Рішення № 39042677, 26.05.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р.Справа № 5023/4084/12

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Светлічний Ю.В. , Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство", смт. Кочеток, 3-я особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Відділ Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області, с. Печеніги; 2. Печенізька селищна рада Харківської області, с. Печеніги; 3. Харківське обласне управління водних ресурсів, м. Харків; 4. Харківська обласна державна адміністрація, м. Харків до 1. Печенізька районна державна адміністрація с. Печеніги , 2. ВАТ "Фонд екологічних заходів", м. Харків про скасування розпорядження та визнання недійсними договорів оренди землі за участю представників сторін:

Прокурор - Панова М.С., посвідчення № 017775 від 06.12.2012р.;

представник позивача - не з"явився;

представник третьої особи(1) - не з"явився;

представник третьої особи(2) - не з"явився;

представник третьої особи(3) - не з"явився;

представник третьої особи(4) - Соловйова Н.В., дов. від 02.04.2014 року.

представник відповідача (1) - не з"явився;

представник відповідача (2) - Береза А.В., дов. від 08.01.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про скасування розпорядження Печенізької районної державної адміністрації від 15 вересня 2003 року за №311 "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок із земель лісового фонду та земель запасу Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ВАТ "Фонд екологічних заходів"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 11 га. на території Печенізької селищної ради Печенізького району, що укладений між Печенізькою районною державною адміністрацією та ВАТ "Фонд екологічних заходів" від 16 жовтня 2003 року, скасувавши запис про його державну реєстрацію за № 22 від 24 жовтня 2003 року; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 3,95 га. на території Печенізької селищної ради Печенізького району, що укладений між Печенізькою районною державною адміністрацією та ВАТ "Фонд екологічних заходів" від 16 жовтня 2003 року, скасувавши запис про його державну реєстрацію за № 21 від 24 жовтня 2003 року.

Ухвалою господарського суду від 21.06.2013р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.07.2013р. о 10:40 год. (суддя Хотенець П.В.).

Ухвалою господарського суду від 03.09.2014р. для розгляду справи призначено судову колегію.

Розпорядженням голови господарського суду Харківської області від 03.09.2013р. призначено склад судової колегії для розгляду справи № 5023/4084/12: головуючий суддя Хотенець П.В., судді Шатерніков М.І., Жигалкін І.П.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду від 11.11.2013р., у зв'язку із відпусткою судді Шатернікова М.І., змінено склад судової колегії та для розгляду справи № 5023/4084/12 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Хотенець П.В., судді Аюпова Р.М., Жигалкін І.П.

Відповідно до витягу автоматизованої системи документообігу суду від 10.01.2014 року, у зв'язку із відпусткою судді хотенця П.В., справу призначено до розгляду судді Аюповій Р.М.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду від 10.01.2014р., у зв'язку із судді Хотенця П.В. та Жигалкіна І.П., змінено склад судової колегії та для розгляду справи № 5023/4084/12 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Погорелова О.В., Шатерніков М.І.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду від 21.01.2014р., у зв'язку із відпусткою судді Погорелової О.В., змінено склад судової колегії та для розгляду справи № 5023/4084/12 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Жигалкін І.П., Шатерніков М.І.

Відповідно до розпорядження в.о. голови господарського суду від 17.02.2014р., у зв'язку із хворобою судді Шатернікова М.І., змінено склад судової колегії та для розгляду справи № 5023/4084/12 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Жигалкін І.П., Погорелова О.В.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду від 17.03.2014р., у зв'язку із хворобою судді Жигалкіна І.П., змінено склад судової колегії та для розгляду справи № 5023/4084/12 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Погорелова О.В., Мамалуй О.О.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду від 02.04.2014р., у зв'язку із відсутністю судді Мамалуя О.О., змінено склад судової колегії та для розгляду справи № 5023/4084/12 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., Погорелова О.В., Светлічний Ю.В.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду від 26.05.2014р., у зв'язку із закінченням повноважень судді Погорелової О.В., змінено склад судової колегії та для розгляду справи № 5023/4084/12 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Светлічний Ю.В., Шатерніков М.І.

