Ухвала суду № 39048537, 27.05.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/1109/14-ц Провадження № 22-ц/772/1738/2014Головуючий в суді першої інстанції:Камінський В. П.Категорія: 51Доповідач: Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Голоти Л.О., Войтка Ю.Б.,

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Браїлівчанка» на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 квітня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Браїлівчанка» про визнання незаконним наказу, стягнення моральної шкоди , -

в с т а н о в и л а:

В квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка», в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати незаконним наказ відповідача №3 від 06.03 2014 року «Про скорочення чисельності і штату працівників» в частині ОСОБА_2, стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1948, 80 грн. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він перебуває з відповідачем у трудових відносинах, 13 березня 2014 року поштою йому було вручено наказ №3 від 06 березня 2014 року «Про скорочення чисельності і штату працівників», згідно якого його вирішено звільнити на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 06 травня 2014 року. Вважає даний наказ незаконним, оскільки він винесений з порушенням норм трудового законодавства, а саме на підприємстві не відбулося змін в організації виробництва і праці, позивача не було попереджено про наступне вивільнення за два місяці, хоча в наказі зазначено про те, що це необхідно зробити до 06 березня 2014 року, не було запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві, роботодавцем не з'ясовано право переважного залишення на роботі працівника, датою звільнення є час перебування позивача у відпустці, в оскаржуваному наказі відсутнє посилання на попередню згоду виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, на розірвання трудового договору. Порушенням трудових прав з боку відповідача йому завдано моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 2000 грн.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 квітня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним наказ №3 від 06 березня 2014 року директора ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка» «Про скорочення чисельності і штату працівників» в частині ОСОБА_2

Стягнуто з ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка» на користь ОСОБА_2 200 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; 1948, 80 грн. за надання правової допомоги.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка» просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_2 з 14 лютого 1984 року є працівником ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка» та виконує обов'язки охоронця.

Наказом директора ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка» №3 від 06 березня 2014 року «Про скорочення чисельності і штату працівників» в зв'язку з надзвичайно скрутним фінансовим становищем підприємства, відсутністю замовлень на виробництво продукції проведено скорочення чисельності і штату працівників підприємства в кількості однієї особи за професією охорони та 0,5 штатної одиниці водій легкового автомобіля. Звільнено ОСОБА_2 від виконання обов'язків працівника охорони відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України з 06 травня 2014 року. Зазначено довести до відома працівників, що виконують вказані роботи про звільнення персонально до 06 березня 2014 року. (а.с. 5).

ОСОБА_2 копія зазначеного наказу відправлена поштою 06 березня 2014 року та отримана останнім 13 березня 2014 року.

04 квітня 2014 року ОСОБА_2 поштою направив до суду позовну заяву, яка отримана судом 08 квітня 2014 року.

Наказом директора ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка» №6 від 07 квітня 2014 року скасовано наказ №3 від 06 березня 2014 року (а.с. 20).

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом п.1 ч.1 ст. 40, ч.ч. 2,4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Згідно роз'яснень, наданих в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Зазначеним вимогам наказ №3 від 06 березня 2014 року «Про скорочення чисельності і штату працівників» не відповідає.

Відповідачем не надано доказів, що на підприємстві мали місце зміни в організації виробництва і праці, ОСОБА_2 не попереджено про наступне вивільнення за два місяці, оскільки в п. 4 наказу зазначено, що про звільнення працівників необхідно повідомити до 06 березня 2014 року, тобто на дату видачі наказу, позивачу не запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві, наступне звільнення не погоджено з виборним органом (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідачем визнано, що оскаржуваний наказ був підготовлений не фахівцем і не відповідав вимогам законодавства, в зв'язку з чим, такий наказ було скасовано самим підприємством 07 квітня 2014 року.

Згідно з ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майно або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Скасування наказу відповідачем, якщо позивач не відмовляється від позовних вимог про визнання наказу незаконним, не виключає здійснення перевірки та оцінки оскаржуваного наказу на відповідність його нормам законодавства, що регулюють трудові правовідносини судом та відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Визнання рішення незаконним відповідає встановленим законодавством способам захисту цивільного права, а також має значення для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, яка є похідною вимогою щодо вимоги про законність дій відповідача.

Так судом першої інстанції правильно встановлено, що в період чинності спірного наказу, з 06 березня 2014 року по 07 квітня 2014 року ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях з приводу незаконних дій відповідача, які були спрямовані на звільнення позивача, позбавлення його одного із основних соціальних прав особи - права на працю, необхідністю затрат додаткових зусиль на організацію свого життя, зверненням до суду з позовом за захистом свого порушеного права.

Таким чином, доводи відповідача про те, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача, оскільки відсутнє фактично порушене право позивача, його не було звільнено з роботи, а в зв'язку з цим відсутня моральна шкода є необґрунтованими, оскільки незаконність дій відповідача щодо звільнення ОСОБА_2 спричинила останньому моральну шкоду. Встановлення законності дій відповідача має значення щодо вирішення вимоги про відшкодування цієї моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Підставою для відшкодування моральної шкоди є сам факт заподіяння такої шкоди і не залежить від фактичного звільнення працівника з роботи. Позивачем доведено порушення його законних прав, а тому судом першої інстанції правильно визнано незаконним наказ №3 від 06.03 2014 року «Про скорочення чисельності і штату працівників» в частині ОСОБА_2 та з урахуванням вимог розумності та справедливості обгрунтовано визначено розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 200 грн.

З дотриманням норм 88, 89 ЦПК України суд першої інстанції задоволив вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу та розподілив судові витрати у справі.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Браїлівчанка» відхилити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ Л.О. Голота

/підпис/ Ю.Б. Войтко

З оригіналом вірно: