Постанова № 39041810, 27.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/575/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка про стягнення простроченої заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України у Звенигородському районі Черкаської області звернулось до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка про стягнення простроченої заборгованості в сумі 607 грн. 06 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в якій позивач просив скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, відповідач просив скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та закрити провадження по справі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Управління пенсійного фонду України у Звенигородському районні підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Звенигородському районі перебув пенсіонер ОСОБА_2, який отримує пенсію по інвалідності в зв'язку отриманим трудовим каліцтвом. Громадянин ОСОБА_2 працював в СУ-5-"Мегионнефтепромстрой" п. Радужний Нижневартовского району Тюменської області, слюсарем-монтажником 4 розряду. 23 листопада 1984 року ОСОБА_2, перебуваючи на близькій відстані від бульдозера, отримав травму лівого ока арматурою, яка вилетіла із під треку та корпусу бульдозера. Причиною нещасного випадку було визнано незадовільний стан дорожнього покриття. Факт нещасного випадку підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1 від 23.11.1984 року №2).

Потерпілого визнано інвалідом 3 групи і йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначено пенсію по інвалідності. Відповідно до довідки МСЕК серія ВТЭ-234 № 06066 причиною встановлення групи інвалідності стало трудове каліцтво.

Крім того, на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Звенигородському районі перебув пенсіонер ОСОБА_3, яка отримує пенсію по інвалідності в зв'язку отриманим трудовим каліцтвом. Громадянка ОСОБА_3 працювала на Владивостоцькому фарфоровому заводі м. Владивосток-80 Російської Федерації , маркувальником 2 розряду. 21 березня 1974 року ОСОБА_3, перебуваючи на території заводу, була збита автобусом та отримала черепно - мозкову травму. Причиною нещасного випадку було визнано неуважність з боку потерпілої та перевищення швидкості пересування по території заводу автобуса ЛАЗ-695. Факт нещасного випадку підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1 від 29.03.1974 року № 1). І

Потерпілу визнано інвалідом 2 групи і їй відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванв призначено пенсію по інвалідності. Відповідно до довідки МСЕК серія ВТЭ-17 № 0131 причиною встановлення групи інвалідності стало трудове каліцтво.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не прийняло до заліку та не відшкодувало управлінню Пенсійного фонду України в Звенигородському районі витрат з виплати пенсії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 починаючи з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року в сумі 607,06 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене абзацом другим пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1105, відповідно до якого якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди про гарантії встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Відмова Фонду відобразити в акті щомісячної звірки витрати за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання протиправна, а висновок суду першої інстанції у справі, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача коштів на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_3 в сумі 304 грн. 68 коп. за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, то колегія судді апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цій частині позову слід відмовити, оскільки в акті від 05.04.1974 року № 1 зазначено, що такий випадок відбувся на території заводу. Крім того, факт настання інвалідності підтверджується довідкою ВТЄ-17 № 013790 та актом МСЕК №010570.

Наявність запису в акті про нещасний випадок «нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом» не свідчить про те, що даний випадок стався не під час виконання працівником службових повноважень. Із акта вбачається, що нещасний випадок стався в робочий час на території заводу, коли Лозова йшла на роботу.

Отже, даний нещасний випадок, хоча і не пов'язаний безпосередньо з виробництвом, проте стався на виробництві, а тому є страховим випадком у розумінні вимог чинного законодавства України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача коштів на виплату пенсії по інвалідності, в тому числі і витрат на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_3 в сумі 304, 68 грн. за період з 01.01.2014 року по 28.04.2014 року.

Тому, постанова суду першої інстанції в частині вимог, що стосується суми витрат в розмірі 304,68 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

В решті постанову суду слід залишити без змін.

Щодо апеляційної скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка, то викладені в ній доводи не знайшли свого підтвердження, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до статті 198,202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області - задовольнити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача коштів на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_3 в сумі 304,68 грн.

Керуючись ст. ст.41,159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 204 року в частині вимог про невизнання неправомірними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсії по інвалідності громадянці ОСОБА_3, каліцтво якій заподіяно на підприємствах, розташованих на території країни СНД, сплаченої їй за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 на суму 304,68 грн скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, наступного змісту.

Визнати неправомірними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсії по інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД сплаченої ОСОБА_3 за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року на суму 304 (триста чотири) грн. 68 коп.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Енгельса, 131, ідентифікаційний код 25784421) на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. С. Терещенко, 28, ідентифікаційний код 21366484) заборгованість в сумі 304 (триста чотири) грн. 68 коп.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.