У призначеному судовому засіданні 26.05.2014р. прокурор позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник позивача у призначене 26.05.2014р. судове засідання не з"явився, матеріали справи містять клопотання позивача про розгляд справи без участі представника Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство".

Представник першого відповідача у судове засідання 26.05.2014р. не з"явився, матеріали справи містять клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника Печенізької РДА (вх. № 15192).

Представник другого відповідача, присутній у судовому засіданні 26.05.2014р., проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

Представники третіх осіб (1-3) у судове засідання 26.05.2014р. не з"явились, про причину неявки суд не повідомили.

Представником першої третьої особи, через канцелярію суду надані клопотання (вх. №№ 319, 16678) про розгляд справи за відсутності представника Відділу Держземагентства у Печенізькому районі Харківської області, які судом задоволені та долучені до матеріалів справи.

Представником третьої третьої особи, через канцелярію суду надано клопотання (вх. № 16130) про розгляд справи за відсутності представника Харківського обласного управління водних ресурсів, яке судом задоволено та долучено до матеріалів справи.

Представник четвертої третьої особи, присутній в судовому засіданні 26.05.2014р., проти позову заперечував, через канцелярію суду надав письмові пояснення (вх. № 17141), які колегія суддів досліджує та долучає до матеріалів справи.

Прокурор та присутні в судовому засіданні представники сторін, пояснили, що ними надані всі необхідні для розгляду справи письмові докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

В ході проведення Харківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері перевірки додержання вимог земельного законодавства на території Печенізького району Харківської області встановлено, що розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації (відповідач 1) від 08.09.2003р. за № 306 ВАТ "Фонд екологічних заходів"(відповідач 2) надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку площами 11 га та 3,95 га із земель лісового фонду та земель запасу на території Печенізької селищної ради.

15.09.2003р. Печенізькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 311, яким затверджено проект землеустрою та передано в оренду вказаному товариству земельні ділянки для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку, зокрема загальною площею 11 га (в тому числі із земель лісового фонду 10,61 га та із земель запасу 0,39 га), а також земельну ділянку загальною площею, 3,95 га (в тому числі із земель лісового фонду площею 3,71 га та із земель запасу площею 0,24 га).

На підставі зазначеного розпорядження 16.10.2003р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладені договори оренди земельних ділянок 11 га (із них: землі лісового фонду - 10,61 га та землі запасу 0,39 га) та 3,95 га (із них: землі лісового фонду - 3,71 га, землі запасу - 0,24 га), що зареєстровані у Харківській регіональній філії ХРЗ ДЗК за №№ 22, 21 відповідно.

Відповідно до п. 2.1. договорів оренди землі земельні ділянки передаються в оренду з метою несільськогосподарського використання для рекреаційного призначення.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що при передачі в оренду земельних ділянок фактично змінено цільове призначення земель лісогосподарського призначення на рекреаційне, зокрема їх забудова будинками відпочинку, в результаті чого відбулося вилучення земельних ділянок із постійного користування ДП "Чугуєво-Бабчанським держліспгоспом"(позивач).

Прокурор вказує на те, що вилучення земельної ділянки для потреб не пов'язаних із веденням лісокористування у постійного землекористувача та и передача у користування для рекреаційного призначення, має здійснюватись за згодою державного підприємства та лише після припинення права постійного користування земельної ділянки постійним землекористувачем за його заявою, з подальшою розробкою проекту відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та передачі в оренду за рішенням відповідного органу виконавчої влади.

Посилаючись на положення ст.ст. 20, 21, 60, 61 Земельного кодексу України прокурор вважає, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішення органів державної влади про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Відповідно до документації із землеустрою (п.п. 1.1., 1.3. пояснювальної записки) щодо ділянки площею 11 га проект відведення розроблено щодо земель рекреаційного призначення, частина з якої є берегом Печенізького водосховища та знаходиться у його прибережній захисній смузі. Відповідно до експлікації земельних угідь (п. 1.3. пояснювальної записки) із вказаної площі ділянки розміром 10,61 га перебуває у постійному користуванні лісогосподарського підприємства та представлена лісами 1 групи, а 0,39 га -піски (включаючи пляжі).

Аналогічний склад угідь щодо земельної ділянки площею 3,95 га, з яких лісами 1 групи представлена площа 3,7 га, а пісками - 0,24 га (п.п. 1.1., 1.3. пояснювальної записки проекту відведення).

В даному випадку, на думку прокурора, з посиланням на ст. 149 Земельного кодексу України рішення щодо вилучення земельної ділянки площею 10,61 га, що представлена лісами 1 групи, зі зміною цільового призначення із постійного користування ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" та передачі її у користування повинен був приймати виключно Кабінет Міністрів України та лише після припинення права постійного користування землею зазначеним лісогосподарським підприємством.

Посилаючись на вищевикладені обставини та норми права, прокурор вважає, що Печенізькою райдержадміністрацією незаконно прийнято розпорядження від 15.09.2003р. № 311 "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок із земель лісового фонду та земель запасу Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ВАТ "Фонд екологічних заходів", чим порушено вимоги ст.ст. 18-20,116, 123, 124 та 149 Земельного кодексу України, в зв'язку з чим він просить скасувати зазначене розпорядження та у відповідності до положень ст.ст. 203, 215 ЦК України визнати недійсними договори оренди земельних ділянок №№ 21, 22 від 24.10.2003р.

Надаючи правову оцінку викладеним обставина, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначений порядок передачі земельних ділянок в оренду, а саме, передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Також, як вбачається з приписів п. 12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, згідно з положеннями ст. 186 цього Кодексу проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки.

Колегією суддів встановлено, що передача в оренду ВАТ "Фонд екологічних заходів" земельної ділянки із земель лісового фонду Печенізької селищної Ради Печенізького району Харківської області площею 11 га та 3,95 га, підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме, розпорядженням № 306 від 08.09.2003р., яким надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок ВАТ "Фонд екологічних заходів" для розміщення будинків відпочинку площами 11 га та 3,95 га із земель лісового фонду та земель запасу на території Печенізької селищної ради.

В подальшому, 15.09.2003р. Печенізькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 311, яким затверджено проект землеустрою та передано в оренду вказаному товариству земельні ділянки для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку, зокрема загальною площею 11 га (в тому числі із земель лісового фонду 10,61 га та із земель запасу 0,39 га), а також земельну ділянку загальною площею, 3,95 га (в тому числі із земель лісового фонду площею 3,71 га та із земель запасу площею 0,24 га).

Щодо погодження місця розташування спірної ділянки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

В матеріалах справи наявне погодження Чугуєво-Бабчанського держлісгоспу від 12.09.2003 року про погодження місця розташування об'єкта рекреаційного призначення з метою створення зони відпочинку для працівників ВАТ "Фонд екологічних заходів" та для розміщення будинків відпочинку ВАТ "Фонд екогічних заходів", відповідно до якого були погоджені місця розташування зони відпочинку для працівників ВАТ "Фонд екологічних заходів" та для розміщення будинків відпочинку, що розташований на березі Печенізького водосховища на земельній ділянці загальною площею- 11 га та 3,95 га, при дотриманні відповідних умов.

Листом № 01-11/357 від 16 липня 2012 року Директор лісгоспу Світало С.П. повідомив Харківську міжрайонну природоохоронну прокуратуру про те, що погодження на вилучення земельних ділянок лісового фонду на території Печеніжського району ВАТ "Фонд екологічних заходів" не надавались. Лісгосп не має інформації щодо вилучення цих земель лісового фонду.

Крім того, з вищевказаних висновків вбачається встановлення обмежень щодо використання земельної ділянки без зміни цільового призначення, обмежене використання земельної ділянки в прибережній захисній смузі Печенізького водосховища у відповідності до ст. 61 Земельного кодексу України, режим використання земельної ділянки з урахуванням режиму використання лісових земель, заборона будь-якого будівництва у прибережній захисній смузі Печенізького водосховища, заборона будівництва будь-яких будівель та споруд без дозволу ДАБК.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскаржуваним розпорядженням відповідачу надано в оренду земельні ділянки під розміщення будинків відпочинку, зокрема, загальною площею 11 га (в тому числі із земель лісового фонду 10,61 га та із земель запасу 0,39 га), а також земельну ділянку загальною площею 3,95 га (в тому числі із земель лісового фонду площею 3,71 га та із земель запасу площею 0,24 га).

