Ухвала суду № 39042880, 20.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 р.Справа № 816/221/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2014р. по справі № 816/221/14

за позовом Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка

до ОСОБА_1 третя особа Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області

про відшкодування витрат,

ВСТАНОВИЛА:

16 січня 2014 року Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (далі по тексту - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі по тексту - ГУ МВСУ в Полтавській області), в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати, пов'язані з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України в сумі 21843,11 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2014р. по справі №816/221/14 адміністративний позов Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про відшкодування витрат - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) на користь Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка ( на рахунок ГУДКСУ у Луганській області №31251201103202, МФО 804013, ЄДРПОУ 08682387) витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України в сумі 21 843, 11 грн. ( двадцять одну тисячу вісімсот сорок три гривні одинадцять копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх фактичних обставин справи, відсутність дослідження та надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2014р. по справі №816/221/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, понесені апелянтом судові витрати стягнути з відповідача.

У своїй апеляційній скарзі, а також в судовому засіданні посилався на порушення судом першої інстанції при винесенні постанови норм Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про міліцію», постанови КМУ від 01.03.2007 року № 313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (надалі - Постанова № 313), Наказу від 16.07.2007 року (надалі - Наказ № 419), Постанови КМУ від 12.07.2006 року № 964 (надалі - Постанова № 964), п.1 ч.1 ст. 161 КАС України.

Зокрема, вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано того факту, що позивачем було грубо порушено умови договору б/н від 30.08.2007 року щодо інформування апелянта про витрати, пов'язані з його утриманням у ВНЗ МВС, що унеможливило своєчасний захист прав відповідача щодо можливого коригування сум витрат у судовому порядку після закінчення кожного курсу. Так, розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у порушення п. 2.1.8. договору б/н від 30.08.2007 року не був затверджений після відрахування Особи (закінчення навчання) за весь термін навчання. Таким чином, вважає надані позивачем розрахунки сумнівними, оскільки неможливо встановити коли, за яких умов, тарифів і цін та на яку дату вони були дійсно розраховані.

Крім того, зазначив, що фактичне отримання послуг з продовольчого забезпечення відповідача повинне підтверджуватись відповідними відомостями на харчування, які готувались керівництвом курсу, та з підписами курсантів подавались до адміністрації їдальні. Не погоджується з тим, що позивачем на підтвердження суми витрат на продовольче харчування було надано лише загальний розрахунок витрат на утримання апелянта за підписом головного бухгалтера, де зазначено, що витрати на продовольче забезпечення складають 8605,76 грн. В подальшому, на вимогу суду першої інстанції, позивачем повторно було надано довідку - розрахунок, складену головним бухгалтером Позивача, що є грубим порушенням норм Спільного наказу від 16.07.2013року. Таким чином, вважає необґрунтованою вказану суму продовольчого забезпечення у розмірі 8605,76грн., яка не може бути стягнута з апелянта.

Щодо грошового забезпечення, вважає, що у даному випадку, сума грошового забезпечення, яка виплачувалась апелянту, носить характер заробітної плати за виконання визначеного кола обов'язків, та не може бути стягнення у якості відшкодування витрат. Зазначену думку обґрунтовує тим, що при зарахуванні до Луганського державного університету внутрішніх справ було присвоєно звання «рядового міліції», та відповідно до функціональних обов'язків покладено виконання визначених функцій. Крім того, починаючи з 2 курсу, а саме: 2008/2009 навчального року відповідач до моменту випуску виконував обов'язки заступника командира навчального взводу, мав власні посадові обов'язки, а починаючи з 2008/2009 навчального року, йому було присвоєно спочатку звання «молодшого сержанта міліції», а потім і «сержант міліції». Таким чином, вважає, що апелянт не тільки здобував вищу освіту, а ще й впродовж всього періоду навчання виконував завдання покладені на нього відповідними інструкціями, зокрема щодо прибирання території університету, охорони громадського порядку на території університету, охорони громадського порядку на масових заходах, що відбувались у м. Луганську, брав участь у ліквідації пожежі, що була на території Луганської області, а також виконував обов 'язки щодо управління навчальним взводом.

Також, звертає увагу на те, що на момент укладання договору відповідачу було 17 років 01 місяць 08 днів, тому договір повинен бути обов'язково схвалений батьками, що не було зроблено. Тобто, вважає, що в даному випадку має місце нікчемність правочину, оскільки вказаний договір було укладено за межами цивільної дієздатності неповнолітньої особи, і в подальшому не був схвалений батьками відповідача, тому вказаний договір від 30.08.2007 року не може бути підставою для стягнення витрат.

Зокрема, вказує на те, що позивач, звертаючись до суду з вимогою про стягнення коштів на власну користь, не має адміністративної процесуальної правосуб'єктності для подання такого позову. Посилаючись на положення наказу Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України адміністрація, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» та постанови № 313 зазначає, що витрати відшкодовуються Міністерству внутрішніх справ, а вищий навчальний заклад здійсню лише розрахунки фактичних витрат, пов'язаних з проходженням навчання.

Таким чином, вважає вимогу відшкодування витрат на користь Луганського державного університету внутрішніх справ неправомірною.

Позивач у надісланих до суду запереченнях на апеляційну скаргу просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2014р. по справі №816/221/14 залишити без змін, справу розглянути без участі представника Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.

Вказав на те, що наявність підстав для відшкодування відповідачем витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі МВС, а також сума вказаних витрат, є такими, що повністю підтверджені матеріалами справи. Зазначив, що суд першої інстанції, з`ясувавши всі обставини та оцінивши надані докази, прийняв законне та обгрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що позивач та третя особа по справі належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представників позивача та третьої особи .

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із пункту 1.3 статуту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка (а.с.48-57) позивач є державним вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації, підпорядкованим Міністерству внутрішніх справ України.

Наказом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка від 31 липня 2007 року № 136 о/с відповідач з 05 серпня 2007 року був зарахований курсантом І курсу денної форми навчання за державним замовленням (освітньою-кваліфікаційний рівень "бакалавр", напрямок підготовки - "Правознавство", термін навчання 4 роки) з поставкою на всі види утримування та прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України з присвоєнням спеціального звання абітурієнта з числа цивільної молоді (а.с.7).

30 серпня 2007 року на виконання вимог Закону України "Про міліцію" та Наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 "Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України" між відповідачем, ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка та УМВС України в Луганській області укладений договір про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с.10-11).

30 червня 2011 року наказом ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка № 167 о/с відповідач відряджений для подальшого проходження служби до УМВС України в Полтавській області з 03 липня 2011 року (а.с.8).

13 грудня 2013 року наказом УМВС України в Полтавській області № 582 о/с відповідач звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за п. 64 "ж" (у запас за власним бажанням) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.9).

Згідно з розрахунком, здійсненим відповідно до вимог Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі за період з 05 серпня 2008 року по 03 липня 2011 року в загальному розмірі 21843,11 грн.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не були сплачені витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі за період з 05 серпня 2008 року по 03 липня 2011 року в загальному розмірі 21843,11 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом про відшкодування вказаних витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки відповідач звільнився за власним бажанням до встановленого трирічного терміну перебування на службі в порушення укладеного між сторонами договору, то повинен відшкодувати позивачу витрати, пов`язані з утриманням відповідача у навчальному закладі. Зазначив, що сума вказаних витрат підтверджена наявними у матеріалах справи доказами. Таким чином, вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до статті 1 Закону України від 10 січня 2002 року № 2925 "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення включенні до загальної структури МВС України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1410 від 15 грудня 1997 року затверджено єдину систему військової освіти до якої входить позивач.

Згідно з пунктом 15 статті 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Колегія суддів вказує на те, що позивач підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України, тому за наявності підстав для покладення на курсанта академії обов`язку по відшкодуванню витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964, таке відшкодування здійснюється курсантом на користь Міністерства внутрішніх справ України, яке є центральним органом виконавчої влади.

Статтею 9 Закону України "Про міліцію" встановлено, зокрема, що на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Згідно з п. 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" до видів військової служби серед іншого відноситься - військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки є одним із видів військової служби.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається: день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

У відповідності до ч. 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Згідно з ч. 7 ст. 18 Закону України "Про міліцію" курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Частиною 2 статті 52 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року встановлено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 1 березня 2007 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок №313), який визначає механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном.

Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Наказом Міністерства внутрішніх справ № 150 від 14 травня 2007 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 "Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ" та відповідно до вимог Законів України "Про вищу освіту", "Про міліцію" з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого передбачено відшкодування вказаних витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

У відповідності до п. 2 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Спільним Наказом МО України, МФ України, МВС України, МТЗ України, АДПС України, УДО України, СБ України № 419/831/240/605/537/219/534 від 16 липня 2007 року затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок № 419).

Зокрема, згідно з п. 2.1 Порядку № 419 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення, продовольче забезпечення, речове забезпечення, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад, оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Порядок № 419 передбачає диференціацію розміру відшкодування особами вказаних витрат залежно від факту проходження або не проходження такими особами строкової військової служби до навчання у ВНЗ МВС України.

Так, курсанти, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби (понад 12 місяців) відшкодовують витрати за перші 12 місяців навчання: грошове забезпечення, продовольче забезпечення у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-облікової спеціальністю (п.2.1.1.2, п.2.1.2.2 Порядку розрахунку витрат); вартість отриманого речового забезпечення у повному обсязі (п.2.1.3.2 Порядку розрахунку витрат); витрати на медичне забезпечення та витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв взагалі не відшкодовуються (п.2.1.4.2, п.2.1.6.2 Порядку розрахунку витрат).

За період навчання, що перевищує 12 місяців, указана категорія курсантів відшкодовує витрати на грошове забезпечення (п.2.1.1.1 Порядку розрахунку витрат), продовольче забезпечення (п.2.1.2.1 Порядку розрахунку витрат), речове забезпечення (п.2.1.3.1 Порядку розрахунку витрат), оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв у повному обсязі (п.2.1.6.1 Порядку розрахунку витрат).

Згідно із пунктом 2.1.1.2 Порядку № 419, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період.

У відповідності до п. 5.2 наказу Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" особам, призваним на строкову військову службу, із дня відправлення у військову частину з військового комісаріату і до набуття права на одержання посадових окладів відповідно до пунктів 5.3, 6.5, 6.8 і 6.12 цієї Інструкції виплачуються оклади за І тарифним розрядом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 193 «Про підвищення грошового забезпечення деяких категорій військовослужбовців та інших осіб» з 1 лютого 2005 року було підвищено посадовий оклад військовослужбовця строкової служби на 200 відсотків, що становив 51 грн.

У відповідності до пункту 3 та додатку 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" посадовий оклад військовослужбовця строкової служби за першим тарифним розрядом становить 154 грн.

Пунктом 2.1.2 Порядку № 419 передбачено, що витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством, згідно з нормами харчування. В свою чергу норми харчування затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002.

Згідно із пункту 2.1.6 Порядку № 419 до спожитих курсантом комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році за винятком терміну перебування у відпустках.

У відповідності до п. 2.1.3 Порядку № 419 витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби.

Наказом МВС України № 148 від 15 лютого 2002 року затверджені норми забезпечення форменим одягом курсантів та слухачів навчальних закладів МВС України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, 30 серпня 2007 року на виконання вимог статті 18 Закону України "Про міліцію" та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 між відповідачем, ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка та УМВС України в Луганській області укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (далі - договір), строком дії до 30 серпня 2014 року (а.с.10-11).

Укладення договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі передбачено ст. 56 Закону України «Про вищу освіту», відповідно до якої випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником. Вимога укладати договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України міститься і в інших нормативно-правових актах, зокрема, Положенні Про вищі навчальні заклади МВС, затвердженому наказом МВС України від 14 лютого 2008 року № 62 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11 березня 2008 року за № 193/14884.

Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно вимог ч.2 ст. 222 ЦК України правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Позивачем а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надано судового рішення щодо визнання недійсним договору 30 серпня 2007 року.

Крім того, колегія суддів вказує на відповідність положень договору від 31.08.2007 вимогам типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, затвердженого наказом МВС України від 14.05.2007 № 150, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.05.2007 за № 547/1384 та оприлюднений у встановленому законом порядку. (а.с.10-11).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у надісланих письмових запереченнях представником позивача зазначено, що у період із 05.08.2007 р. по 03.07.2011 р. ОСОБА_1 належним чином виконував усі умови договору, а 31.07.2010 р. подав рапорт на ім'я ректора ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка полковника міліції Комарницького В.М. з проханням продовжити термін дії договору від 30.08.2007 р. на період здобуття ним освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» у ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. Зазначене підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пунктів 2.3.5 та 2.3.6 договору від 30 серпня 2007 року особа зобов'язується після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначена Замовником, і відпрацювати не менше трьох років. В разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком .

Відповідно до п. 7.4 укладено між сторонами договору, договір діє до 30 серпня 2014 року.

Однак, відповідачем, зокрема підтверджено, що 13 грудня 2013 року наказом УМВС України в Полтавській області № 582 о/с був звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України,

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач порушив умови договору передбаченого пунктом 2.3.5 (відпрацювати в органів внутрішніх справ не менше трьох років).

Доводи апеляційної скарги, щодо неправильного та сумнівного розрахунку витрат, пов`язаних із навчанням відповідача, оскільки неможливо встановити коли, за яких умов, тарифів і цін та на яку дату вони були дійсно розраховані, колегія суддів вважає спростованими, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з розрахунком витрат, здійсненим відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка в сумі 21 843,11 грн. (а.с.12).

Так, Довідкою про доходи підтверджено, що відповідач за перший рік навчання з серпня 2007 року по серпень 2008 року отримав 2104,10 грн. грошового утримання; за 2 курс навчання - 3186,92 грн., 3 курс навчання - 3057,18 грн.; 4 курс навчання - 2904,18 грн. (а.с.102).

Крім того, на підтвердження щомісячного перерахування відповідачу грошових коштів під час його навчання в університеті в якості грошового забезпечення, матеріали справи містять копії облікових карток (а.с. 90-101).

Крім того, у надісланих письмових запереченнях позивач детально пояснив походження вказаної суми.

Зазначив, що ОСОБА_1 повинен відшкодувати витрати на його грошове забезпечення у такому розмірі:

З вересня 2007 року до грудень 2011 року військовослужбовець строкової служби отримував 51*4=204 грн.;

З грудня 2008 року до серпня 2008 року військовослужбовець строкової служби отримував 154*8=1 232 грн;

Згідно довідки про доходи курсант ОСОБА_1 за перший рік навчання з серпня 2007 року по серпень 2008 року він отримав 2 104,10 грн грошового утримання.

Різниця, яка підлягає відшкодуванню: 2 104,10-(204+1232)=668,10 грн.

За наступні місяці навчання ОСОБА_1 на 2 курсі повинен відшкодувати витрати на грошове забезпечення у повному обсязі відповідно до довідки про доходи: 2 курс навчання - 3 186,92 грн.; З курс навчання - З 057,18 грн.; 4 курс навчання - 2 904,18 грн.

Таким чином, пояснює проведення наступних розрахунків: 668,10+3 186,92 +3 057Д 8+2 904,18 = 9 816,38 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує на підтвердження позивачем суми загальної вартості відшкодування фактичних витрат на грошове забезпечення ОСОБА_1, що складає 9816,38 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно наданої позивачем довідки - розрахунку витрати на продовольче забезпечення відповідача (а.с.106) та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації» в період з 05 серпня 2007 року по 03 липня 2011 року курсант ОСОБА_1 перебував на продовольчому забезпеченні в ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка.

