Постанова № 39046495, 27.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р. Справа№ 5023/6400/11-33/226

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мельниченко О.В.

від позивача: Іваненко Є.В. ( за довіреністю)

від відповідача: Фелді О.В. ( за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Піреус банк МКБ» в особі Харківської філії ПАТ «Піреус банк МКБ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2014р.

у справі № 5023/6400/11-33/226 (суддя: Мудрий С.М.)

за позовом Науково-виробничого підприємства «Академія «ВГО» Союз організацій інвалідів України» Товариства інвалідів Київського району міста Харкова

до Публічного акціонерного товариства «Піреус банк МКБ» в особі Харківської філії ПАТ «Піреус банк МКБ»

про визнання недійсними кредитних договорів,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року Науково-виробниче підприємство "Академія"ВГО "Союз організацій інвалідів України" товариства інвалідів Київського району міста Харкова звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ПАТ "Піреус банк МКБ" про визнання недійсними кредитних договорів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року справу № 5023/6400/11 направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва.

29.01.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву уточнення позовних вимог, в якій останній просив, визнати недійсними - кредитний договір №К/08-15 від 10.06.2008 року,

- договір іпотеки №1/08-23 від 10.06.2008 року,

- договір іпотеки №1/08-24 від 10.06.2008 року,

- договір застави №З/08-25 від 10.06.2008 року,

- договір щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008 року,

- договір на відкриття банківського рахунку №333/08 від 10.04.2008 року,

- договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою від 10.06.2008 року

та застосувати наслідки недійсного кредитного договору №К/08-15 від 10.06.2008 року, договору щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008 року, договору на відкриття банківського рахунку №222/08 від 10.04.2008 року шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 399 936,94 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2014 року у справі № 5023/6400/11-33/226 позовні вимоги задоволено в повному обсязі: визнано недійсними кредитний договір, реєстраційний номер № К/08-15від 10 червня 2008 року, договір іпотеки реєстраційний номер 1/08-23, від 10 червня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 1095, договір іпотеки , реєстраційний номер 1/08-24, від 10 червня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 1097, договір застави, реєстраційний номер З/08-25 від 10 червня 2008 року, договір щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15 березня 2008 року, договір на відкриття банківського рахунку №222/08 від 10 квітня 2008 року, договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою, реєстраційний номер З/08-25/1 від 10 червня 2008 року, які укладені між Науково - виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та публічним акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ".

Зобов'язано публічне акціонерне товариство "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ВАТ "Піреус банк МКБ" повернути Науково-виробничому підприємству "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України» - товариства інвалідів Київського району м. Харкова грошові кошти в сумі 399 936 грн. 94 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновком експерта №472 від 29.10.2008 року підтверджено, що позивач не скріплював кредитний договір , договір застави та договори іпотеки своєю печаткою, що є порушенням вимог щодо форми правочину, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Керуючись ст. 216 ЦК України судом задоволено вимоги про застосування наслідків недійсності кредитного договору №К/08-15 від 10.06.2008 року, договору щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008 року, договору на відкриття банківського рахунку №222/08 від 10.04.2008 року шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 399 936,94 грн.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 року у справі №5023/6400/11-33/226 повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції безпідставно було визнано договори недійсними, оскільки фактичні обставини справи підтверджують те, що вони є неукладеними, внаслідок того, що особа, яка діяла від імені позивача під час їх укладання не була уповноважена позивачем на їх укладання та не скріпила тексти договорів печаткою, а тому позивач не виявив свого волевиявлення на укладання цих правочинів, а тому не можна вважати, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов цих договорів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року відкрито апеляційне провадження у справі № 5023/6400/11-33/226 та призначено до розгляду на 15.04.2014 р.

15.04.2014 року через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив від Науково-виробничого підприємства "Академія "ВГО"Союз організацій інвалідів України" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова.

15.04.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ПАТ "Піреус банк МКБ" надійшла заява про накладення арешту на майно, яким забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії ПАТ "Піреус банк МКБ" про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 5023/6400/11-33/226.

13.05.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача, надійшли заперечення на відзив.

В подальшому, в судовому засіданні декілька разів оголошувались перерви.