Прокурором та позивачем не надано документів, з яких би вбачалось чиї законні права та інтереси порушені оскаржуваним розпорядженням.

Крім того, як вбачається з висновку Печенізького районного відділу містобудування та архітектури від 12.09.2003р.; висновку Печенізької районної санепідемстанції від 12.09.2003р.; висновку начальника регіональної інспекції екології та природних ресурсів північного регіону Харківської області від 12.09.2003р.; висновку Управління культури Харківської обласної державної адміністрації щодо погодження проекту відведення земельної ділянки загальною площею 3,95 га для створення зони відпочинку та розміщення будинків відпочинку ВАТ "Фонд екологічних заходів" на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області; висновку Печенізького районного відділу земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.09.2003р.; висновку Печенізького районного відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства , погоджено відповідні матеріали та міститься про наявність можливості надання у користування на умовах оренди зазначеної вище земельної ділянки, що було підставою для видання Розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області № 311 від 15.09.2003 року затверджено проект відведення земельних ділянок ТОВ "Фонд екологічних заходів" з метою створення зони відпочинку та розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду та земель запасу на території Печенізької селищної ради, загальною площею 3,95 га (в тому числі із земель лісового фонду площею 3,71 га, із земель запасу 0,24 га) та загальною площею 11 га (в тому числі із земель лісового фонду 10,61 га та із земель запасу 0,39 га), в подальшому були укладені між Печенізькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Фонд екологічних заходів" (орендар) укладено Договори оренди земельних ділянок від 16.10.2003 року, які 24 жовтня 2003 року зареєстровані у Печенізькій районній філії ХРЦ ДЗК, шляхом внесення запису до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відповідно за № 21 та за № 22, що свідчить про виникнення права користування земельною ділянкою у ТОВ "Український стандарт" відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, зокрема, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно ст.19 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст.10 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) у тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися на умовах оренди, згідно ст. 6 вказаного Кодексу надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до ст. 57 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо, до того ж в ст. 9 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) зазначено, що у тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам (далі - тимчасові лісокористувачі) для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні проекту відведення земельної ділянки рекреаційного призначення для передачі її в оренду строком на 49 років ВАТ "Фонд екологічних заходів" та для розміщення будинку відпочинку на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області на затвердження до Печенізької РДА, ВАТ "Фонд екологічних заходів" було надано наказ №20 від 01.07.2003р. про створення на підприємстві спеціалізованого лісогосподарського підрозділу по обслуговуванню орендованої земельної ділянки лісового фонду .

Відповідно до ст. 93 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), під час лісовпорядкування здійснюються в тому числі і визначення меж та внутрігосподарська організація території лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів, а згідно приписів ст. 9 цього Кодексу право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею, до того ж в ст. 94 вказаного Кодексу міститься про те, що матеріали лісовпорядкування затверджуються державними органами лісового господарства за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища, вони є лише основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами, а не посвідчують право постійного користування.

Крім того, згідно зі ст. 6 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами, ст. 9 цього Кодексу передбачено, що право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Відповідно до ч. 1 ст.125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, згідно ч. 1 ст. 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

З огляду на вищевказане, право постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" повинно бути підтверджено державним актом, до того ж державний акт на право постійного користування в тому числі і спірною земельною ділянкою у ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" відсутній.

Пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України встановлює, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Частиною 1 ст. 47 Лісового кодексу України передбачено, що лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Стаття 48 Лісового кодексу України встановлює вимоги до змісту та форми матеріалів лісовпорядкування.

За частиною 4 статті 48 Лісового кодексу України матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Проте, у матеріалах справи відсутні належними чином оформлені планово- картографічні матеріали лісовпорядкування, які підтверджували б доводи заявлених позовних вимог щодо приналежності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду та право позивача на її постійне користування.

Прокурором та позивачем не надано і матеріали справи не містять доказів наявності рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування стосовно надання в постійне користування ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" спірної земельної ділянки на території Печенізького району Харківській області, а також, доказів державної реєстрації такого права відповідними органами, уповноваженими на це земельним законодавством, державного акту, що підтверджує право постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство".

На підставі викладеного та враховуючи те, що Печенізька районна державна адміністрація Харківської області діяла в межах своїх повноважень та ВАТ "Фонд екологічних заходів" набуло право тимчасового користування (оренди) на земельні ділянки площею 11 га та 3,95 га на території Печенізької селищної ради для рекреаційного призначення, позовні вимоги про скасування Розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області № 311 від 15.09.2003 року "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок із земель лісового фонду та земель запасу Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ВАТ "Фонд екологічних заходів" з метою створення зони відпочинку та розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду та земель запасу на території Печенізької селищної ради, загальною площею 11 га та 3,95 га та надання їх в оренду ВАТ "Фонд екологічних заходів" - задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок площею 11 га та 3,95 га га на території Печенізької селищної ради Печенізького району, що були укладені Печенізькою районною державною адміністрацією з ВАТ "Фонд екологічних заходів" 16 жовтня 2003 року, то судова колегія зазначає наступне.

Водночас, колегія суддів враховує при вирішенні даного спору Пленум ВГСУ № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)", який зазначив, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків. Отже, в даній справі необхідною умовою для визнання договору оренди земельної ділянки від 04.11.2003р. недійсним є встановлення обставин, визначених ст. 48 ЦК УРСР 1963р. (чинного на момент укладення спірного договору) - невідповідності угоди вимогам Закону.

Згідно частини 1 статті 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Аналогічні за змістом правові норми викладені в ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими встановлені загальні підстави недійсності правочинів (господарських договорів).

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України правовою підставою недійсності правочину є факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ж до приписів ст. 203 цього Кодексу: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст.15 цього Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Умови, викладені в спірних договорах були визначені та погоджені сторонами. Договора містить умови, які не суперечить, ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства.

Колегія суддів також зазначає, що будь-яких доказів щодо недоотримання належних грошових коштів державою у вигляді орендної плати за землю матеріали справи не містять.

Таким чином, приймаючи все вищевикладене та те, що прокурором та позивачем не доведено, що спірні договори укладено з порушенням приписів чинного законодавства, у тому числі Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, судова колегія прийшла до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними вказаних договорів також не підлягає задоволенню.

Стосовно посилань другого відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР, положення якого діяли на час укладення договору, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки.

Згідно зі ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пункт 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013р., передбачає, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Враховуючи, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом якого той звернувся до суду, а матеріали справи свідчать про те, що його права та інтереси не порушені, тому, ксуд апеляційної інстанції не має права застосувати позовну давність.

Дана правова позиція повністю погоджується з п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013р., де зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене та те, що при винесенні Печенізькою районною державною адміністрацією розпорядження від 15.09.2003 року за №311 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду та земель запасу Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ВАТ "Фонд екологічних заходів" та не було порушено норм чинного законодавства, а договори оренди земельних ділянок площею 11 га та 3,95 га на території Печенізької селищної ради Печенізького району, укладений між Печенізькою райдержадміністрацією та ВАТ "Фонд екологічних заходів" 16.10.2003 року відповідають вимогам, які ставляться до правочину такого виду, позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.

Колегія суддів враховує, що аналогічна правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 24.12.2013р. по справі № 5023/4083/12, від 28.01.2014р. по справі № 5023/4077/12.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

При розрахунку суми судового збору судом враховано приписи п. 3 ч. 1 ст. 55 ГПК України, яким передбачено, що ціна позову визначається у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог - загальною сумою усіх вимог. Тобто, враховуючи вимоги прокурора щодо скасування розпорядження Печенізької районної державної адміністрації від 15.09.2003 року за №311, а також визнання недійсними двох договорів оренди земельних ділянок, судом встановлено, що прокурором заявлено 3 самостійних вимоги немайнового характеру.

Таким чином, судовий збір у розмірі 3441,00 грн. за 3 вимоги немайнового характеру, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покладається на позивача по даній справі та підлягає стягненню в доход держави.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 116, 123, ст. 134 Земельного кодексу України, ст. 179, ст.180 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 55, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" (63513 Харківська область, Чугуївський район, смт. Кочеток, вул. Чугуївська, 58, код ЄДРПОУ 00993069) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 3441,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.06.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Р.М. Аюпова Ю.В. Светлічний М.І. Шатерніков

справа № 5023/4084/12