Ухвала суду № 39040803, 28.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №483/2581/13-ц 28.05.2014 28.05.2014 28.05.2014

Провадження №22ц/784/1528/14 Головуючий в першій інстанції Медюк С.О.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Шаманської Н.О., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Яценко Л.В.,

за участю представника позивача Ремешевського Є.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства

комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 березня 2014 року по справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»)

до

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Очаківського міської ради Миколаївської області

(далі - служба у справах дітей)

про виселення,

ВСТАНОВИЛА:

25 вересня 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, який в подальшому уточнило, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про виселення.

Позивач зазначав, що 21 листопада 2003 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № NKO0G004049308. Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 5 525 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 14,04% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 листопада 2013 року на придбання жилого будинку АДРЕСА_1. В забезпечення виконання за вказаним кредитним договором того ж числа між тими ж сторонами було укладено договір застави нерухомого майна, згідно якого ОСОБА_4 передав в іпотеку вказаний жилий будинок, який належав йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. 16 жовтня 2006 року державним нотаріусом Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори було видано ПАТ КБ «Приватбанк» свідоцтво про придбання вищезазначеного нерухомого майна. Їх право власності на вказаний будинок було зареєстроване у Очаківській філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації 18 грудня 2007 року.

Посилаючись на вищезазначене та порушення норм ст. 109 ЖК України, ст. ст. 383, 387, 391 ЦК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку» позивач просив виселити відповідачів з вказаного житлового будинку. В частині знаття відповідачів з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України позивач просив позов залишити без розгляду.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 березня 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» про виселення відмовлено. Позов в частині знаття відповідачів з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення по справі. Крім того, оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, підставою для виселення з житлового будинку всіх мешканців, за винятком (за певних умов) наймачів та членів їх сімей, є звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок, виселення проводиться у порядку, встановленому законом (ст. 40 ч. 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон). Кредитор, який шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом звернув стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, управі вимагати виселення всіх мешканців, які зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги; якщо мешканці не звільняють будинок у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (ст. 40 ч. 2 Закону). Аналогічно це питання врегульовано ст. 109 ЖК України.

З матеріалів справи вбачається, що 21 листопада 2003 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до якого, останній отримав кредит у розмірі 5 525 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 14,04% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 листопада 2013 року на придбання спірного жилого будинку.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором в цей же день відповідач передав в іпотеку Банку належний йому жилий будинок, на придбання якого він отримав кредит.

16 жовтня 2006 року, на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, ЗАТ КБ «Приватбанк» отримало свідоцтво про придбання спірного жилого будинку та 18 грудня 2007 року було прийнято рішення про реєстрацію за ним права власності на цей будинок (а.с. 33-34).

15 липня 2013 року позивач направив ОСОБА_4 вимогу про виселення зі спірного будинку на протязі місяця з дати отримання цієї вимоги та запропоновано в добровільному порядку звільнити його.

Відповідно до ст. 40 Закону, ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, а у випадку її невиконання їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 43 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Проте, як вбачається з вимоги Банку про виселення, вона була надіслана не за адресою спірного будинку, в якому проживають та зареєстровані сім осіб, четверо з яких неповнолітні діти (всі відповідачі по справі), а за місцем знаходження ОСОБА_4 : АДРЕСА_2 (а.с. 11).

Доказів того, що вимога про виселення була надіслана за місцем знаходження спірного будинку та, що вищевказані мешканці будинку отримали від Банку письмову вимогу про виселення, позивачем суду не надано.

Тобто, позивачем не дотримано всі умови, необхідні для виселення відповідачів із спірного будинку, зокрема, не направлено письмову вимогу.

При цьому, позивач, після дотримання всіх умов, необхідних для виселення відповідачів зі спірного будинку (ст. 109 ЖК, ст. 40 Закону) не позбавлений права повторного звернення до суду з позовом про виселення відповідачів.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду ухвалено без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення по справі та з порушенням норм матеріального і процесуального права є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді