Постанова № 39052645, 22.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року Справа № 876/4326/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Рибачука А. І., Яворського І. О.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представників особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Сухарського С. С., Токара В. І.

представників позивача Кузя А. П., Гнатюк Т. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року по справі №2а - 3684/12/0970 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітек» до Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Унітек» звернулося до Івано - Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську і просило: визнати протиправними дії відповідача щодо викладення в акті перевірки №10291/22 - 4/25068140 від 06 листопада 2012 року незаконних висновків про безтоварність господарських операцій із ТзОВ «Камеронплюс» та про визнання правочинів із вказаним контрагентом такими, що вчинені з порушенням відповідних статей Цивільного кодексу України; визнати протиправними дії відповідача щодо викладення у вищевказаному акті перевірки незаконних висновків щодо завищення позивачем податку на додану вартість на загальну суму 272 138 гривень, а також скасувати податкові повідомлення - рішення за №0000512204 та за №0000522204 від 22 листопада 2012 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що за результатами проведеної податковим органом перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Проте, висновки перевірки є безпідставними, оскільки факт безтоварності операцій і, відповідно, фіктивності правочинів, укладених із контрагентом - ТзОВ «Камеронплюс», відповідачем не підтверджено. Крім цього, податковим законодавством не поставлено в залежність порядок визначення податкових зобов'язань та право на відшкодування сплачених сум податку на додану вартість від можливості проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до кінцевого товаровиробника. Фактичне виконання своїх зобов'язань сторонами договорів підтверджується первинними документами, передбаченими Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тому, у відповідача не було законних підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 272 138 гривень та застосування штрафної санкції в розмірі 68 034 гривні 50 коп., а також збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 285 745 гривень та застосування штрафної санкції в розмірі 71 436 гривень 25 коп..

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську за №0000512204 та №0000522204 від 22 листопада 2012 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Зазначаючи у поданій апеляційній скарзі про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також про порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Також, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що в ході проведення перевірки позивачем на підтвердження реальності господарських операцій були представлені тільки накладні та податкові накладні. Будь - яких інших документів на підтвердження господарських операцій із ТОВ «Камеронплюс» позивачем не було представлено, що відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України свідчить про відсутність документів, що підтверджують дані, відображені у податковій звітності. Зокрема, позивачем не представлено документи, що підтверджують транспортування товару згідно договорів поставки, а також не відображено адресу поставки товару та факт передачі товару. Тому перевіркою правомірно встановлено, що позивачем безпідставно включено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати по придбанню товару, в результаті чого завищено витрати та податковий кредит.

В судовому засіданні представники особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача) підтримали доводи апеляційної скарги, а також зазначили, що в ході розгляду кримінального провадження підтверджено факт підробки первинних фінансово - господарських документів від імені ТОВ «Камеронплюс» з метою використання іншими особами.

Представники позивача не погодилися із викладеними в апеляційній скарзі доводами, так як вважають, що судом першої інстанції при вирішенні справи в повній мірі встановлено обставини справи, а також дотримано норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим не вбачають підстав для скасування постанови суду першої інстанції і, відповідно, для задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди виконані у повному обсязі, наявність умислу на укладення договору купівлі - продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства. При цьому, надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Водночас позивачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Крім цього, за висновком суду першої інстанції, акт перевірки та викладені у ньому висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, оскільки акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. При цьому контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень. Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Даючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, 01 грудня 2011 року позивачем, як Покупцем укладено Договір №001 із ТзОВ «Камеронплюс», як Продавцем, за умовами якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товар на загальну суму 984 000 гривень. Поставка здійснюється продавцем до м. Івано - Франківська. В подальшому між сторонами 26 квітня 2012 року та 01 липня 2012 року укладено додаткові угоди відповідно за №1 та №2, якими збільшено обсяги поставки товару до 1 500 000 гривень та 2 100 000 гривень.

Також, 01 серпня 2012 року між цими ж сторонами укладено Договір №018, предметом якого була поставка ТзОВ «Камеронплюс», як Продавцем товару на суму 990 000 гривень покупцю (позивачу) з доставкою до м. Івано - Франківська. 10 вересня та 01 жовтня 2012 року між сторонами укладені додаткові угоди №1 та №2, якими збільшено обсяги поставки товару на суму 1 570 000 гривень та 2 490 000 гривень відповідно.

Відповідачем із 10 по 30 жовтня 2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів, а також дотримання позивачем вимог валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки 06 листопада 2012 року відповідачем складено акт за №10291/22 - 4/25068140, у якому викладені висновки перевірки стосовно виявлених порушень. Зокрема, згідно висновків перевірки, позивачем порушено вимоги: пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, та п. п. 201.4, 201.5, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено до сплати податку на прибуток за півріччя 2012 року на суму 285 745 гривень, у тому числі: за І квартал 2012 року - в сумі 153 360 гривень та за ІІ квартал 2012 року - в сумі 132 385 гривень, а також занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 272 138 гривень.

