Рішення № 39042680, 26.05.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р.Справа № 922/1647/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Донецької філії ПАТ "Укртелеком" (м. Донецьк) до Військової частини №А 1451 (м. Харків) про стягнення 9937,67 грн. за участю представників сторін:

позивача - Кареба М.С. (довіреність №323 від 11.12.2013 р.);

відповідача - Черепов К.В. (доручення №225/11/199 від 15.03.2014 р.);

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Донецької філії ПАТ "Укртелеком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача, Військової частини А1451, 9937,67 грн., з яких 9113,00 грн. заборгованості з орендної плати, витрати на електроенергію у розмірі 297,80 грн., 3% річних в сумі 252,74 грн. та 274,13 грн. пені, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди № 14-902-1417 від 29.10.2011 р. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

12.05.2014 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання №225/11/344 від 11.05.2014 р., в якому він просить суд зменшити пеню по справі на 90%, в зв'язку з тим, що у військової частини А1451 скрутне матеріальне становище та відсутність належного фінансування військової частини. Також разом з клопотанням представник відповідача надав відзив на позов, в якому борг визнав в повному обсязі та зазначив, що борг виник не з його вини, оскільки військова частина А1451 є неприбутковою установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.

26.05.2014 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 20.05.2014 р. про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку, вирішив за можливе задовольнити його.

Представник позивача в судовому засіданні 26.05.2014 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.05.2014 р. визнав заборгованість в повному обсязі, просив суд задовольнити його клопотання про зменшення пені по справі на 90%.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

29.10.2011 р. між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна (технологічні приміщення) №14-902-1417 (далі - договір), відповідно до умов якого (п.1.1) орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування частину приміщення (далі - майно), розташовану в місті Донецьку на 2 поверсі 4-поверхового будинку № 72 по вул. Артема, загальною площею 1,0 кв.м. технологічних приміщень для розміщення блоку П-309-1 - 2 од.

В пункті 12.1 договору сторони визначили, що цей договір укладено на період з 01.09.11 р. до 31.12.12 р. та домовились, що умови цього договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.09.11 р.

Відповідно до 3.1 договору, орендна плата встановлюється позивачем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 701,00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди за 1,0 кв.м. всієї орендованої площі становить 701,00 грн. та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.

Згідно з п. 3.3 договору, витрати на утримання майна, плату за комунальні послуги та інші включено до розміру фіксованої орендної плати.

Згідно з пунктом 3.4 договору, відповідач відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку позивача в термін, зазначений у п. 3.6 договору.

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується відповідачем в безготівковому порядку на поточний банківський рахунок позивача не пізніше 27 числа місяця, наступного розрахунковим.

Пунктом 6.1.3 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Позивач виконуючи свої зобов'язання за вказаним договором, передав відповідачеві майно, що є предметом цього договору, а саме частину приміщення, розташовану в місті Донецьку на 2 поверсі 4-поверхового будинку № 72 по вул. Артема, загальною площею 1,0 кв.м. технологічних приміщень для розміщення блоку П-309-1 - 2 од., що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі орендованого майна від 29.10.11 р. (а.с. 19), який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті орендної плати за користування нерухомим майном, в розмірі та строки передбачені договором оренди № 14-902-1417 від 29.10.11 р. за період з жовтня 2012 року по жовтень 2013 року, у нього утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 9113,00 грн. та витрати на електроенергію у розмірі 297,80 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача було надіслані претензії №148108/2-434 від 04.12.2012 р., №148108/2-14 від 11.01.2013 р., №148108/2-71 від 08.02.2013 р., №148108/2-126 від 05.04.2013 р., №148108/2-235 від 05.06.2013 р., №148108/2-264 від 04.07.2013 р., №148108/2-303 від 05.08.2013 р., №148108/2-358 від 05.09.2013 р., №148108/2-371 від 02.10.2013 р., №148108/2-440 від 06.11.2013 р. та №148108/2-526 від 05.12.2013 р. з вимогою погасити заборгованість, в свою чергу відповідач на момент подання позову залишив претензії без задоволення.

Відповідач доказів оплати заборгованості суду не надав, контррозрахунок орендної плати та заперечень щодо правильності її нарахування суду не представив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, а також визнання заборгованості представником відповідача, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 9113,00 грн. та заборгованості з відшкодування електроенергії на суму 297,80 грн. правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 274,13 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частиною першою ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.2 договору № 14-902-1417 від 29.10.11 р., сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а саме у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, відповідачу нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання. Враховуючи, що основною причиною невиконання зобов`язань відповідача по договору є те, що він є бюджетною установою, джерелом фінансування є загальний бюджетний фонд, а кошти надходили невчасно, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 90% та стягнути з відповідача пеню в сумі 27,41 грн., в іншій частині стягнення пені в розмірі 246,72 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 252,74 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 256, 258, 261, 267, 526, 530, 610-612 625, 785 ЦК України, ст.ст. 193, ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А1451 (вул. Дерев'янко, б. 3, м. Харків, 61018, код ЄДРПОУ 08208941, р/р 35214016000423 в УДК у Харківській області, м. Харків, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Донецької філії ПАТ "Укртелеком" (пр. Комсомольський, б. 22, м. Донецьк, 83001, код ЄДРПОУ 01183764, р/р 260011298 в ДОД "Райффайзен банк "Аваль" м. Донецька, МФО 335076) 9113,00 грн. заборгованості з орендної плати, витрати на електроенергію у розмірі 297,80 грн., 3% річних в сумі 252,74 грн. та 27,41 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 246,72 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.2014 р.

Суддя Г.І. Сальнікова