Рішення № 39054496, 28.05.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/17447/2012

Провадження № 22-ц/779/1273/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.,

секретаря Гавриляк Є.М.,

з участю представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТзОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та процентів, нарахованих за користування кредитом за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 01 квітня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 квітня 2013 року задоволено позов ТзОВ «Кей-Колект».

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект заборгованість за кредитним договором № 11133248000 від 27.03.2007 р. в розмірі 110 471 (сто десять тисяч чотириста сімдесят один) дол. США 94 цен., що за курсом Національного Банку України станом на 27.07.2012 р. складає 883 002 (вісімсот вісімдесят три тисячі дві) грн. 22 коп.;

Стягнуто з ОСОБА_2 (солідарно), та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект суму сплаченого судового збору в розмірі 3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 00 коп.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Апелянтка зазначає, що заперечуючи проти позову нею було подано заяву про застосування позовної давності, яка відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові, однак суд першої інстанції не надав по даній заяві жодної правої оцінки.

До вимог, що виникли з кредитних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитом остання проплата по кредиту мала місце 24.04.2009 року, а отже цей день є початком перебігу трирічного строку позовної давності, який закінчився 24.04.2012 року. Позов до суду пред'явлено 09.11.2012 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 27.03.2007 року укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно якого банк надав ОСОБА_2 кредит на загальну суму 100 000 доларів США терміном до 26.03.2012 року зі сплатою процентів за використання кредитних коштів у розмірі 14%.

Відповідно до положень ст.ст. 526,1049,1050,1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Боржнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_3 у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору позивачем надіслано листи-претензії про необхідність погашення простроченої заборгованості за кредитним договором (а.с. 14).

Позивач просив ухвалити рішення про стягнення заборгованості в розмірі 110471,94 доларів США та суми сплаченого судового збору в розмірі 3219,00 грн.

Право вимоги кредитної заборгованості, як вказано в повній заяві та випливає зі змісту доданих до неї матеріалів, перейшло до ТОВ «Кей-Колект» на підставі укладених з банком договору факторингу №1, договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки б/н від 12.12.2011 р.

Відповідачка ОСОБА_2 відповідно до положень ч.3 ст. 267 ЦК України, звернулася до суду із заявою про застосування позовної давності.

Позовна давність, згідно ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

До вимог, що виникли з кредитних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності.

Як зазначає у позовній заяві позивач, 02.06.3009 року банком було надіслано відповідачам вимогу №137-440/1572 про дострокове повернення кредиту, яка ними проігнорована і заборгованість по кредиту непогашена.

Зі змісту вказаної вимоги, копія якої міститься у матеріалах справи, банк вимагав добровільно, в строк протягом тридцяти календарних днів з моменту її отримання, погасити прострочений борг по кредиту та відсотках з нарахованою пенею.

В разі непогашення всього боргу, як вказано у тексті вимоги, поверненню підлягає весь кредит дострокового на 31 день з дати отримання вимоги.

Такі ж положення передбачені у п.11.1 кредитного договору, укладеного між сторонами.

Отже, станом на 02.06.2009 року заборгованість за кредитом була простроченою. У зв'язку з тим, що вимога про дострокове повернення кредиту апелянткою та поручителем не виконана, 02.07.2009 року у банку виникло право на стягнення всієї кредитної заборгованості і саме з цієї дати почався перебіг трирічного строку позовної давності по вимозі про стягнення заборгованості за кредитним договором, який закінчився 02.07.2012 року. З даним позовом до суду ТзОВ «Кей-Колект» звернулося до суду лише у листопаді 2012 року і при цьому не просило у суді про поновлення такого строку у випадку поважності причин його пропуску.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (ст.. 266 ЦК України).

З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором банк не звертався. При цьому, позивач звернувся до суду з даним позовом 09.11.2012 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст.. 262 ЦК України, заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Тобто, укладення договору факторингу між банком та позивачем не е підставою для перебігу строку позовної давності. Крім того, у додатку №1 до договору факторингу від 12.12.2011 року, на який посилається позивач, відсутні дані про розмір заборгованості відповідачки перед кредитодавцем, що унеможливлює встановити інші обставини, які б служили підставою для стягнення такої заборгованості з ОСОБА_2

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення без додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з постановленням у даній справі нового рішення паро відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 01 квітня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованості за кредитним договором № 11133248000 від 27.03.2007 р. в розмірі 110 471, 94 дол. США та судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та судового збору відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

В.М. Вакарук

П.І. Проскурніцький