Підставою для таких висновків слугувало те, що перевіркою повноти визначення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період із 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року встановлено їх завищення за півріччя 2012 року на загальну суму 1 360 690 гривень, у тому числі за І квартал 2012 року - на суму 730 285 гривень та за ІІ квартал 2012 року - на суму 6 300 405 гривень., оскільки не встановлено факту передачі товарів (послуг) ТзОВ «Камеронплюс» контрагентам - покупцям у зв'язку з відсутністю договорів про господарську діяльність, актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Також, встановлено відсутність будь - якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТзОВ «Камеронплюс» згідно бази даних Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва складає одна особа. Позивачем не представлено до перевірки вказані первинні документи.

Крім цього, відповідач прийшов до таких висновків і з урахуванням акту перевірки від 10 липня 2012 року за №2342/22 - 9/35633182 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Камеронплюс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період із 01 січня 2012 року по 30 квітня 2012 року» та акту від 30 серпня 2012 року за №3333/22 - 9/35633182 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Камеронплюс», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 травня 2012 року по 30 червня 2012 року», отриманих від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

Позивач 12 листопада 2012 року направив відповідачу письмове заперечення до вищевказаного акту перевірки, на яке відповідач листом від 19 листопада 2012 року №20884/10/22-4/10764 повідомив, що в ході перевірки відповідач правомірно та у відповідності до вимог діючого законодавства прийшов до висновку про порушення позивачем вищевказаних вимог законодавства.

На підставі висновків перевірки відповідачем 22 листопада 2012 року винесено податкові повідомлення - рішення: за №0000512204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 272 138 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 68 034 гривні 50 коп.; за №0000522204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 285 745 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 71 436 гривень 25 коп..

Позивачем на підтвердження реальності операцій із контрагентом окрім вищезгаданих договорів та додатків до договорів представлено видані ТзОВ «Камеронплюс» видаткові та податкові накладні, які описані у постанові суду першої інстанції і були досліджені судом.

Також, в судовому засіданні позивачем надано платіжні доручення на підтвердження здійснення повного розрахунку із ТзОВ «Камеронплюс».

З огляду на встановлені судом обставини справи, колегія суду звертає увагу на таке.

У відповідності до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит податку на додану вартість - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім цього, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, тобто, підтверджує зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З врахуванням вищевказаних положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», такі витрати повинні підтверджуватися документами, складеними належним чином та у відповідності до законодавства. Зміст цих документів повинен повністю відображати суть і зміст господарської операції.

Окрім цього, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Окрім видаткових та податкових накладних, позивачем до перевірки не представлено інших документів, що підтверджують транспортування товарів та факту передачу від контрагента позивачу, зберігання придбаного товару, що в свою чергу позбавляє можливості прийти до категоричного висновку про реальність господарських операцій. Та обставина, що позивачем до перевірки не були представлені первинні документи жодним чином в судовому засіданні не спростована.

Згідно отриманої за результатами перевірок інформації від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, ТзОВ «Камеронплюс» не має технічної можливості для здійснення передбачених договорами господарських операцій з поставки товарів у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, транспортних засобів, технічного персоналу та основних фондів.

Крім цього, вироком Печерського районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року, який набув законної сили 04 вересня 2013 року, встановлено факт сприяння підсудним ОСОБА_6 за попередньою змовою з іншими особами у підробленні та збуті первинних фінансово - господарських документів, складених у тому числі і від імені ТзОВ «Камеронплюс».

Наведені фактичні обставини у сукупності спростовують доводи позивача щодо реального характеру господарських операцій згідно з укладеними з ТзОВ «Камеронплюс» договорами.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення відповідних нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень - рішень про збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є помилковим, оскільки позивачем не представлено належним чином складені первинні документи, а представлені позивачем видаткові та податкові накладні не підтверджують реальності операцій із контрагентом ТзОВ «Камеронплюс». Крім цього, представлені відповідачем акти перевірок податкового органу за місцем реєстрації ТзОВ «Камеронплюс», інформація бази даних щодо наявності основних засобів та трудових ресурсів, а також факт не представлення позивачем первинних документів, не підтверджують можливості здійснення ТзОВ «Камеронплюс» господарських операцій, визначених змістом укладених з позивачем договорів.

В свою чергу позивачем внаслідок необґрунтованого формування валових витрат безпідставно включено до складу валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток витрати по придбанню товарів на загальну суму 1 360 690 гривень, що призвело до зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток і відповідно занижено податкове зобов'язання, а також до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість.

Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами, викладеними відповідачем у поданій апеляційній скарзі і вважає їх такими, що спростовують висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції, викладаючи у оскаржуваному судовому рішенні висновок щодо задоволення вимог позивача, не дотримався вищезазначених вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про невідповідність висновків суду щодо протиправності податкових повідомлень - рішень обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які визначають підстави та умови віднесення певної суми до валових витрат та порядку формування податкового кредиту.

Тому постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити з урахуванням вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську задовольнити.

Постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року по справі №2а - 3684/12/0970 скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітек» до Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення постанови суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: А. І. Рибачук

І. О. Яворський

Постанову у повному обсязі складено 27 травня 2014 року.