Ухвала суду № 39044114, 27.05.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/3271/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1060/2014

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої: Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Горблянського Я.Д.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору застави припиненим, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Долинського районного суду від 05 березня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави. В обґрунтування позовних вимог вказав, що у лютому 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір на суму 8000 доларів США з кінцевим терміном повернення 25 лютого 2010 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 26 лютого 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір застави автотранспорту, а саме автомобіля «Hyunday», модель - Н100, рік випуску 1998, який належить останньому на праві власності.

Позичальник ОСОБА_3 належним чином не виконував умов кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 04.10.2013 року утворилась заборгованість в сумі 4759,94 доларів США.

Враховуючи те, що майновим поручителем ОСОБА_3 за кредитним договором є ОСОБА_2, позивач просив суд вилучити в нього вищевказаний автомобіль та передати в заклад банку, звернути стягнення на даний предмет застави шляхом його продажу банком з укладанням від імені відповідача договору-купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також надання банку інших повноважень для продажу автомобіля та зняття його з обліку в органах ДАІ України.

ОСОБА_2 в свою чергу звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору застави від 26 лютого 2007 року припиненим. Вказав, що згідно даного договору він є майновим поручителем боржника ОСОБА_3 Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Жоден із спадкоємців останнього не вступив у спадщину. Крім того, ОСОБА_2 як майновий поручитель не надав згоди забезпечувати виконання зобов'язання правонаступником ОСОБА_3, тобто новим боржником. В договорі застави немає положень, які б вказували на такий прямий обов'язок заставодавця. Відтак відповідно до вимог ч.1 ст.523 ЦК України, спірний договір застави вважає припиненим. З цих підстав ОСОБА_2 просив суд визнати припиненим договір застави транспортного засобу від 26.02.2007 року.

Рішенням Долинського районного суду від 05 березня 2014 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору застави припиненим задоволено. Визнано припиненим договір застави автотранспорту, укладений 26 лютого 2007 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк».

На дане рішення ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта зазначив, що 26 лютого 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит в розмірі 8000 доларів США. Станом на 04.10.2013 року заборгованість за даним договором становить 4759,94 доларів США. Відповідач ОСОБА_2 є майновим поручителем за вказаним договором. Згідно договору застави автотранспорту від 26.02.2007 року, останній надав у заставу автомобіль «Hyunday», модель - Н100, рік випуску 1998.

Посилаючись на положення ЦК України щодо забезпечення виконання зобов'язання заставою, а також на норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», представник апелянта вказав на помилковість висновків суду щодо відсутності підстав для звернення стягнення на заставлене майно.

Представник апелянта вважає необґрунтованим рішення суду і в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 При цьому посилається на те, що згідно ст.593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. Враховуючи наявну заборгованість за кредитним договором, зобов'язання не є виконаним належним чином, відтак не є припиненим. Тому договір застави також не можна вважати припиненим.

Просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ПАТ КБ «ПриватБанк» Рокетська С.В. підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 заперечив доводи апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 та визнаючи припиненим договір застави автотранспорту, суд першої інстанції виходив з того, що згідно даного договору ОСОБА_2 є майновим поручителем позичальника ОСОБА_3 Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Банк не представив доказів про наявність у позичальника правонаступників, які б прийняли спадщину, тобто не довів наявність нового боржника у зобов'язанні. Крім того, ОСОБА_2 не погоджувався забезпечувати зобов'язання нового боржника. Відтак, в силу дії положень ст.523 ЦК та ст.28 Закону України «Про заставу» договір застави автотранспорту від 26.02.2007 року слід вважати припиненим.

Відповідно не підлягають до задоволення позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, оскільки зобов'язання останнього як майнового поручителя є припиненими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.526,546 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 26.02.207 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №46К, згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 8000 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 16% у рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.02.2010 року.

Даний договір був забезпечений заставою рухомого майна, а саме 26.02.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір застави автотранспорту - автомобіля «Hyunday», модель - Н100, рік випуску 1998, який належить останньому на праві власності.

Таким чином, ОСОБА_2 виступив майновим поручителем за кредитними зобов'язаннями позичальника - ОСОБА_3

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер.

Станом на 04.10.2013 за кредитним договором від 26.02.2007 року утворилась заборгованість в сумі 4759,94 доларів США, що за курсом 7,99 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 04.10.2013 року складає 38031,95 грн., з яких: 4175,03 доларів США - заборгованість за кредитом; 279,17 доларів США - заборгованість за процентами користування кредитом; 49,28 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання за договором: 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина) та 225,17 доларів США (процентна складова).

Посилаючись на вказані обставини, банк звернувся до суду з позовом до заставодавця (майнового поручителя) - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Однак, відповідно до ст.593 ЦК України, а також ст.28 Закону України «Про заставу», право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

За приписами.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч.1 ст.608 ЦК України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Правовий аналіз даної статті вказує на те, що у випадку, якщо правовідносини допускають правонаступництво, то у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який в порядку ст.1282 ЦК України несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Разом з тим, ПАТ КБ «ПриватБанк» не представило суду жодних доказів, які б вказували на наявність у боржника ОСОБА_3 спадкоємців, які прийняли у встановленому порядку спадщину.

Як роз'яснив Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у абзацах 4,5 пункту 32 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року N 5, відповідно до статті 523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, а згідно зі статтею 607 ЦК зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

Таким чином, на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.

Враховуючи, те, що правові наслідки статті 523 ЦК України стосуються і застави, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що за відсутності правонаступників позичальника ОСОБА_3 та згоди заставодавця ОСОБА_2 забезпечувати відповідальність нового боржника (в тому числі і в договорі застави) - договір застави автотранспорту від 26.02.2007 року слід визнати припиненим.

Водночас з припиненням договору застави, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави є необгрунтованими.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Долинського районного суду від 05 березня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Пнівчук О.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Горблянський Я.Д.