Ухвала суду № 39056510, 20.05.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/435/14 Головуючий 1 інстанції: Бородіна О.В.

Справа суду 1-ї інстанції № 642/1171/13-К

Категорія: ч. 2, 3 ст. 185, ч. 4 ст. 296 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Соколенка В.Г., Снігерьової Р.І.,

за участю секретаря Забєліна М.О.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 23 січня 2013 року стосовно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185, ч. 4 ст. 296 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Харкова, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше засудженого: 19.12.2005 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі,

визнано винним у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 296 КК України, та , у відповідності зі ст. 70 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

Цивільний позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Цивільний позов ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 10000 грн. - залишений без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 5062 грн.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати: за проведення судової дактилоскопічної експертизи № 53 від 26.03.2013 року у розмірі 586.80 грн., за проведення судової дактилоскопічної експертизи № 216 від 15.11.2012 року у розмірі 610,42 грн., за проведення судово-балістичної експертизи № 24 від 23.01.2013 року у розмірі 490 грн., за проведення судово-балістичної експертизи № 25 від 23.01.2013 року у розмірі 490 грн.

Питання щодо речових доказів вирішено згідно вимог, передбачених ст. 100 КПК України.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінально кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, закрито у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_5 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно вироку, 21 жовтня 2012 року приблизно о 22 годин 00 хвилин ОСОБА_2, за попередньою змовою, в групі з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, прибули до будинку АДРЕСА_3.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зірвавши вхідні двері, проникли до вищевказаного будинку, звідки таємно викрали майно, яке належить потерпілій ОСОБА_4, чим спричинили їй матеріальний збиток на загальну суму згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 26 від 27.03.2013 року - 5062 гривень, а також таємно викрали майно, яке належить потерпілому ОСОБА_3, чим спричинили йому матеріальний збиток на загальну суму згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 26 від 27.03.2013 року - 3343 гривень.

Після чого ОСОБА_2 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з місця скоєння злочину з викраденим зникли, та розпорядились ним на власний розсуд.

Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.3 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєна повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло.

Крім того, 05 грудня 2012 року близько 10 години ОСОБА_2, знаходився у дворі домоволодіння АДРЕСА_4, де мешкає його бабка ОСОБА_7, та у нього виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно ОСОБА_5, чим спричинив потерпілій згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3 від 28.01.2013 року матеріальний збиток 780 грн. Після з цього ОСОБА_2 з місця скоєного злочину з викраденим майном зник, та розпорядився ним на власний розсуд.

Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєна повторно.

Крім того, 18 січня 2013 року близько 21 години 15 хвилин, знаходячись в кафе-палатці «Балтика», що розташоване на привокзальній площі вокзалу станції Харків - Пасажирський, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, із застосуванням спеціально пристосованого предмету (спортивно - тренувальний револьвер ZORAKI - R 1 "Cal.4.mm. 2,5" виробництва АТАК Ltd. (Туреччина), призначений для тренувальної і спортивної стрільби патронами Флобера кільцевого запалювання калібру 4 мм, і який до категорії вогнепальної зброї не відноситься) - відкрив вогонь з пістолета-револьвера, створюючи своїми умисними діями загрозу для життя і здоров'я відвідувачів і персоналу кафе, діючи з особливою зухвалістю, внаслідок чого від здійснених пострілів утворились скрізні отвори в стінці палатки, тим самим ОСОБА_2 пошкодив майно кафе «Балтика».

Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю і винятковим цинізмом, із застосуванням предмету спеціально пристосованого для вчинення хуліганства, використання якого під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.

В апеляційних скаргах:

- прокурор просить вирок районного суду скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного покарання, постановиити вирок, призначивши ОСОБА_2 більш суворе покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Своє апеляційне прохання він обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 на момент вчинення злочину ніде не працював, раніше був засуджений за аналогічний злочин, висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став;

- обвинувачений, зі зміненими апеляційними доводами та проханням, просить вирок скасувати у зв'язку з неповнотою судового розгляду, а кримінальне провадження направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи своє прохання ОСОБА_2 посилається на те, що за епізодом за ч. 4 ст. 296 КК України його вина не доведена, так як ні один свідок не був викликаний та допитаний в суді першої інстанції, а цей злочин, на його міркування, міг скоїти хто завгодно із його компанії, з якою він перебував у той вечір та розпивав спиртні напої. Крім того, обвинувачений вказує на те, що він повністю незгоден з позовом ОСОБА_4, тому що частину вкрадених речей потерпілої він брав у кредит на своє ім'я та фактично вони є його власністю.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу в частині скасування вироку, та його думку щодо можливості призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, а також доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника про суттєву неповноту дослідження обставин, пов'язаних з пред'явленим обвинуваченням, та наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а також пов'язані з ними апеляційні прохання обвинуваченого і прокурора в частині скасування оскаржуваного вироку, на думку колегії суддів, не позбавлені правових і фактичних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

При цьому належить врахувати те, що суд, обґрунтовуючи свої висновки у мотивувальній частині вироку та дотримуючись процедури дослідження доказів без застосування норм ч. 3 ст. 349 КПК України, фактично не врахував показання обвинуваченого щодо необхідності встановлення точних даних стосовно події хуліганства та не допитував низку свідків, обмежившись показаннями самого ОСОБА_2, який пояснював про наявність у нього пістолета та набоїв, але він також зазначав, що не пам'ятає як розгорталися події, оскільки перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння. Зазначена неповнота судового розгляду обумовила наявність апеляційних доводів обвинуваченого щодо його можливої непричетності до вчинення хуліганських дій, що на думку колегії суддів пов'язано з недотриманням в суді першої інстанції загальної засади кримінального провадження - забезпечення доведеності вини, оскільки ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, що є вимогою норм ст. 17 ч. 2 КПК України.

Крім того, із наявних даних кримінального провадження, з урахуванням звукозапису судового розгляду, суд не перевіряв мотиви вчиненого злочину та версію ОСОБА_2 про належність викраденого майна, яке за його твердженням він особисто придбав у кредит, а потерпіла ОСОБА_4 частково це підтверджувала. З'ясування зазначених обставин має істотне значення, оскільки може вплинути на кваліфікацію дій обвинуваченого. Разом з цим належить врахувати те, що до матеріалів кримінального провадження не залучено документів, що підтверджують факт придбання викраденого майна та його вартість. Зазначені обставини також свідчать про обґрунтованість апеляційних вимог щодо необхідності скасування вироку в частині задоволення цивільного позову.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені процесуальні порушення - є процесуально неприпустимим при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушується принцип безпосередності дослідження доказів, речей і документів, передбачений у ст. 23 КПК України, як одна із загальних засад кримінального провадження, що містяться у ст.. 7 КПК України. Вказані обставини свідчать про те, що при судовому розгляді суттєво обмежено дослідження певних обставин, з'ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Зазначені обставини свідчать про порушення принципу безпосередності дослідження показань, права обвинуваченого на захист, а також презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, які передбачені п.п. 10, 13, 16 ст. 7 КПК України серед загальних засад кримінального провадження, яке за своїм змістом та формою повинно їм відповідати. Ці вимоги КПК України не дотримані судом першої інстанції при судовому розгляді, що свідчить про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які встановлені при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення.

Реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність декількох істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає нормам ч. 1 ст. 412; п. 6 ч. 1 ст. 407; п.п. 1,3 ч. 1 ст. 409 КПК України.

Оскільки встановлені суттєві порушення стосуються не всіх, а лише двох епізодів пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення, а остаточне покарання призначалося за сукупністю злочинів, то оскаржуване судове рішення належить скасувати в повному обсязі, що фактично не погіршує його становище та відповідає вимогам норм ст. 404 КПК України.

Необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції внаслідок вищезазначених обставин обумовлює відмову у задоволенні апеляційних скарг : ОСОБА_2- в частині дослідження фактичних обставин та прокурора - в частині ухвалення нового обвинувального вироку, оскільки згідно ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий судовий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання доведеності чи недоведеності обвинувачення, достовірності або недостовірності доказів, переваг одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить дотримуватися вимог чинного КПК України, в тому числі норм ст. 416 КПК України.

Дотримуючись вимог ст. 331 КПК України, стосовно обвинуваченого, з урахуванням наявності існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_2 може переховуватися від суду та правоохоронних органів, колегія суддів вважає можливим та необхідним продовжити тримання обвинуваченого під вартою в умовах Харківського слідчого ізолятору до 18 липня 2014 року, починаючи з 20 травня 2014 року, тобто на 60 днів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 331, 404, 405, ст. 407 ч. 1 п. 6; ст. 409 ч. 1 п.п. 1,3; ст. 412 ч. 1; 418, 419 та главою 2 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 23 січня 2013 року стосовно ОСОБА_2 - скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Продовжити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 липня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

______ ____ _____

Шабельніков С.К. Соколенко В.Г. Снігерьова Р.І.