Рішення № 39056852, 30.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2014 р. Справа № 911/1705/14

За позовом Приватного підприємства «АВТОПЕТРОЛІУМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елсвік»

про стягнення 381 656грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Гуназа Ю.Є. (дов. від 21.10.2013р.);

від відповідача Макаров К.І. (дов. від 19.03.2014р.).

Обставини справи:

Приватного підприємства «АВТОПЕТРОЛІУМ» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-КАРТА» (далі - відповідач) про стягнення 381 656грн. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № ЦОАП-0000854 від 28.01.2014р. згідно договору поставки № 20/АП-13 від 02.01.2013р., товар.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки № 20/АП-13 від 02.01.2013р. товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.05.2014р. порушено провадження у справі № 911/1705/14, розгляд справи призначено на 30.05.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2014р. здійснено заміну відповідача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-КАРТА» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Елсвік».

30.05.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 10260/14 від 30.05.2014р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги у повному обсязі, який прийнято судом.

У судовому засіданні 30.05.2014р. представник позивача підтримав позов повністю, представник відповідача визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013р. між Приватним підприємством «АВТОПЕТРОЛІУМ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО-КАРТА» (Покупець) укладено договір поставки № 20/АП-13, згідно якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти та скраплений газ.

Ціни на товари встановлюються в національній валюті України з урахуванням ПДВ. Оплата товару здійснюється на підставі рахунку-фактури та/або накладної, та/або акта приймання-передачі. Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості товару, визначеної в рахунку-фактурі та/або накладній, та/або акті приймання-передачі на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу протягом 90 календарних днів з моменту отримання покупцем відвантаженого товару (п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору).

Згідно п. 9.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.12.2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

01.07.2013р. між Приватним підприємством «АВТОПЕТРОЛІУМ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО-КАРТА» (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 20/АП-13 від 02.01.2013р., згідно якого сторони дійшли згоди додати пунктом 4.5. ст. 4 «УМОВИ ПОСТАЧАННЯ» договору поставки № 20/АП-13 від 02.01.2013р. в наступній редакції: « 4.5. Постачання товару за договором має безперервний циклічний характер, оплата здійснюється не рідше одного разу на місяць.».

На виконання п. 1.1. договору поставки № 20/АП-13 від 02.01.2013р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 381 656грн., що підтверджується видатковою накладною № ЦОАП-0000854 від 28.01.2014р. на суму 381 656грн. (а.с. 18) та актом приймання-передачі від 28.01.2014р. (а.с. 19), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 3.3. договору поставки № 20/АП-13 від 02.01.2013р., не виконав, суму боргу у розмірі 381 656грн. не сплатив, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 22), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, довідкою ПАТ «Банк Національні інвестиції» № 1725/14-1 від 20.05.2014р. (а.с. 47) та довідкою ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» № 888/5/50-5 від 21.05.2014р. (а.с. 49), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткової накладної № ЦОАП-0000854 від 28.01.2014р. згідно договору поставки № 20/АП-13 від 02.01.2013р., товар складає 381 656грн. та визнається відповідачем у повному обсязі, що підтверджується змістом відзиву на позовну заяву (а.с. 75).

Предметом позову є вимоги про стягнення 381 656грн. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № ЦОАП-0000854 від 28.01.2014р. згідно договору поставки № 20/АП-13 від 02.01.2013р., товар.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 20/АП-13 від 02.01.2013р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 381 656грн., що підтверджується видатковою накладною № ЦОАП-0000854 від 28.01.2014р. на суму 381 656грн. (а.с. 18) та актом приймання-передачі від 28.01.2014р. (а.с. 19), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач свій обов'язок, передбачений п. 3.3. договору поставки № 20/АП-13 від 02.01.2013р., не виконав, суму боргу у розмірі 381 656грн. не сплатив, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 22), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, довідкою ПАТ «Банк Національні інвестиції» № 1725/14-1 від 20.05.2014р. (а.с. 47) та довідкою ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» № 888/5/50-5 від 21.05.2014р. (а.с. 49), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем, за поставлений на підставі видаткової накладної № ЦОАП-0000854 від 28.01.2014р. згідно договору поставки № 20/АП-13 від 02.01.2013р., товар складає 381 656грн. та визнається відповідачем у повному обсязі, що підтверджується змістом відзиву на позовну заяву (а.с. 75).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення 381 656грн. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № ЦОАП-0000854 від 28.01.2014р. згідно договору поставки № 20/АП-13 від 02.01.2013р., товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елсвік» (08141, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Зоряна, буд. 20; ідентифікаційний код 36291384) на користь Приватного підприємства «АВТОПЕТРОЛІУМ» (08141, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Зоряна, буд. 20; ідентифікаційний код 37228512) 381 656 (триста вісімдесят одну тисячу шістсот п'ятдесят шість гривень) 00 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № ЦОАП-0000854 від 28.01.2014р. згідно договору поставки № 20/АП-13 від 02.01.2013р., товар та 7 633 (сім тисяч шістсот тридцять три гривні) 12 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 03.06.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко