Постанова № 39046587, 28.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3163/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В. П.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєлової Л.В.

суддів: Вівдиченко Т. Р.,

Міщука М. С.

при секретарі: Корінець Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю « Т.Б.М. - Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. - Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправнгим та скасування рішень і картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. - Україна» (далі - ТОВ «Т.Б.М. - Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/300322/2 та від 16.10.2013 р. № 100270000/2013/300399/2;

- визнати протиправним та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/01741 та від 16.10.2013 р. № 100270000/2013/01923.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 01 квітня 2014 року у задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем - ТОВ «Т.Б.М. - Україна» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в повному обсязі та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Т.Б.М. - Україна» (Україна, Покупець) та Фірмою «INTERPLAST PLASTIK DOGRAMA AKSESUARLARI SAN. VE DIS TIC. A. S.» (Турція, Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.01.2013 р. № 06/2013 на поставку товарів, за яким продавець зобов'язується поставити замовлені покупцем товари (комплектуючи для вікон та дверей, шаблони, зразки, рекламний матеріал на безоплатній основі), а останній зобов'язується прийняти відповідний товар та вчасно його оплатити . Перелік товарів зазначається у додатку до Контракту (специфікації, яка є невід'ємною частиною до Контракту) (а. с. 19-27).

З метою проведення митного оформлення зазначеного товару 17.09.2013 року позивачем подано до митного органу митну декларацію № 100270000/2013/177673 та надано товаросупровідні документи відповідно до умов контракту. Митна вартість товару заявлена за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Під час митного оформлення вказаного товару та визначення митної вартості товару, відповідач дійшов висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за основним методом.

В подальшому, не витребовуючи додаткових документів у позивача, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/300322/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом, та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270003/2013/01741 (а. с. 15-16, 17-18).

Не погоджуючись з вказаним рішенням та карткою, позивач скористався правом на випуск товарів за митною декларацією від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/177729 (а. с. 50-51).

Також, 16 жовтня 2013 року позивачем було подано митну декларацію № 100270000/2013/181071 до митного органу та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення вказаного товару. Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товару, відповідач дійшов висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та є необхідним витребувати від позивача (декларанта) додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації та копію митної декларації (а. с. 83).

У зв'язку з неможливістю в повному обсязі позивачем надати додаткові документи, 16 жовтня 2013 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/300399/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.10.2013 року № 100270000/2013/01923 (а. с. 52-53, 54-55).

Не погоджуючись з вищезазначеним, позивач скористався правом на випуск товарів за митною декларацією від 16.10.2013 р. № 100270000/2013/181098 (а. с. 66-68).

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 16.10.2013 р. № 100270000/2013/300399/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.10.2013 р. № 100270000/2013/01923, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Зокрема, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, частиною 3 вищезазначеної статті передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, приписами статті 55 МК України передбачено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості товару «комплектуючі для вікон в асортименті» за митною декларацією № 100270000/2013/181071 позивачем надано митному органу наступні документи (основні та додаткові): зовнішньоекономічний контракт № 06/2013 від 01.01.2013 р.; додаткову угоду №1 до контракту № 06/2013 від 01.01.2013 р.; додаток № 6 до контракту (специфікація); довідку про транспортні витрати № 185 від 15.10.2013 р.; документ про вартість страхування № 817/1176; накладну СМR № 180246; рахунок-фактуру (інвойс) № 014302; пакувальний лист; сертифікат походження товару.

Під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товару, відповідач дійшов висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та є необхідним витребувати від позивача (декларанта) додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації та копію митної декларації.

З матеріалів справи вбачається, що на вимогу митного органу позивачем надано виписки з бухгалтерської документації (видаткові, податкові накладні); прайс-лист виробника товару; висновок ДП «Держзовнішінформ» № 12/449 від 14.10.2013 р., окрім копії митної декларації.

Додаткові документи, які було витребувано відповідачем, входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем в повному обсязі вимоги відповідача щодо надання додаткових документів виконано не було.

Проаналізувавши норми митного законодавства України, а також положення наказу Мінфіну від 24.05.2012р. № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що при подачі позивачем митної декларації від 16.10.2013 року № 100270000/2013/181071 митна вартість імпортованого товару не могла бути визначена відповідачем за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки використані декларантом відомості в повному обсязі не підтверджені документально.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/300322/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/01741, з наступних підстав.

Як зазначалось раніше, ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) відповідні додаткові документи.

В результаті контролю за митною декларацією № 100270000/2013/177673 відповідачем встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких позивачем проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, такі документи містять розбіжності, та відповідно не є достатніми для підтвердження обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною контракту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надіслав електронне повідомлення позивачу, в якому зазначено про опрацьовані надані позивачем документи та надіслання рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/300322/2 (а. с. 113)

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження витребування митним органом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією від 17.09.2013 р № 100270000/2013/177673.

З огляду на вказане, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що електронним повідомленням відповідачем запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема, виписку з бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення.

Крім того, відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/01741 позивачем наданий пакет відповідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, в тому числі й виписка з бухгалтерської документації (податкові-видаткові накладні) від 17.04.2013 р. та копія митної декларації країни відправлення від 09.09.2013 р. № 13341300EX495635 (а. с. 17-18).

Також, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що у наданих документах містяться розбіжності, а саме до митного оформлення надано інвойс від 09.09.2013 р. № 14258, у вантажній декларації країни відправлення зазначено номер інвойсу від 09.09.2013 року № 014258, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у вантажній декларації від 09.09.2013 р. № 0535419 вказано «відправник INTERPLAST PLASTIK DOGRAMA AKSESUARLARI SAN. VE DIS TIC. A. S.» інвойс від 09.09.2013 р. / 14258 (а. с. 46).

Таким чином, Київський апеляційний адміністративний суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо розбіжності зазначених даних в інвойсі від 09.09.2013 р. № 14258 та у вантажній декларації від 09.09.2013 р. № 0535419.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи митного органу про неможливість підтвердження заявленою митної вартості товару висновком Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 16.09.2013 р. № 12/443 , так як у такому висновку експерт посилається на цінову політику фірми «INTERPLAST PLASTIK DOGRAMA AKSESUARLARI SAN. VE DIS TIC. A. S.», орієнтовану безпосередньо на ТОВ «Т. Б. М. - Україна», а не на кон'юктурну ринкову ціну.

Зокрема, при складанні зазначеного висновку за результатами порівняльного підходу, експертом було використано не лише договір на поставку товару № 06/2013 та інвойс від 09.09.2013 р. № 14258, а також прайс-листи від виробника та інформація Всесвітньої мережі Інтернет.

Також, висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 16.09.2013 р. № 12/443, не впливає на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів, оскільки не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем було надано всі необхідні документи митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів за першим методом при подачі митної декларації від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/177673, а тому рішення про коригування митної вартості від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/300322/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/01741 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, проаналізувавши норми законодавства та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року в частині відмови в задоволені позовних вимог ТОВ «Т.Б.М. - Україна» про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/300322/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/01741 необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/300322/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/01741.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року - залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частинною 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Статтею 202 КАС України передбачено, що підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. - Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року в частині відмови в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. - Україна» про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/300322/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/01741 - скасувати та прийняти нову постанову, якою:

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/300322/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/01741.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року - залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. - Україна» (код ЄДРПОУ 31111213) судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 840,42 грн (вісімсот сорок) грн та 42 коп з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено в повному обсязі 02.06.2014 року.

Головуючий суддя: Л.В. Бєлова

Судді: Т. Р. Вівдиченко,

М. С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Міщук М.С.