В судовому засіданні 27.05.2014 року представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги , просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.03.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Піреус банк МКБ" в особі Харківської філії та Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова укладено договір (т.3 а.с.165), за умовами зазначеного договору, клієнт надає, а банк розглядає кредитну заявку клієнта, документи та/або належним чином завірені копії документів, наданих клієнтом, в тому числі, але не обмежуючись: правовстановлюючі, реєстраційні, дозвільні, ліцензійні документи, документи бухгалтерському обліку та звітності, а також інші документи, та приймає рішення компетентного органу щодо можливості кредитування клієнта.

Відповідно до п.1.2 договору від 15.03.2008 року на розгляд, аналіз та вивчення документів для отримання кредиту клієнт сплачує банку в розмірі 12000 гривень на рахунок №37390006, МФО 300658.

10.04.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" в особі Харківської філії та Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова укладено договір банківського рахунку №333/2008 (т.3 а.с.168) за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №260060062.

10.06.2008 року між Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" в особі Харківської філії укладено кредитний договір № К/08-15 (а.с. 24-25 том 1), за умовами виконання вимог п.4.1 цього договору, банк надає позичальнику довгостроковий кредит в сумі 2 200 000, доларів США терміном з 10 червня 2008 р. по 03 червня 2015р., із щомісячною сплатою процентів, відповідно до умов пп.3.1, 3.2 цього договору. (п.1.1 кредитного договору).

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику в безготівковій формі для купівлі нежитлової нерухомості загальною площею 748,8 кв.м в м. Харкові, шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника, відкритий в Харківській філії ВАТ "Піреус банк МКБ" за №260060063 (840) з подальшим продажем валютних коштів на міжбанківському валютному ринку та зарахування гривневого еквіваленту на поточний рахунок позичальника, відкритий в Харківській філії ВАТ "Піреус банк МКБ" за №260060062 (980).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №К/08-15 від 10.06.2008 року між Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" в особі Харківської філії укладено наступні договори забезпечення:

- договір іпотеки - договір про задоволення вимог іпотекодержателя реєстраційний номер № I/08-23 від 10.06.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (зареєстровано в реєстрі за №1094).

Відповідно до п.2.1 договору, предметом іпотеки є нежитлова будівля літ. "А", загальною площею 145,4 кв.м., розташована за адресою: місто Харків, вул.. Суздальські ряди, будинок 12 (дванадцять).

- договір іпотеки - договір про задоволення вимог іпотекодержателя реєстраційний номер № I/08-24 від 10.06.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (зареєстровано в реєстрі за №1096).

Відповідно до п.2.1 договору, предметом іпотеки є нежитлові приміщення 1-го поверху №1-15, 2-го поверху №21-40, 23а, 23б, 25а, 25б, 25в, 25г, 25д в літ. А-2, загальною площею 603,4 кв.м, розташовані за адресою: місто Харків, вул.. Суздальські ряди, будинок 12/1 (дванадцять дріб один).

- договір застави реєстраційний номер №З/08-25 від 10.06.2008 року.

Відповідно до п.1.2 договору, з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором, заставодавець передає в заставу заставодержателю товари в обороті, а саме: обладнання для гірничодобувної промисловості.

10.06.2008 року між Науково-виробничим підприємством "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" в особі Харківської філії укладено договір про порядок погашення боргу під відкладальною умовою реєстраційний №З/08-25/1.(т.3 а.с.187)

Окрім того, сторони уклали договір про погашення заборгованості за кредитним договором № К/08-15 від 10 червня 2008 року (т.1 а.с.24), укладеним між кредитором та позичальником, шляхом передачі товарів в обороті, а саме: обладнання для гірничодобувної промисловості (у відповідності із додатком 1, який є невід'ємною частиною цього договору), знаходяться у позичальника за адресами: м. Харків, вул. Індустріальна, 19-а та Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Харківська. 78, відповідно до договору відповідального зберігання № 1102-08 від 11 лютого 2008р.. укладеному з ФОП ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на відповідальному зберіганні у ФОП ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), і які є власністю позичальника, у власність кредитора, на наступних умовах:

Договір №З/08-25/1 (а.с. 187-188 том 3), укладений під відкладальною умовою тієї обставини, що позичальник виконає (або виконає частково) взяті на себе зобов'язання перед кредитором за кредитним договором в термін по 03.06.2015 року. (п.1 договору). У разі виконання позичальником зобов'язань, передбачених у п.1 цього договору не в повному обсязі, виникають права та обов'язки сторін, обумовлені в цьому договорі, в частині суми заборгованості перед кредитором.( п.3 договору)

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи всі оспорювані договори, від імені Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району усі вищезазначені договори підписані ОСОБА_8 як комерційним директором позивача.

Вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 03.10.2013 року у справі 638/6555/13-к (т.3 а.с.237) ОСОБА_8 визнано винним у вчинені злочину, передбаченому ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 190 КК України та призначено покарання за ч.3 ст. 358 КК

України 1 (один) рік обмеження волі, за ч. 4 ст. 190 КК у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

При розгляді вищевказаної справи встановлено, що ОСОБА_8, видаючи себе за особу, уповноважену на прийняття рішення щодо отримання кредиту, звернувся до ХФ ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", яка знаходиться на території Дзержинського району м. Харкова за адресою: вул. Культури, 15 з проханням про надання кредитних коштів для придбання приміщень.

Отримавши від банка перелік умов та необхідних документів, за яких банк може прийняти рішення про надання кредиту, ОСОБА_8 приступив до реалізації свого злочинного наміру.

На виконання умов банку про відкриття розрахункового рахунку ОСОБА_8, отримавши у своє розпорядження від невстановлених у ході досудового слідства осіб завідомо для нього підроблений наказ №11/1 від 15.03.2008 року про призначення його тимчасово виконуючим обов'язки директора НВП "Академія", картку із зразками підписів та відбитка печатки НВП "Академія", копію статуту підприємства та змін до нього, копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, які нотаріально посвідчені особою, яка ніколи не була нотаріусом, уклав 10.04.2008 року від імені НВП "Академія" з ХФ "ПІРЕУС БАНК МКБ" договір на банківське обслуговування та здійснив відкриття банківського рахунку.

На підставі поданих ОСОБА_8 підроблених документів, ХФ ВАТ « ПІРЕУС БАНК МКБ» було прийнято рішення про видачу підприємству НВП « Академія» кредитних коштів під купівлю будівель , розташованих за адресою М. Харків, вул. Суздальські Ряди, б.12 і 12\1, у сумі 2 200 000 доларів США. В ході розгляду кримінальної справи ОСОБА_8 вину свою визнав в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про визнання оскаржуваних договорів недійсними, оскільки від імені позивача вони були укладені та виконувались особою, яка не мала на це повноважень, що підтверджено вироком Дзержинського районного суду м. Харкова у кримінальній справі № 638\6555\13-к.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України якщо, недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, та не перевищувати своїх повноважень.

Зі змісту статті 4 Статуту позивача, вбачається, що його волевиявлення може бути реалізоване шляхом рішень засновника або директором підприємства. Комерційний директор не наділений жодними повноваженнями органа управління НВП "Академія".

Відповідно до ч. 2, 3 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відсутність волевиявлення засновника, щодо укладання усіх оспорюваних договорів (факт підроблення виписок з протоколів засідання ради засновника), відсутність компетенції у комерційного директора на укладання договорів (комерційний директор взагалі не є органом управління в НВП "Академія") та взагалі підроблення усіх документів, які б встановлювали наявність в НВП "Академія" посади комерційного директора, його повноваження та персональний склад, свідчить про відсутність у позивача вільного волевиявлення щодо укладання спірних правочинів (договорів).

Частиною 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, відповідно до висновку експерта № 472 від 29.10.2008 року (а.с. 48-55 том 1) підтверджується, що позивач не скріплював кредитний договір, договір застави та договори іпотеки своєю печаткою.

За таких обставин, вимоги позивача, щодо визнання недійсними кредитного договору № К/08-15 від 10.06.2008 року, договору іпотеки № 1/08-23 від 10.06.2008 року, договору іпотеки № 1/08-24 від 10.06.2008 року, договору застави №З/08-25 від 10.06.2008 року, договору щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008 року, договору на відкриття банківського рахунку №333/08 від 10.04.2008 року, договору про порядок погашення боргу під відкладальною умовою від 10.06.2008 року є обґрунтованими та таким, що правомірно були задоволенні судом першої інстанції у повному обсязі.

Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що оспорюванні правочини не є недійсними, є неукладеними колегія суддів вважає необґрунтованими.

Оскільки оспорюванні договори містять усі істотні умови, що визначені законом та є необхідними для укладання для договорів даного виду, містять печатки та підписи сторін.

В силу ст.ст. 638 та 639 ЦК України договори є укладеними, з моменту досягнення згоди, щодо всіх істотних умов, що визначені законом, або є необхідними для договорів даного виду, а також підписані сторонами.

