Рішення № 39042631, 02.06.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 червня 2014 року Справа № 913/1139/14

Провадження №17/913/1139/14

За позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа”, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 702463 грн. 77 коп.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 469473,40 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 232990,37 грн., за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2559БО-20 від 20.12.2010.

Позивач 02.06.2014 надіслав до суду телеграму, в якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв’язку з неможливістю явки представника у судове засідання, призначене на 02.06.2014.

Вказане клопотання позивача судом відхиляється з огляду на достатність доказів для винесення рішення в даному судовому засіданні та відсутність необхідності в присутності представника позивача в судовому засіданні.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 19.05.2014, 02.06.2014 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд

в с т а н о в и в:

Між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, (позивач у справі), як Постачальником, та Комунальним підприємством “Лисичанськтепломережа” (відповідач у справі), як Покупцем, укладено договір поставки природного газу № 06/10-2559-БО-20 від 20.12.2010, згідно якого договором, позивач зобов’язувався передати відповідачу протягом січня-грудня 2011 року природний газ, а відповідач повинен прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за газ здійснюється Покупцем до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.03.2012 у справі № 23/5014/100/2012 стягнуто з Комунального підприємства «Лисичанськтепло-мережа» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» борг у сумі 6176074 грн. 18 коп., пеню у сумі 409680 грн. 61 коп., інфляційні нарахування у сумі 358692 грн. 75 коп. за період з лютого по жовтень 2011 року та 3% річних у сумі 164877 грн. 54 коп. за період з 11.02.2011 по 29.11.2011.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що відповідач зобов‘язання з оплати за поставлений природний газ не виконав станом на день звернення до суду, вищевказане рішення суду також не виконано, у зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 232990,37 грн. за період з листопада 2011 року по березень 2014 року, 3% річних у сумі 469473,40 грн. за період з 30.11.2011 по 24.04.2014.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу природний газ в січні-квітні 2011 року, на загальну суму 10502428,40 грн. Відповідачем вартість спожитого газу було сплачено частково, у зв’язку з чим, борг склав 6176074,18 грн.

Факт наявності боргу також встановлений рішенням господарського суду Луганської області у справі № 23/5014/100/2012, згідно якого його було стягнуто в судовому порядку, разом з пенею в сумі 409680,61 грн.

Вищезазначене рішення суду є таким, що набрало законної сили, тому в частині з’ясування факту наявності боргу має місце преюдиція у вигляді рішення у справі № 23/5014/100/2012, що не потребує доведення позивачем у відповідності до ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У зв’язку з порушенням строків виконання зобов’язання відповідачем, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у сумі 469473,40 грн., що нараховані на борг в сумі 6176074,18 грн. за період з 30.11.2011 по 15.03.2012, та на суму 6585754,79 грн. (борг 6176074,18 грн. та суму пені 409680,61 грн., стягнуту за вищевказаним рішенням суду), за період з 16.03.2012 по 24.04.2014, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку.

Також заявлені до стягнення інфляційні нарахування в сумі 232990,37 грн., що нараховані на борг в сумі 6176074,18 грн. за період з листопада 2011 року по березень 2012 року, та на суму 6585754,79 грн. (борг 6176074,18 грн. та суму пені 409680,61 грн., стягнуту за вищевказаним рішенням суду), за період з квітня 2012 року по березень 2014 року, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Стосовно інфляційних нарахувань у сумі 232990,37 грн. суд зазначає наступне.

Як зазначено в 7.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», за відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов’язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов’язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв’язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

З огляду на зазначене, позивачем правомірно було нараховано 3% річних та втрати від інфляції на суму пені, стягнуту за рішенням суду у справі № 23/5014/100/2012.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 232990,37 грн., 3% річних у сумі 469473,40 грн. є обґрунтованими, арифметично та нормативно вірно обрахованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 35, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Баумана, 17, ідентифікаційний код 13401321, на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827, інфляційні нарахування у сумі 232990,37 грн., 3% річних у сумі 469473,40 грн., судовий збір в сумі 14050,00 грн., видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 04.06.2014.

Суддя О.С. Фонова