Постанова № 39052610, 13.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2014 року 10:50 № 826/1986/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 №0008892230, № 0008902230 та № 0008912230

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 24.10.2012 р. № 0008892230, № 0008902230 та №0008912230.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 р., у справі № 826/1986/13-а позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» задоволено повністю, скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 24.10.2012 р. № 0008892230, № 0008902230 та №0008912230.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 р. - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що в процесі розгляду даної справи, судами було залишено поза увагою та не спростовано доводи податкового органу щодо необхідності врахування при вирішення даного спору фактичних обставин, встановлених рішеннями Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року №5017/2481/2012 та Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року №2а-13715/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2014 р. справу №826/1986/13-а прийнято до розгляду та призначено судове засідання по справі.

У судовому засіданні 13.05.2014 р., за клопотанням представника відповідача, з урахуванням положень ч.1 ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, судом замінено первинного відповідача - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на належного - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка підприємства «Вторметекспорт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код за ЄДРПОУ 30127924) з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Негоциант-Агро» (код за ЄДРПОУ 34598776) за січень - червень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 11.10.2012 р. № 1589/22-30/30127924, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 48 612 496,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 16 067 420,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 48 612 496,00 грн.;

п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого:

занижено податок на додану вартість на загальну суму 27 791 413,00 грн., в тому числі за лютий 2012 на суму 3 816 042,00 грн., за березень 2012 на суму 11 464 741,00 грн., за травень 2012 року на суму 11 530 513,00 грн., за червень 2012 року на суму 980 117,00 грн.;

завищено залишок від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2 декларації з ПДВ) на загальну суму 1 753 187,00 грн., в тому числі за червень 2012 року на суму 1 753 187,00 грн.;

завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) на загальну суму 693 631,00 грн., в тому числі за червень 2012 року на суму 693 631,00 грн.

Зазначені порушення обґрунтовані, з боку відповідача, тим, що в ході перевірки документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «Негоциант-Агро», встановлено наступне: ДПІ у приморському районі м. Одеси листом № 28870/7/22-5 від 03.08.2012 р. на адресу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС направлено акт № 4360/22-/34598776 від 02.08.2012 р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Негоциант-Агро», код ЄДРПОУ - 34598776 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень - квітень 2012 року, за висновком якого не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Негоциант-Агро» у періоді січень - квітень 2012 року, оскільки контрагентами - постачальниками ТОВ «Негоциант-Агро» у цьому періоді були ТОВ «Інфостіл 2008», ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс» та ПП «Театральне агентство «Колізей», господарська діяльність яких, на думку податкового органу, є також не підтвердженою.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Негоциант-Агро», тобто про їх нереальний характер. Отже, виписані ТОВ «Негоциант-Агро» первинні документи, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, валові витрати та від'ємне значення сум ПДВ, є такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства та не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту, валових витрат та від'ємне значення сум ПДВ, оскільки не мають статусу юридично значимих.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивача від 11.10.2012 р. № 1589/22-30/30127924, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 24.10.2012 р. № 0008902230, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 2 446 818,00 грн.;

від 24.10.2012 р. № 0008912230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 48 612 496,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24 306 248,00 грн.

від 24.10.2012 р. № 0008892230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27 791413,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 895 707,00 грн.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 24.10.2012 р. № 0008892230, № 0008902230 та №0008912230 протиправним та необґрунтованим, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки від 11.10.2012 р. № 1589/22-30/30127924, взаємовідносини позивача з ТОВ «Негоциант-Агро» ґрунтувалися на наступних договорах:

договорі № 13/02/12 від 01.02.2012 р., за умовами якого Постачальник (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується продати, а Покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити мінеральні добрива (товар), в асортименті, кількості та за цінами, визначеними в рахунках Постачальника на оплату на кожну партію товар;

договорі про поставку сільськогосподарської продукції № 2101-С від 21.01.2012 р., за умовами якого Продавець (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується передати у власність, а Покупець (позивач) прийняти продукцію сільськогосподарського виробництва (горох, соя, гірчиця, гречка) врожаю 2011 року, на умовах поставки Франко-склад Покупця;

договорі купівлі-продажу № 01-МП від 01.10.2011 р., за умовами якого Продавець (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується передати у власність, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (масло соняшникове нерафіноване першого сорту, наливом, та інші продукти переробки соняшника);

договорі № 305/05/12 від 01.05.2012 р. про поставку сільськогосподарської продукції, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується передати у власність, а Покупець (позивач) прийняти та платити товар (семена соняшника);

договорі № 8-тр від 14.02.2012 р. про надання організації транспортних послуг, за умовами якого Виконавець (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується за плату та за рахунок Замовнику (позивач) організувати виконання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним або автомобільним транспортом;

договорі № 304/06/12 від 01.06.2012 р. про поставку сільськогосподарської продукції, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується передати у власність, а Покупець (позивач) прийняти та платити товар (семена соняшника);

договорі № 301/05/12 від 01.05.2012 р. про поставку сільськогосподарської продукції, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується передати у власність, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (мелясу бурякову);

договорі № 196/02/12 від 01.02.2012 р. щодо надання послуг з адміністрування парку лізингових автомобілів, за умовами якої Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ «Негоциант-Агро») приймає на себе обов'язок по наданню послуг з адміністрування перелік послуг наведено в п. 2.1. цього Договору, будь-яких автомобілів, що належать Замовнику та які перебувають у користуванні та володінні третіх осіб ) на підставі лізингових договорів укладених між Замовником та Користувачами/Лізингоотримувачами та які перебувають на території Одеської, Миколаївської, Кіровоградської, Херсонської, Запорізької областей України та АР Крим;

договорі купівлі - продажу № 1401-1 від 17.01.2012 р., за умовами якого за умовами якого Продавець (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується передати у власність, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (лузга соняшникова гранульована (пелети). Відповідно до пункту 2.1. Договору загальна кількість Товару складає 10000 метричних тон +/- 10% по вибору Продавця. За умовами пункту 4.1. ціна товару визначається з урахуванням ПДВ у накладних;

договорі № 209/04/12 від 01.04.2012 р. про поставку сільськогосподарської продукції, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується передати у власність, а Покупець (позивач) прийняти та платити товар (пшеничні висівки) Пунктом 2.1. цього Договору визначено, що кількість товару, ціна товару та загальна вартість визначаються видатковими накладними.

На підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів, включення позивачем витрат на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (роботи, послуги), ТОВ «Негоциант-Агро» були виписані позивачу наступні первинні документи: видаткові та податкові накладні, копії яких надані суду для долучення до матеріалів справи в якості доказів.

Грошові кошти по вищевказаним договорам перераховані позивачем на розрахункові рахунки ТОВ «Негоциант-Агро», що встановлено додатково в акті перевірки № 1589/22-30/30127924 від 11.10.2012 р.

При цьому, представником позивача зазначено, що товар, що постачався по вищезазначеним договорам не є великогабаритним вантажем, тому його перевезення не потребувало спеціального транспорту, а отже не було необхідності в оформленні окремих вантажних документів (зокрема, товарно-транспортних накладних) на його перевезення.

На думку позивача, зазначені первинні документи, за правилами податкового законодавства, є достатніми для підтвердження права на податковий кредит, віднесення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та, відповідно, формування від'ємного значення сум ПДВ.

В ході розгляду даної справи, судом встановлено, що на момент укладання вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку (пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп.а п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1., п.200.3., п.200.4. ст.200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту та, відповідно, формування від'ємного значення сум ПДВ, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що не належать до складу валових витрат лише витрати підприємства не підтверджені відповідними первинними документами, аналогічно, і до податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги) не підтверджені податковими накладними, складеними у відповідності до вимог законодавства.

Податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «Негоциант-Агро» на підставі первинних документів, зокрема, податкових накладних та видаткових накладних.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з ТОВ «Негоциант-Агро».

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Негоциант-Агро» оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, відповідними, належним чином оформленими первинними документами (видатковими та податковими накладними).

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що операції позивача з ТОВ «Негоциант-Агро» здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Крім того, Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 28.01.2014 р. по даній справі, якою скасовані постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 р., а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, не ставиться під сумнів та не спростовується, а ні реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Негоциант-Агро», а ні правомірність складання первинної документації по таким операціям, а ні доводи позивача щодо відсутності товарно-транспортних накладних з підстав відсутності необхідності використання спеціального транспорту для перевезення товарів, що постачалися ТОВ «Негоциант-Агро» позивачу.

В той же час, Вищим адміністративним судом України вказано на необхідність дослідження обставин, встановлених рішеннями Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року №5017/2481/2012 та Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року №2а-13715/12/2670, на які посилається відповідач, та які були залишені поза увагою суду під час первинного її розгляду. При цьому, відповідачем при первинному розгляді даної справи, зазначені судові рішення для їх дослідження та надання оцінки встановлених ними обставин, суду не подавалися.

За результатом дослідження та надання оцінки рішенням Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року №5017/2481/2012 та Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року №2а-13715/12/2670, судом встановлено наступне.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 р. у справі № 2а-13715/12/2670 за позовом ТОВ «Ферко» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зокрема, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено, з підстав відсутності товарно-транспортних накладних на товар (сільськогосподарську продукцію, арматуру), придбаний ТОВ «Ферко» у ТОВ «Негоциант-Агро».

Зазначене судове рішення не має відношення до взаємовідносин позивача з ТОВ «Негоциант-Агро» у даній справі оскільки судом не встановлювались загальні обстамини (для всіх операцій ТОВ «Негоциант-Агро»), а надавалося оцінки лише відсутності товарно-транспортних накладних на певний товар (сільськогосподарську продукцію, арматуру), придбаний ТОВ «Ферко» у ТОВ «Негоциант-Агро». Зазначені висновки будь-яким чином не впливають на реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Негоциант-Агро». Судом не встановлено будь-якого взаємозв'язку та/або ланцюгу постачання між зазначеними товариствами.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 р. у справі № 5017/2481/2012 за позовом ТОВ «Негоциант-Агро» до ДПІ у Приморському районі міста Одеси Одеської області ДПС за участю Прокуратури Одеської області про визнання недостовірними відомостей та зобов'язання вчинити певні дії (щодо неможливості фактичного здійснення господарських операцій, щодо відсутність об'єктів оподаткування, щодо відсутності реальності операцій, зафіксовані в акті перевірки ТОВ «Негоциант-Агро» № 4360/22-/34598776 від 02.08.2012 р.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з підстав того, що складення акту перевірки та направлення його до інших органів державної податкової служби є законодавчо закріпленими повноваженнями таких органів та не може розглядатися як поширення недостовірної інформації. При цьому, у рішенні зазначено, що характер спірних правовідносин є цивільно-правовим, оскільки відомості, що містяться в актах перевірки ДПІ стосовно суб'єкта підприємницької діяльності, що перевіряється, є податковою інформацією, правовий режим якої є відмінним від інших видів інформації, недостовірність якої може бути спростована згідно із нормами ст.277 ЦК України.

Отже, зазначене судове рішення не може бути використане у якості доказу по цій справі з огляду на ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням не підтверджуються і не спростовуються відомості про ТОВ «Негоциант-Агро», щодо неможливості фактичного здійснення господарських операцій або відсутності об'єктів оподаткування, чи відсутності реальності операцій про які йдеться в акті перевірки ТОВ «Негоциант-Агро» № 4360/22-/34598776 від 02.08.2012 р.

Враховуючи зазначене, суд критично сприймає доводи відповідача у даній справі, сформовані на підставі акта № 4360/22-/34598776 від 02.08.2012 р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Негоциант-Агро», код ЄДРПОУ - 34598776 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень - квітень 2012 року, оскільки, інформація, викладена в ньому, переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України. При цьому, правомірність складання первинних документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, як вже зазначалося раніше, встановлена у судовому порядку та Вищим адміністративним судом України під сумнів не ставилась.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства, права на отримання податкового кредиту та, відповідно, формування від'ємного значення сум ПДВ.

При цьому, позивачем на обґрунтування своїх доводів, покладених в основу заявленого адміністративного позову, додатково під час судового розгляду суду подані судові рішення, які підтверджують реальність його господарських операцій з ТОВ «Негоциант-Агро».

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 р. у справі № 2а-16036/12/2670 за позовом ТОВ «Вторметекспорт» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2013 р., якою позов задоволено, з підстав правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Негоциант-Агро», які ґрунтувалися на договорах № 2101-С від 21.01.2012 р., № 196/02/12 від 01.02.2012 р., № 01-ПМ від 30.01.2012 р., № 209/04/12 від 01.04.2012 р. та № 8-Тр від 14.02.2012 р., які є предметом дослідження і у даній справі.

Також, позивачем надано суду ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 р. у справі № 826/1990/13-а за позовом ТОВ «Ферко» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якою залишені без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими позов задоволено з підстав реальності операцій ТОВ «Ферко» та ТОВ «Негоциант-Агро».

Будь-яких посилань на необхідність підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Негоциант-Агро» наявністю товарно-транспортних накладних, зазначені судові рішення не містять.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, за результатом системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача, покладених в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 р. № 0008892230, № 0008902230, №0008912230 та, відповідно, про їх протиправність.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 24 жовтня 2012 року № 0008902230, яким за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 446 818, 00 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 24 жовтня 2012 року № 0008912230, яким за порушення пункту 138.2., пункту 138.4., пункту 138.6, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 72 980 744, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 48 612 496, 00 грн., за штрафними санкціями - на 24 306 248,00 грн.

4. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 24 жовтня 2012 року № 0008892230, яким за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41 687 120, 00 грн., в том числі: за основним платежем - на суму 27 791 413, 00 грн., за штрафними санкціями - на суму 13 895 707, 00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій