Ухвала суду № 39046200, 03.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/5522/13-ц Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.Провадження № 22-ц/780/3581/14 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.Категорія 26 03.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

3 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 січня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічними позовами ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» про визнання поруки припиненою, визнання договору про відкриття кредитної лінії та договору про внесення змін до нього недійсними, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року ПАТ КБ Правекс-Банк» звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладений договір про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року з наступними змінами та доповненнями до нього.

У відповідності до умов кредитного договору позивач надав кредитну лінію відповідачу у розмірі 50 000 000 грн., а відповідач зобов'язувався повернути його в повному обсязі та оплатити відповідну плату за користування кредитом.

Відповідно п. 1.2. кредитного договору відповідач ОСОБА_3 зобов'язується повернути кредит в повному обсязі в валюті кредиту в строк до 12.05.2012 року на рахунок в ПАТ КБ Правекс-Банк».

Станом на 1.02.2013 року відповідачем ОСОБА_3 не виконанні зобов'язання за кредитним договором та існує заборгованість у розмірі 72 699 337,31 грн.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ОСОБА_2 та позивачем 12.08.2008 року було укладено договір поруки.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки відповідач ОСОБА_2 зобов'язується нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов'язань відповідачем ОСОБА_3 за кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ОСОБА_4 та позивачем від 12.08.2008 року було укладено договір поруки.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки відповідач ОСОБА_4 зобов'язується нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов'язань відповідачем ОСОБА_3 за кредитним договором .

В ході розгляду справи позивач змінював вимоги, згідно останніх уточнень та доповнень просив прийняти уточнення, оскільки в прохальній частині замість помилково вказаного договору про відкриття кредитної лінії № 451-001/08Ф від 27.02.2008 року вказаний договір про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року та просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ Правекс-Банк» заборгованість у розмірі 84 140 908,31 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ Правекс-Банк» заборгованість у розмірі 84 140 908,31 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ Правекс-Банк» заборгованість у розмірі 84 140 908,31 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 сплачені судові витрати у сумі 3441,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала та заявила зустрічний, посилаючись на те, що договором про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року сторони визначилися, що на їх відносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Договором про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року та договором від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф» виключно встановлено лише відповідальність позичальника, але жодним чином не передбачено відповідальність банку.

Договір про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф банком включені умови, які є несправедливими, оскільки суперечать принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

27.11.2009 року позивач та відповідач ОСОБА_3 уклали договір про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії №451-006/08Ф від 12.08.2008 року. У договорі cторони визначилися, що на їх відносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».

У договір банком включені умови, які є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Зокрема, в договір включені умови щодо надання банку права розірвати договір з позичальником на власний розсуд, позичальнику (споживачеві) таке право не надається; встановлення обов'язкових для позичальника (споживача) умов, з якими він не мав можливості ознайомитися перед укладенням договору.

На розмір пені, який визначено договором про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року та договором від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року» - п. 9.1. договору про відкриття кредитної лінії передбачено, що за порушення строків повернення кредиту або погашення чергової частини кредиту згідно графіку зменшення ліміту кредитування та/або внесення відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної відсоткової ставки, вказаної в п. 1.2. даного договору, від суми заборгованості за весь період прострочки (п. 1.2. договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року встановлено 19% річних;

П. 9.1. договору від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року» передбачено, що за порушення строків повернення кредиту або внесення відсотків за користування грошовими коштами позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в п. 1.2. даного договору від суми заборгованості за весь період прострочення (п. 1.2. договору від 27.11.2009 року встановлено з 12.08.2008 року по 27.11.2009 р. 19% річних, з 27.11.2009 року по 12.0.82010 року - 22% річних).

Вважає, що такий розмір пені є несправедливим та непомірно високим для позичальника, при несвоєчасному поверненні кредитних коштів позичальник повинен сплачувати банку 38% річних пені + 19% річних за користування кредитом = 57% з 12.04.2008 року по 12.08.2010 року, 44% річних пені + 22% річних за користування кредитом = 66% з 27.11.2009 року по 12.08.2010 року.

Тому просила визнати договір про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року та договір від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року» (викладення договору в новій редакції) недійсними. Застосувати наслідки недійсності договору про відкриття кредитної лінії № 451 -006/08Ф від 12.08.2008 року та договору від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року», а саме зобов'язати кожну зі сторін зазначених договорів повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання даних договорів.

ОСОБА_2 позов не визнала та заявила зустрічний позов, посилаючись на те, що в договорі поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року, договорі про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року, договорі від 12.05.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року відсутній строк, після закінчення якого порука припиняється.

В пункті 4.1. договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 12.08.2013 року.

В договорі від 11.02.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року, п.1.2. викладено п. 4.1. у новій редакції - договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до 12.05.2014 року.

В договорі від 12.05.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року, п.1.2. викладено п. 4.1. у новій редакції - договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до 12.05.2015 року.

В договорі поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року, від 11.02.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року; договорі від 12.05.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року відсутній строк, у розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України, після закінчення якого порука припиняється, а визначено термін: до 12.08.2013 року, 12.05.2014 року; до 12 травня 2015 року.

В цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 4.1. вищевказаного договору визначено, що кредит підлягає поверненню в строк до 12.08.2010 року.

Позовна заява до відповідача ОСОБА_2 подана до суду 13.06.2013 року, вже після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання до 12 серпня 2010 року.

В даному випадку договором про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф та договором «Про внесення змін та доповнень до про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року» виключно встановлено лише відповідальність позичальника (у вигляді різноманітних зобов'язань, сплати процентів, штрафних санкцій але жодним чином не передбачено відповідальність банку.

Договір про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф банком включені умови, які є несправедливими, оскільки суперечать принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Пунктом 9.9. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов п. 6.1.10 даного договору, в частині письмового погодження з банком умов договору страхування, розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами збільшується на 5 (п'ять) відсотків річних.

27.11.2009 року позивач та відповідач ОСОБА_3 уклали договір «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф№» від 12.08.2008 року, за яким банк та відповідач визначилися, що на їх відносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», а саме у договір банком включені умови, які є несправедливими, скільки всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Крім того п. 9.1. договору від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року» передбачено, що за порушення строків повернення кредиту або внесення відсотків за користування грошовими коштами позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в п. 1.2. даного договору від суми заборгованості за весь період прострочення (п. 1.2. договору від 27.11.2009 року встановлено з 12.08.2008 року по 27.11.2009 року 19% річних, з 27.11.2009 року по 12.08.2010 року - 22% річних).

Вважає, що такий розмір пені є несправедливим та непомірно високим для позичальника, при несвоєчасному поверненні кредитних коштів позичальник та поручитель повинні сплачувати банку 38% річних пені + 19% річних за користування кредитом = 57% з 12.04.2008 року по 12.08.2010 року, 44% річних пені + 22% річних за користування кредитом = 66% з 27.11.2009 року по 12.08.2010 року.

Тому просила визнати поруку, визначену договором поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року; договором від 11.02.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року; договором від 12.05.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року, припиненою. Визнати договір про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року та договір від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року» недійсними.

Застосувати наслідки недійсності договору про відкриття кредитної лінії № 451 -006/08Ф від 12.08.2008 року та договору від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року», а саме зобов'язати кожну зі сторін зазначених договорів повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання даних договорів.

ОСОБА_4 також позов не визнав та заявив зустрічний позов, який обгрунтував тим, що в договорі поруки № 451-006/08Ф-1 від 12.08.2008 року; договорі від 11.02.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-1 від 12 серпня 2008 року; договорі від 12.05.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-1 від 12.08.2008 року відсутній строк, після закінчення якого порука припиняється.

У вищенаведених договорах, а саме в договорі поруки № 451-006/08Ф-1 від 12.08.2008 року - договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 12.08.2013 року»; в договорі від 11.02.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-1 від 12.08.2008 року, п.1.2. викладено п. 4.1. у новій редакції - договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 12.05.2014 року.

В договорі від 12.05.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-1 від 12.08.2008 року, п.1.2. викладено п. 4.1. у новій редакції - договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до 12.05.2015 року.

В договорі поруки № 451-006/08Ф-1 від 12.08.2008 року; в договорі від 11.02.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-зід 12.08.2008 року; договорі від 12.05.2011 р. про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-1 від 12.08.2008 року відсутній строк, у розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України, після закінчення якого порука припиняється та визначено термін дії: до 12.08.2013 року, 12.05.2014 року та до 12.05.2015 року відповідно.

В цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 4.1. вищевказаного договору визначено, що кредит підлягає поверненню в строк до 12.08.2010 року.

Позовна заява до відповідача ОСОБА_2 подана до суду 13.06.2013 року, вже після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання до 12 серпня 2010 року.

В даному випадку договором про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф та договором «Про внесення змін та доповнень до про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12 серпня 2008 р.» виключно встановлено лише відповідальність позичальника (у вигляді різноманітних зобов'язань, сплати процентів, штрафних санкцій але жодним чином не передбачено відповідальність банку.

Договір про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф банком включені умови, які є несправедливими, оскільки суперечать принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Сторони уклали договір про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії №451-006/08Ф від 12 серпня 2008 року. У відповідному договорі банк та відповідач визначилися, що на їх відносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», а саме п. 1.1. договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит в національній валюті на загальну суму 50 000 000 грн. для споживчих цілей, а також з метою сплати страхових платежів відповідно до договорів страхування заставного майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п.6.1.10 договору.

У договір банком включені умови, які є несправедливими, скільки всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Також розмір пені вважає несправедливим та непомірно високим для позичальника, при несвоєчасному поверненні кредитних коштів позичальник та поручитель повинні сплачувати банку 38% річних пені + 19% річних за користування кредитом = 57% з 12.04.2008 року по 12.08.2010 року, 44% річних пені + 22% річних за користування кредитом = 66% з 27.11.2009 року по 12.08.2010 року.

Пункти 9.1. договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року та п. 9.1. договору від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року» не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують їх, оскільки встановлюють жорсткі обов'язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; порушують принцип рівності сторін договору, учасником якого є позичальник (відповідач), оскільки кредитними договорами між сторонами виключно встановлено лише відповідальність позичальника, але жодним чином не передбачено відповідальність банку.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_4 просив визнати поруку, визначену: договором поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року; договором від 11.02.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року; договором від 12.05.2011 року про внесення змін та доповнень до договору поруки № 451-006/08Ф-2 від 12.08.2008 року, припиненою. Визнати п. 9.1. договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року та п. 9.1. договору від 27.11.2009 року «Про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року» недійсними.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 січня 2014 року первісний позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» 77 441 744,01 грн. заборгованості за кредитним договором.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні решти позову відмовлено.

В задоволенні вимог зустрічних позовів відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 25 квітня 2014 року відповідач ОСОБА_2 через представника за довіреністю ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

Апелянт вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, судом не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Мотивує свої вимоги тим, що судом не враховано письмові заперечення на позов, які містять обґрунтовані та мотивовані пояснення щодо предмету спору. Вказує, що суду не було надано оригінали спірних договорів для огляду в судовому засіданні, виписка банку не може бут належним доказом отримання ОСОБА_3 кредитних коштів, а також зазначає аналогічні підстави для задоволення апеляційної скарги що й в зустрічному позову.

30 травня 2014 року від ПАТ КБ Правекс-Банк» до апеляційного суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому, з мотивів необґрунтованості та безпідставності, порушено питання про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 порушив умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зобов'язання за договорами поруки також не виконали.

При цьому суд вважав за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача 77 441 744,01 грн., а в решті позову відмовити, оскільки вимоги банку про стягнення пені за три роки, а також стягнення, які вимагає позивач мають потрійний характер, що протирічить вимогам діючого законодавства.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.08.2008 року між ПАТ КБ Правекс-Банк» та ОСОБА_3 було укладений договір про відкриття кредитної лінії № 451-006/08Ф з наступними змінами та доповненнями до нього.