Водночас, вчинення правочину представником особи з перевищенням повноважень створює, змінює чи припиняє права і обов'язки для особи лише у випадку наступного схвалення правочину цією особою. Оскільки, ці угоди були укладені від імені позивача, без належних повноважень такі угоди є недійсними та не створюють наслідків для юридичної особи, в силу ст. 241 ЦК України.

Такий висновок також підтверджується правовою позицією, викладеною Вищим господарським судом України, викладеною ним у Постанові Пленуму «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року №11, «Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання, щодо відповідності його вимогам закону.»

Стосовно, доводів скаржника в апеляційній скарзі, про безпідставне застосування судом першої інстанції наслідків недійсності кредитного договору. Колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів прави, позивач просить суд застосувати наслідки недійсності кредитного договору №К/08-15 від 10.06.2008 року, договору щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008 року, договору на відкриття банківського рахунку №222/08 від 10.04.2008 року шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 399 936,94 грн., а саме:

- 74 713,10 грн. - сплата комісії за видачу кредиту згідно з кредитним договором № К/08- 15 від 10.06.2008;

- 12 000,00 грн. - сплата за розгляд, аналіз і вивчення документів на отримання кредиту;

- 60,00 грн. - сплата за внесення відомостей в реєстр обтяжень нерухомого майна;

- 41 606,40 грн. - сплата комісії за продаж валюти;

- 52 008,00 грн. - сплата за розрахунково-касове обслуговування (видачу готівки);

- 219 549,44 грн. - придбання валюти (доларів США) для виплати процентів за кредитом та розрахунково-касове обслуговування;

Відповідно до ч.1та ч. 3 статті 216 Цивільного Кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно було задоволено позовні вимоги та застосовано наслідки недійсності кредитного договору №К/08-15 від 10.06.2008 року, договору щодо розгляду документів для отримання кредиту від 15.03.2008 року, договору на відкриття банківського рахунку №222/08 від 10.04.2008 року, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 399 936,94 грн.

Стосовно доводів апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно було прийнято уточнення позовної заяви позивача, як заяви про збільшення позовних вимог колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, та зазначає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, уточнення позовних вимог виявилось у доповненні їх майновими вимогами, що витікають з немайнових, а саме - немайнові вимоги про визнання недійсними правочинів доповнені майновими вимогами про застосування наслідків недійсності цих правочинів.

Відповідно до роз'яснень, наведених Вищим господарським судом, у п. 2.13. Постанови Пленуму «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11 вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 ГПК, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).

За таких обставин, вказані позовні вимоги є взаємопов'язаними та були заявлені до початку розгляду справи по суті, а отже можуть бути об'єднані та розглядатися судом у одному судовому провадженні.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено в задоволенні вимог про накладення арешту на майно, яке було предметом застави, оскільки, правомірно було враховано, що відповідно до Протоколу № 71/10-К Засідання Правління ВАТ «Піреус банк МКБ» від 30.10.2008 р. предмет іпотеки прийнято у власність банку, а отже, фактично забезпечення виконання зобов'язання вже реалізовано, та накладення арешту на вказане майно жодним чином не впливає на можливість виконання рішення у справі, що розглядається, а тому підстави для накладення арешту на майно, визначені ст. 66 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Посилання апелянта на порушення позивачем норм процесуального права, а саме не направлення уточнення позовної заяви позивачем відповідачу та ненадання доказів до суду, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки позивачем було направлено вказану заяву на юридичну адресу Відповідача поштовим відправленням № 6100121831216 і надано до суду оригінали опису цінного листа та фіскального чеку оплати поштового відправлення.(т.3 а.с.243).

Окрім того, відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право ознайомлюватись з матеріалами справи та знімати з них копії.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення слухання справи, оскільки перегляд кримінальної справи № 5-3632ск14 по кримінальному провадженню, щодо ОСОБА_8 Вищим спеціалізованим судом Украйни з розгляду цивільних та кримінальних справ не є підставою для зупинення розгляду даної справи відповідно до ст.79 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2014 року у справі № 5023/6400/11-33/226, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Піреус банк МКБ» в особі Харківської філії ПАТ «Піреус банк МКБ» на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 року у справі № 5023/6400/11-33/226 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 року у справі № 5023/6400/11-33/226 залишити без змін.

Матеріали справи № 5023/6400/11-33/226 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко