Ухвала суду № 39042878, 26.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 р.Справа № 816/499/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2014р. по справі № 816/499/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

04 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Агрофірма "Добробут") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005552203/301 від 28.08.2013 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2014р. по справі №816/499/14 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ №0005552203/301 від 28.08.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" витрати зі сплати судового збору в сумі 182,70 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2014р. по справі №816/499/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ст.129 Конституції України, ст.ст.7, 9, 159 КАС України, п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, вказав на те, що на підставі акту перевірки №1072/22.4-08/32682703 від 13.08.2013 року, яким встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на суму 32205,00 грн., винесено оскаржуване повідомлення-рішення. Стверджує про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "ТМФ"ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД", ТОВ "Бінтекс Компані". А тому, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Позивач у надісланих до суду запереченнях на апеляційну скаргу просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2014р. по справі №816/499/14 залишити без змін.

У своїх запереченнях, та письмових поясненнях стверджує, що оскаржувані повідомлення-рішення є протиправними, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки матеріали справи містять всі необхідні докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Вважає апеляційну скаргу такою, що не обґрунтована нормативно та документально.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Агрофірма "Добробут" (код ЄДРПОУ 32682703) зареєстроване як юридична особа 12.06.2009 року Козельщинською районною державною адміністрацією Полтавської області , перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість. (т.1 а.с.153-154 )

Кременчуцькою ОДПІ (Козельщинське відділення) проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Агрофірма "Добробут" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Глобинський цукор», ПП «Максимум» ТОВ «Бінтекс - Компані», ТОВ "Транспортно - монтажна Компанія " Транспосервіс ЛТД" , ТОВ «Шишацький комбікормовий завод».

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №1072/22.4-08/32682703 від 13.08.2013 року (надалі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 32 205 грн. (т.2, а.с.57-81 )

У зв'язку зі встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ 28.08.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0005552203/301 від 28.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 32 205 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 16 102 грн. (т.1,а.с.89)

За результатами адміністративного оскарження у задоволенні скарг ТОВ Агрофірма "Добробут" було відмовлено, вищевказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, укладеними договорами, а податковим органом не надано доказів того, що придбання товарів та послуг позивачем у ТОВ "ТМФ"ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД" та ТОВ «Бінтекс - Компані». У зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на підставі вказаних взаємовідносин формувати суми податку на додану вартість, оскільки порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності тягне негативні наслідки лише для цієї особи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 року №0005552203/301 прийнято Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області на підставі висновків відповідача про безтоварний характер господарських операцій позивача із ТОВ "ТМФ"ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД" та ТОВ «Бінтекс - Компані», та, як наслідок, заниження ТОВ "Агрофірма "Добробут" ПДВ в сумі 32205 грн. у зв`язку із порушенням вимог п.198.1, 198.2 ст.198 Податкового кодексу України

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що факт господарських взаємовідносин між позивачем (Покупець) та ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС- ЛТД» (Продавець) підтверджується договором купівлі - продажу №20/0312/15 від 20.03.2012 року, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар, а саме: гідропередачу УГП-750 (після капітального ремонту) до тепловоза ТГМ- 4А вартістю 80 000 грн. в т.ч. ПДВ. (т.1,а.с.87-88)

Крім того, судом першої інстанції встановлено факт господарських відносин позивача (Замовник) з ТОВ «Бінтекс- Компані» (Підрядник) на підставі договорів підряду №16/0812/19 від 16.08.2012 року, №04/0712/4 від 04.07.2012 року, №04/0712/3 від 04.07.2012 року, №11/0512/11 від 11.05.2012 року, за умовами яких Підрядник зобов'язується за завданням Замовника власними силами та засобами на свій ризик якісно виконати роботи по реконструкції силосної споруди та ремонту зерноскладів на території МТФ ВП «Хліб і люди» ТОВ "Агрофірма "Добробут", ремонту металевого зерноскладу ВП «Козацький стан» ТОВ "Агрофірма "Добробут" , роботи по виготовленню та монтажу металевих кліток для корпусів на території МТФ «Василівське» , ВП «Хліб і люди», ВП «ім.. Воровського», ВП «ім.. Суворова» ТОВ "Агрофірма "Добробут" відповідно до вимог ДБН для таких робіт. (т.1, а.с.71-88)

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання вищевказаних угод представником позивача до суду першої інстанції надано податкові накладні, видаткову накладну, акти приймання виконаних будівельних робіт, які підписані сторонами без заперечень, дефектні акти, договірні ціни, платіжні доручення, реєстр виданих доручень, подорожні листи, накази про призначення посадових осіб позивача, які брали участь у спірних господарських операціях ( т.1,а.с.10-70,230-236, т.2,а.с.25-56).

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій із зазначеними контрагентами, до суду апеляційної інстанції, позивачем було додатково надано копії наступних документів: Дефектний акт до договору №04/0712/4 від 04.07.2012 року; Локальний кошторис №1 до договору №04/0712/4 від 04.07.2012 року; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт до договору №04/0712/4 від 04.07.2012 року; Договірна ціна до договору №04/0712/4 від 04.07.2012 року; Дефектний акт до договору №04/0712/3 від 04.07.2012 року; Локальний кошторис №1 до договору №04/0712/3 від 04.07.2012 року; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт до договору №04/0712/3 від 04.07.2012 року; Договірна ціна до договору №04/0712/3 від 04.07.2012 року; Дефектний акт до договору 16/0812/19 від 16.078.2012 року; Локальний кошторис №1 до договору 16/0812/19 від 16.08.2012 року; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт до договору 16/0812/19 від 16.08.2012 року; Договірна ціна до договору 16/0812/19 від 16.078.2012 року; Дефектний акт до договору №11/0512/11 від 11.08.2012 року; Локальний кошторис №1 до договору №11/0512/11 від 11.08.2012 року; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт до договору N911/0512/11 від 11.08.2012 року; Договірна ціна до договору №№11/0512/11 від 11.08.2012 року; копія договору оренди нерухомого майна №5/0312/25 від 01.01.2012 року; копія договору оренди майна комплексу цукрового заводу від 01.02.2012 року.

Як було зазначено представником позивача та підтверджено матеріалами справи, куплений товар та отримані послуги були використані у господарській діяльності позивача для власних потреб виробництва.

Зокрема, послуги від ТОВ «Бінтекс- Компані» (Підрядник) отримувались з метою ремонту об'єктів, що є власністю ТОВ "Агрофірма "Добробут" для забезпечення функціональності та виробництва підприємства, на підтвердження чого було надано також витяги з Державного реєстру нерухомого майна (т.1,а.с.249-250, т.2,а.с.4).

Куплена у ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС- ЛТД» гідропередача УГП-750 (після капітального ремонту) до тепловоза ТГМ- 4А також була використана у виробництві позивача для ремонту транспортного засобу, що є власністю останнього. На підтвердження вказаного було долучено до матеріалів справи накладну на внутрішнє переміщення, акт списання товарно-матеріальних цінностей, журнал довіреностей та накази про призначення відповідальних посадових осіб ТОВ "Агрофірма "Добробут". (т.1, а.с.237-248)

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та контрагентами ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС- ЛТД», ТОВ «Бінтекс- Компані» договори містять основні типові положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписані постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на неналежне оформлення видаткової накладної №ТС - 0000387 від 19.04.2012 року, у якій нібито відсутні посада та прізвище особи постачальника відповідальної за здійснення господарської операції, оскільки при дослідженні зазначеної видаткової накладної встановлено, що постачальником є ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС- ЛТД». Особою постачальника , що відповідає за здійснення господарської операції є директор Данилов Є.С., про що свідчить його підпис у зазначеній видаткові накладній (т.1, а.с.12)

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт придбання позивачем у контрагентів ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС- ЛТД», ТОВ «Бінтекс- Компані» товарно-матеріальних цінностей та послуг.

Щодо посилань відповідача на акти №184/22-200/13853514 від 27.06.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС- ЛТД» та №3347/22-521/34726789 від 10.10.2012р. про неможливість проведення перевірки ТОВ «Бінтекс-Компані» колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та їм не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС- ЛТД», ТОВ «Бінтекс- Компані» що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС- ЛТД», ТОВ «Бінтекс- Компані» по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, з придбання товарів та послуг, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0005552203/301 від 28.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 32 205 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 16 102 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2014р. по справі № 816/499/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.