У відповідності до умов кредитного договору позивач надав кредитну лінію відповідачу у розмірі 50 000 000 грн., а відповідач зобов'язувався повернути його в повному обсязі та оплатити відповідну плату за користування кредитом.

Відповідно п. 1.2. кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язується повернути кредит в повному обсязі в валюті кредиту в строк до 12.05.2012 року на рахунок в ПАТ КБ Правекс-Банк».

Згідно п. п. 4.1, 4.2, 6.1.1, 6.1.2 кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язується своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним.

На даний час зобов'язання за кредитним договором не виконуються, внаслідок чого існує заборгованість у розмірі 77 441 744,01 грн., з яких заборгованість по кредиту - 50 000 000,00 грн.; заборгованість по відсоткам - 3 492 418,59 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту 22 037 383,04 грн. та пеня за несвоєчасне погашення процентів 1 911 942,38 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Обов'язок з повернення процентів за кредитом встановлено ст. 1048 ЦК України - позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 9.1. кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або внесення процентів за користуванням кредитом банк нараховує позичальнику пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної процентної ставки вказаної в пункті 1.2 кредитного договору від суми заборгованості за весь період прострочки.

Таким чином, задовольняючи первісний позов частково, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги банку про стягнення заборгованості по кредиту, відсоткам та пені за три роки мають потрійний характер, що не допускається чинним законодавством.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 12.08.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ Правекс-Банк» було укладено договір поруки № 451-006/08Ф-2.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки ОСОБА_2 зобов'язується нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 12.05.2012 року у розмірі 50 000 000,00 грн. та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості. Згідно пункту 4.1 договору поруки, вона дії до 12.05.2015 року.

Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 12.08.2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ Правекс-Банк» укладено договір поруки № 451-006/08Ф-1.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки відповідач ОСОБА_4 зобов'язується нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 12.05.2012 року у розмірі 50 000 000,00 грн. та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості. Згідно пункту 4.1 договору поруки, вона дії до 12.05.2015 року.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Частинами 1-2 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

За загальним правилом ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин); згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦКУ вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору для забезпечення зобов'язань по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати пені за несвоєчасну сплату відсотків та несвоєчасне повернення кредиту, штрафу за нецільове використання кредиту, а також по відшкодуванню збитків у зв'язку з порушенням даного договору, позичальник чи його майновий поручитель передають в заставу банку належне їм на праві власності майно.

З урахуванням того, що засобом забезпечення виконання зобов'язання за договором є застава у формі іпотеки, судом правомірно визначено, що на правовідносини пов'язані із заставним нерухомим майном поширюються норми Закону України «Про іпотеку».

Зокрема при аналізі судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.) Верховним Судом України висловлена позиція: «ураховуючи, що окремі види правовідносин з участю споживачів регулюються й спеціальними законами України (наприклад, страхування, перевезення, фінансові послуги, житлово-комунальні послуги тощо), Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується в частині, не врегулюваній спеціальним законом».

Отже, до правовідносин, які виникають із страхування переданого в іпотеку майна повинен застосуватись Закон України «Про іпотеку», а не Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержатель.

Враховуючи, що обов'язок страхування переданого в іпотеку майна передбачений в іпотечних договорах, положення договору про обов'язковість страхування переданого в заставу майна не суперечать Закону Україну «Про захист прав споживачів», а викликані необхідністю виконання вимог Закону України «Про іпотеку».

Також, відповідно до пункту 1.1 договору банк надає позичальникові кредит в національній валюті на загальну суму 50 000 000,00 грн. для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових внесків згідно з договорами страхування заставного майна, укладання яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п. 6.1.10 договору.

Тобто, крім споживчих цілей, видача коштів відповідно до кредитного договору була також спрямована на проведення страхування заставного майна, а тому пункти 1.6, 6.1.10, 6.1.11 договору, якими передбачено проведення страхування заставного майна, цілком відповідають цілям самого кредитування.