Колегія суддів вказує на те, що у довідці-розрахунку відображається кількість діб перебування на харчуванні та фактична його вартість, яка підраховується на підставі відповідних норм харчування (п. 2.1.2.1 Порядку розрахунку витрат).

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що витрати на продовольче забезпечення відповідача, які підлягають відшкодуванню, складають 8605,76 грн.

У надісланих письмових запереченнях, підтверджуючи вказану суму, представник позивача зазначив, що, оскільки витрати на продовольче забезпечення курсантів у ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка однакові з витратами на продовольче забезпечення військовослужбовців строкової служби (норма № 1 п. 1 «а» та п. 1 «в») постанови Кабінету міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», тому витрат на продовольче забезпечення для відшкодування за перші 12 місяців служби ОСОБА_1 немає і у підсумковому розрахунку, вказаний лише період із 01.09.2008 р. до 31.07.2009 р. (до якого зараховується перебування на стажуванні, на лікуванні, на польовому виході тощо, за винятком терміну перебування у відпусках - п. 2.1.2.1 Порядку розрахунку витрат), який складає 8 605,76 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунком вартості комунальних послуг і спожитих енергоносіїв курсанта ОСОБА_1 підтверджені витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за період з 05.08.2007р. по 03.07.2011р., що склали 2415,10 грн. (а.с.107).

Витрати позивача, пов'язані із речовим забезпеченням відповідача склали 1005,87 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою розрахунком (а.с.103).

Розрахунком витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка в період із 05.08.2007р. по 03.07.2011 р. підтверджено загальну суму витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 в сумі 21843,11 грн. (а.с.12).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження наявними у справі доказами загальної суми витрат позивача за період навчання відповідача, що складає 21843,11 грн.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не було проінформовано ОСОБА_1 про розмір витрат, пов`язаних із його навчанням у навчальному закладі, у надісланих письмових запереченнях позивач пояснив, що на виконання вимог пункту 2.1.6. Договору ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка щороку здійснював інформування осіб про розмір фактичних витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі. Таке інформування здійснювалося в усному порядку, а на вимогу особи в письмовому порядку. Зазначив, що від ОСОБА_1 клопотань щодо ознайомлення його із сумою відшкодування в письмовому порядку або заперечень щодо порядку ознайомлення чи суми відшкодування протягом усього терміну навчання до керівництва університету не надходило. У наказах про переведення відповідача на наступний курс навчання сума відшкодування не зазначалася оскільки в умовах Договору така вимога відсутня.

Колегія суддів зазначає, що вказані доводи позивача не спростовані в ході апеляційного розгляду та підтверджуються матеріалами справи.

Посилання відповідача про те, що витрати відшкодовуються Міністерству внутрішніх справ, а вищий навчальний заклад здійсню лише розрахунки фактичних витрат, пов'язаних з проходженням навчання, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно довідкою №15/3-257 від 18.01.2013 року, відповідно до пункту 12 статті 2 Бюджетного кодексу України, позивач є бюджетною установою, яка повністю утримується за рахунок державного бюджету (а.с.108).

Позивач включений до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів є їх розпорядником та здійснює витрати на навчання з відповідного бюджетного рахунку (а.с.109).

Згідно з п. 18.2 Рішення колегії МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 липня 2012 року № 618 обов'язок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням випускників вищих навчальних закладів МВС, що звільняються з органів внутрішніх справ до встановленого трирічного терміну перебування на службі, та курсантів, які відраховані з навчання було покладено на ректорів вищих навчальних закладів МВС (а.с.112-117).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вказує на належного позивача по даній справі та вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідачем, зокрема, підтверджено, що зазначені витрати ним не відшкодовані, отже вимога відшкодування витрат на користь Луганського державного університету внутрішніх справ є правомірною.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 313 у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з ОСОБА_1 суми витрат на його утримання у вищому навчальному закладі МВС у розмірі 21843,11 грн. на користь Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2014р. по справі № 816/221/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 26.05.2014 р.