Ухвала суду № 39055389, 11.04.2014, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/509/14-к

Провадження № 1-кп/515/707/14

Татарбунарський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

11 квітня 2014 року Татарбунарський районний суд Одеської області в складі :

головуючого - судді Семенюк Л.А.,

при секретарі Унгурян Т.В.

за участю прокурора Бролінського Р.О.

адвоката ОСОБА_1

неповнолітнього, до якого застосовуються

примусові заходи виховного характеру ОСОБА_2

законного представника неповнолітнього ОСОБА_3

представника служби у справах

дітей Татарбунарської районної

державної адміністрації Борденюка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари клопотання про застосування до малолітнього примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013170440000727 від 28.11.2013 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, учня 7-го класу Приморської ЗОШ,

- за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СВ Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області Ляшан Т.В. звернулася до суду з клопотанням, затвердженим прокурором прокуратури Татарбунарського району Одеської області Бролінським Р.О. про застосування до малолітнього ОСОБА_2 примусових заходів виховного характеру, а саме: передачу малолітнього під нагляд матері з обмеженням дозвілля і встановленням особливих вимог до його поведінки, посилаючись на те, що останній скоїв суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, але не досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність.

Судом встановлено, що приблизно на початку жовтня місяця 2013 року (більш точну дату встановити не виявилось можливим), близько 12.00 години, неповнолітній ОСОБА_7, спільно з малолітнім ОСОБА_2, навмисно, шляхом вільного доступу, перелізши через кам'яний мур, потрапили на загороджену територію, розташовану по АДРЕСА_2, належного потерпілому ОСОБА_8, де демонтували із корпусу гусеничного трактора та таємно, повторно викрали кришку ДТ-75 реверс редуктора (бувшу в експлуатації), вартістю 500 грн. З викраденим майном з місця події зникли, розпорядившись згодом ним на власний розсуд, завдавши своїми діями потерпілому ОСОБА_8 матеріальні збитки у зазначеному розмірі.

Далі, в цей же день, після вчинення крадіжки майна, належного ОСОБА_8, близько 13.00 години, неповнолітній ОСОБА_7, спільно з малолітнім ОСОБА_2, навмисно, шляхом вільного доступу - через незачинені в'їзні ворота, потрапили на територію домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_3, звідки таємно, повторно викрали заднє колесо велосипеда в зборі з внутрішнім механізмом, камерою та покришкою, вартістю 170 грн., та металобрухт, який не представляє для потерпілого ОСОБА_9 будь-якої матеріальної цінності. З викраденим майном з місця події зникли, розпорядившись згодом ним на власний розсуд, завдавши своїми діями потерпілому ОСОБА_9 матеріальні збитки у зазначеному розмірі.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, приблизно на початку жовтня місяця 2013 року (більш точну дату встановити не виявилось можливим), через декілька днів після вчинення крадіжки майна, належного ОСОБА_8, близько 13.30 години, неповнолітній ОСОБА_7, спільно з малолітнім ОСОБА_2 навмисно, шляхом вільного доступу, потрапили на територію домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_4, звідки таємно, повторно викрали металевий мангал (бувший в експлуатації), вартістю, відповідно до експертного товарознавчого висновку №6 від 10.01.2014 року, 240 грн. та металобрухт, який не представляє для потерпілого ОСОБА_10 будь-якої матеріальної цінності. З викраденим майном з місця події зникли, розпорядившись згодом ним на власний розсуд, завдавши своїми діями потерпілому ОСОБА_10 матеріальні збитки у зазначеному розмірі.

Неповнолітній ОСОБА_2 в судовому засіданні вину свою визнав повністю та розповів про обставини скоєння ним кримінальних правопорушень спільно з неповнолітнім ОСОБА_7, щиро розкаявся та жалкує про скоєне.

Крім визнання вини самим неповнолітнім ОСОБА_2, його вина також підтверджується матеріалами кримінального провадження:

- заявами потерпілих про вчинені кримінальні правопорушення /т.1 а.с.121, т.1 а.с. 166, т.1 а.с.219/;

- протоколами огляду місця події та таблицями ілюстрацій до них /т.1 а.с. 129-136, т.1 а.с. 175-185, т.1 а.с.226-233/;

- експертним товарознавчим висновком /т.1 а.с. 246-247/;

- протоколами огляду місця події за участю н/л ОСОБА_11 /т.1 а.с. 117-118/

- постановами про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання /т.1 а.с. 202/;

- протоколом огляду предмету /т.1 а.с.150-156, т.1 а.с. 190-196, т.1 а.с. 200-201/

- розписками про отримання потерпілими викраденого майна /т.1 а.с.203/;

- довідками про вартість майна - /т.1 а.с.143, т.1 а.с.204, т.1 а.с.238/;

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_2 примусових заходів виховного характеру, а саме: передачу неповнолітнього під нагляд матері з обмеженням дозвілля і встановленням особливих вимог до поведінки неповнолітнього, на підставі ст. 105 КК України, оскільки вважає, що наявні підстави для його задоволення.

Приймаючи до уваги те, що неповнолітній ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні суспiльно-небезпечних діянь, погодився з усіма обставинами вчинених ним сумісно з неповнолітнім ОСОБА_7 діянь, а прокурор та інші учасники судового провадження не висловили жодних заперечень щодо всіх встановлених обставин, суд, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, враховуючи відсутність заперечень учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясував, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, переконався у добровільності їх позиції та роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Заслухавши пояснення неповнолітнього ОСОБА_2, його законного представника ОСОБА_3, перевіривши докази та інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру, суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_2 мiстять ознаки суспiльно-небезпечних дiянь, пеpедбачених ч.3 ст.185 КК Укpаїни, а саме, таємного викрадення чужого майна (крадіжок), вчинених повторно, поєднаних з проникненням у сховище.

Згідно ч.2 ст.22 КК України кримінальній відповідальності за крадіжку підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося чотирнадцять років.

Судом встановлено, що на час вчинення суспільно-небезпечних діянь, ОСОБА_2 виповнилося 13 років і він не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст.185 КК України, що виключає його кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог ч.2 ст.97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені ч.2 ст.105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Вислухавши думку прокурора, представника Служби у справах дітей Татарбунарської районної державної адміністрації, захисника та законного представника неповнолітнього, враховуючи вік та особу ОСОБА_2, який вперше вчинив суспільно-небезпечне діяння, на обліку у Службі по справах дітей Татарбунарської районної державної адміністрації не значиться, свою вину визнав повністю, розкаявся, посередньо характеризується за місцем навчання, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері з обмеженням дозвілля і встановленням особливих вимог до поведінки неповнолітнього.

На пiдставi ст.22, ч.2 ст.97, ст.105 КК України, керуючись ст.ст.369-372, 376, 392-395, 498, 500, 501 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_2 примусових заходів виховного характеру - задовольнити.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_2, що вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.185 КК України, однак на момент його скоєння не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, примусові заходи виховного характеру, у вигляді передачі його під нагляд матері ОСОБА_3 з обмеженням дозвілля і встановленням особливих вимог до поведінки неповнолітнього, а саме щодо заборони перебування поза помешканням, де він постійно проживає, з 21 години до 07 години слідуючого дня строком на 2 (два) роки.

Початок тривалості примусових заходів виховного характеру рахувати з дня набрання чинності даної ухвали.

Ухвала може бути оскаржена впродовж 30 днів з дня її проголошення до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області.

Суддя Семенюк