Відповідачі також посилалися на дискримінаційні умови зміни відсоткової ставки, але в редакції пункту 1.3. кредитного договору, викладеній 10.11.2011 року в договорі про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 451-006/08Ф від 12.08.2008 року, сторони домовились, що у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України відкладальною обставиною є зобов'язання позичальника належним чином виконувати свої кредитні зобов'язання згідно даного договору, а саме: стосовно строків сплати відсотків та повернення кредиту та/або сплати відсотків та/або повернення кредиту в повному обсязі та/або погашення чергової частини кредиту згідно графіку погашення кредиту, у разі невиконання даної умови, сторони погодили, що розмір відсоткової ставки складатиме 22 (двадцять два) відсотки річних. Новий розмір відсоткової ставки встановлюється з дати настання такої обставини без додаткового підписання договорів про внесення змін і доповнень до даного договору.

Таким чином, зміна відсоткової ставки є відкладальною обставиною в значенні ст. 212 ЦК України, відповідно до якої особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Такою відкладальною обставиною є невиконання умов договору, про що сторони досягли згоди підписуючи договір про внесення змін і доповнень.

Так само, відкладальною обставиною є передбачене в пункті 9.9 кредитного договору збільшення відсоткової ставки на 5 відсотків річних в разі не виконання позичальником умов пункту 6.1.10 даного договору, в частині письмового погодження з банком умов договору страхування. Зазначена норма договору жодного разу не була застосована банком.

Будь-якої дискримінація, у значенні п. 4 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в зазначених умовах кредитного договору не має.

З огляду на це, судова колегія вважає нічим не обґрунтовані твердження відповідачів про несправедливість пунктів 9.1, 9.5, 9.6, 9.7, 9.8, 9.10 кредитного договору, якими передбачена відповідальність позичальника за невиконання договірних зобов'язань.

Так, пунктом 9.1. кредитного договору встановлена пеня за невиконання договірних зобов'язань, можливість застосування якої як засобу забезпечення виконання зобов'язання передбачена ст. 549 ЦК України.

В зустрічних позовних заявах відсутнє нормативне обґрунтування недійсності пункту 9.1 кредитного договору.

Окремо слід зазначити про пункт 9.10. кредитного договору, яким передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов даного договору останній несе відповідальність незалежно від його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Пунктом 4 постанови Пленум вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 висловлена правова позиція, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Оспорювані договори поруки містять конкретну дату з настанням якої закінчується його діяти, а тому порука продовжує діяти.

Це також закріплено в ст. 530 ЦК України відповідно до якої, в разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, (у відповідності до ч. 1 ст. 1047 ЦК України кредитний договір укладено у письмовій формі). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (Так внаслідок укладення кредитного договору позивач отримав від відповідача кредит у розмірі 50 000 000,00 грн., внаслідок чого настали наслідки, передбачені договором).

Оскільки при укладенні кредитного договору сторонами повністю були дотримані вимоги ст. 203 ЦК України, тому відсутні підстави для визнання договору про відкриття кредитної лінії №451-005/08Ф від 12.08.2008 року із усіма змінами та доповненнями) недійсним, що передбачені ст. 215 ЦК України.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто настання відповідальності без вини можливе, за умови включення такого положення до договору, що й було зроблено.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

Відповідно до пунктів 10.8 та 10.10 кредитного договору позичальник погодивс, що шляхом укладання та підписання кредитного договору він підтвердив факт письмового повідомлення його банком про умови надання кредиту, а також про всі збори, відсотки, тарифи, комісії та інші елементи вартості кредиту по даному договору згідно п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та факт ознайомлення зі статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У зв'язку із наведеним, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України належним чином з'ясував фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору щодо первісних вимог ПАТ КБ Правекс-Банк» та зустрічних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, яка правова норма підлягає застосуванню для правовідносин, що виникли між сторонами.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, посилання апеляційної скарги та заперечення позивача за первісним позовом, колегія суддів приходить до висновку, що докази та обставини, на які представник ОСОБА_2 посилається в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: