Ухвала суду № 39057667, 24.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року м. Київ К/9991/49761/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011

у справі № 2а-4200/10/1670

за позовом Приватного підприємства "Солінг"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Солінг" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Солінг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року; за результатами якої складено акт від 01 червня 2010 року по № 2408/23-209/30385712.

В ході вказаної перевірки виявлено порушення позивачем п. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та порушення п. 5.1., пп. 5.2.1 п.5.2, п. 5.9 ст. 5, пп 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

За наслідками висновків вищезазначеного акту відповідачем було прийнято повідомлення - рішення № 0006102301/0/1832 від 14 червня 2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 110011,50 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0006092301/0/1831 від 14 червня 2010 року, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 237395,90 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріал Інвест" укладений договір № 36 на поставку товару. В грудні 2009 року позивач здійснив попередню оплату ТОВ "Тріал Інвест" за поставку паливно-мастильних матерілів сумі 442000 грн. ТОВ "Тріал Інвест" виписав податкову накладну № 180 від 29 грудня 2009 року на зазначену суму. Оплата позивачем підтверджується платіжним дорученням № 213 від 29 грудня 2009 року.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, господарські операції для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що, в свою чергу, відображають реальність відповідної господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суди попередніх інстанцій що дослідивши договір від 24.12.2009, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні, спецификаціями на поставку товару дійшли висновку про реальність вчиненої угоди позивача з вказаним контрагентом, а тому податковий кредит по господарським операціям з TOB "Тріал Інвест" сформований позивачем правильно.

Стосовно того, що перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у 1 та 2 кварталах 2009 року встановлено під час перевірки договору купівлі - продажу № 2 від 23 лютого 2009 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рондо Трейд", у 4 кварталі 2009 року - під час перевірки договору № 36 від 24 грудня 2009 року на поставку товару, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріал Інвест" колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, 05 січня 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кремгок" укладено договір № 5 на поставку паливно-мастильних матеріалів. 16 лютого 2009 року договір на поставку павилно-мастильних матеріалів № 29 укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Солінг Плюс".

Витрати на покупку бензину у ТОВ "Кремгок" в сумі 132881 грн 98 коп. та витрати на покупку бензину у ТОВ "Солінг Плюс" в розмірі 222 568 грн 85 коп. позивач відніс до валових витрат.

Пунктом 5.1 ст. 5 та пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Закуплені у ТОВ "Кремгок", ТОВ "Солінг Плюс" павивно-мастильні матеріали, в подальшому (в день їх покупки) реалізовувались Товариству з обмеженою відповідальністю "Рондо Трейд" відповідно до укладеного договору купівлі - продажу № 2 від 23 лютого 2009 року.

Суди попередніх інстанцій проаналізувавши договір № 2 від 23 лютого 2009 року, податкові накладні, рахунки фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні дійшли висновку про реальність вказаної господарської операції.

Суми виручки, отриманої від ТОВ "Рондо Трейд" позивачем віднесено до валового доходу та відображено у податкових деклараціях.

Згідно із викладеним суи прийшли до вірного висновку, що позивач не порушив вимоги п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.9 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у період, що перевірявся, та висновок акту перевірки по заниження податок на прибуток є помилковим.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 у справі № 2а-4200/10/1670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 у справі № 2а-4200/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко Т.М.Шипуліна