної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В свою чергу, Методичні рекомендації, на які посилається ДПА у Вінницькій області, не є достатньою підставою для скасування прийнятого за результатами проведеної перевірки податкового повідомлення-рішення, позаяк вони не є нормативно-правовими актами та носять рекомендаційний характер.

З огляду на викладене, слід погодитись з правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до якої рішення № 141 від 11 січня 2011 року про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001302330/0 від 20 жовтня 2008 року прийнято відповідачем необґрунтовано та з порушенням вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, а відтак таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Цвіркун Ю.І.